Ще одна важлива проблема, яка відіїрас важливу роль у боротьбі з відмиванням ірошей. - процедура конфіскації незаконно отриманих коштів. Тут Конвенція Ради Європи також випереджає інші міжнародно-правові акти. Як ми уже відзначали (параграф З даної глави), Віденська Конвенція 1988 р. не містить єдиної концепції, яка зобов'язує сторони проводити конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Вона допускає два шляхи вирішення цієї проблеми: конфіскацію майна або конфіскацію фінансових коштів, рівних вартості даного майна.

Конвенція Ради Європи поділяє такий підхід, але вносить важливе уточнення. Стаття 7 зобов'язує сторони прийняти обидва види вирішення цієї проблеми. При цьому в статті міститься вимога, щоб "держава, правова система якої передбачає винятково конфіскацію майна, оновила свою правову систему таким чином, щоб її можна було використовувати у випадку запиту іншої держави про виконання процедури конфіскації фінансових коштів у сумі, рівній вартості конфіскованого майна".

Конвенція Ради Європи так само, як і Віденська Конвенція, передбачає два основних варіанти виконання процедури конфіскації: звертання до влади країни про вида" чу розпорядження про конфіскацію або виконання цієї процедури уповноваженими на це органами запитуючої сторони (стаття 13 Конвенції Ради Європи) на підставі розпорядження. Однак у Віденській Конвенції навіть не зачіпається питання, кому належить право остаточного вироку про конфіскацію злочинних доходів. Стаття 14 Конвенції Ради Європи містить таке розв'язання даної колізії: "Сторона - адресат запиту зобов'язана постановами, які стосуються фактів настільки, наскільки вони знайшли переконливе підтвердження у вироку, який виноситься, або в іншому судовому рішенні запитуючої Сторони, або настільки, наскільки вони, власне кажучи, є підставою такого вироку чи іншого судового рішення".

Юристи -коментатори дають цій статті такі пояснення. По-перше, суди країни, у якій знаходиться підлягаюче конфіскації майно, не можуть заново займатися оцінкою вже підтверджених вироком доказів. По-друге, ці ж суди зберігають за собою право давати оцінку юридичним наслідкам, які випливають з наведених фактів, а також можуть досліджувати нові докази, які з яких-небудь важливих причин не були представлені під час попереднього судового розгляду [43, с. 362].

Багато експертів, відзначаючи безперечно новаторський характер ряду статей Конвенції Ради Європи, у той же час ремствують на невизначеність, "загадковість" її окремих положень. Такі формулювання були прийняті в результаті досягнення консенсусу, тобто згоди великої кількості делегатів, які висловлюють багато в чому відмінні одна від одної думки. Тому документ цей багато в чому недосконалий. До важливих його недоліків відноситься, як уже нами відзначалося, відсутність у ньому визнання правової відповідальності юридичних осіб за вчинений злочин відмивання "брудних" грошей.

Усі ці неясності і прогалини можна виправити, використовуючи процедуру внесення змін, передбачену статею 41 Конвенції Ради Європи. Пропозиції з цього приводу були зроблені наприкінці 1994 р. в Страсбурзі під час конференції з проблеми відмивання ірошей у країнах Центральної і Східної Європи. Троє делегатів держав - учасниць Конвенції підтримали пропозицію головного доповідача Л.О. Броха з Норвегії про ге, щоб Рада Європи розглянула можливість підготовки Протоколу стосовно повернення конфіскованих доходів державі, на території якої вчинено головний злочин у випадках, коли ці доходи отримані шляхом крадіжки приватизованого майна [Цім. за: 43, с. 363]. Тому що регулююча ці справи стаття 15 Конвенції, як і інші міжнародні докумснги. постановляє, що в таких випадках сторони діють відповідно до закону країни, в якій проводиться конфіскація.

У цілому експерти і юристи-практики позитивно оцінили Конвенцію Ради Європи. Процес її ратифікації державами-учасницями проходить успішно, до неї приєднуються все нові й нові країни. Рада Європи надає енергійну підтримку кампанії з приєднання до учасників Конвенції нових членів. У заяві від 29 листопада 1994 p., стосовно прийняття нових членів Ради Європи, генеральний секретар Ради відзначив: "Впровадження в життя постанов Конвенції визнане Парламентською Асамблеєю в якості одного з критеріїв, якими Рада буде керуватися при розгляді заяви країни, яка піклується про членство в Раді Європи". Зрозуміло, шо така постанова питання стала стимулом у реалізації цього важливого міжнародно-правового документа.

Використана література

1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002.

4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002.

5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000.

6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41.

8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004.

9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001.

10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000.

11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001.

12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001

13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003.

14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998.

15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995.

16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997.

17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994.

18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994.

19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003.

20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006.

21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.