Система відносин інтелектуальної власності

План

1. Інтелектуальний зміст промислової власності.

2. Засоби індивідуалізації як складова інтелектуальної власності.

Інтелектуальний зміст промислової власності

Об'єкти промислової власності володіють основними ознаками, до яких належать: застосування у сфері виробничої або комерційної діяльності; основна цінність стосується змісту рішень, запропонованих авторами; економічна ефективність, здатність приносити прибуток; необхідність спеціальної реєстрації; наявність офіційних охоронних документів.

Необхідність реєстрації та видачі спеціальних охоронних документів (патентів, свідоцтв) для цих об'єктів зумовлена тим, що на відміну від інших складових інтелектуальної власності (літературних, художніх творів) для об'єктів промислової власності великою є ймовірність створення ідентичних продуктів незалежними один від одного особами, оскільки одне й те саме рішення щодо продукту, способу або зовнішнього вигляду виробу можна розробити різними способами.

Аналізуючи специфіку промислової власності, відомий український вчений M.X. Бунге (1823—1895) зводив усі наявні на той час підходи до таких чотирьох:

1) це право власності є тимчасовим, у силу позитивного зако-ну, або вічним і спадковим відповідно до юридичних засад...;

2) це поліцейський захід, що виправдовується суспільною користю. Привілеї надаються на певний період, для того щоб винахід став у подальшому суспільним надбанням. Такий під-хід є необґрунтованим, оскільки привілеї надаються винахід-нику того, що створено його працею та витратами;

3) це договір між винахідником і суспільством, який укла-дається, на думку одних, для того, щоб перші не приховували своїх винаходів, на думку інших — для того, щоб захистити ви-находи від жадібних і заздрісних суперників. Договір цей виво-дять із того, що і винахідник, і суспільство, яке підготувало цей винахід, мають на нього право. Такий погляд є абсолютно по-милковим, оскільки договір передбачає добровільну угоду... Думка про те, що суспільство має право на винахід, помилко-ва: з цього погляду суспільство має право і на будинки, оскіль-ки суспільний розвиток уможливлює цеглу та інші матеріали для будівництва;

4) думка, згідно з якою патент є шкідливим і застарілим при-писом, ґрунтується на тому, що патент видається часто не тому, кому належить головна заслуга, а особі, яка скористалась гото-вою справою, і що патенти встановлені не в інтересах спожива-чів, а в інтересах небагатьох виробників, що гальмує розвиток промисловості. На це можна відповісти, що ...патенти повинні видаватися більш розбірливо... і той, хто зробив винахід, спра-ведливо повинен скористатись його результатами. Нарешті, не викликає сумнівів, що не можна вбачати перешкоди для про-мислового розвитку в забезпеченні права винахідників; нікому не забороняється придумати і зробити краще, і досвід засвід-чує, що країни, в яких видавалось найбільше патентів, найбагатші винахідництвом і найуспішні у царині промисловості.

Основними суб'єктами відносин промислової власності є фізичні та юридичні особи, в тому числі автори об'єктів промислової власності, власники відповідних охоронних документів, спадкоємці, правонаступники та представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), суб'єкти інноваційних процесів, кредитно-фінансові, патентно-ліцензійні, консалтингові, сертифікаційні державні та приватні структури тощо.

Важливі роль і значення в промисловій власності належать аспектному праву, найважливішими об'єктами якого є винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Винахід — це нове оригінальне технічне рішення, що стосується певного продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин) або способу (процесу здійснення дій над матеріальними об'єктами з допомогою матеріальних засобів), здатне забезпечити позитивний ефект.

До винаходів належать такі творчі рішення: пристрої—

системи розташованих у просторі конструктивних елементів, що певним чином взаємодіють між собою (машини, механізми, агрегати, прилади, деталі, вузли тощо); речовини — штучно створені сукупності взаємопов'язаних інгредієнтів (сплави, розчини, емульсії, пластмаси, кераміка, фарби, мастильні матеріали тощо); штами мікроорганізмів — спадково однорідні культури мікроорганізмів, що мають або продукують корисні властивості та застосовуються у медицині, сільському господарстві тощо; культури клітин рослин і тварин — культури окремих клітин (клонів тварин, людини) або консорціуми (поєднання клітин рослин і тварин); способи — процеси, операції, прийоми, режими, спрямовані на виготовлення продукції або зміну стану предметів матеріального світу (транспортування, регулювання, контроль, діагностика тощо). Поняття способу охоплює також застосування уже відомого пристрою, речовини або штаму за новим призначенням, що потребує встановлення нових властивостей уже відомих об'єктів і визначення нових сфер їх застосування.

Національні патентні класифікації, необхідні для обробки патентних заявок і підтримки пошукових масивів, характеризуються значною різноманітністю. Так, у Німеччині система класифікації винаходів побудована за галузевою ознакою, у США — за функціональною ознакою, у Великій Британії вона поєднує галузевий принцип і принцип тотожності функцій. Водночас розвиток міжнародного співробітництва у сфері промислової власності викликав необхідність створення між-народної патентної класифікації, яка поєднала функцюнально-орієнтований і галузевий принципи, що базується на Страсбурзькій угоді 1971 p., підготовленій Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Згід-но з цією класифікацією виокремлюється 8 розділів:

А — задоволення життєвих потреб людини;

В — технологічні процеси, транспортування;

С — хімія, металургія;

D — текстиль, папір;

Е— будівництво, гірнича справа;

F — механіка, освітлення, опалення, двигуни, насоси, зброя, вибухові роботи;

G — фізика;

Н — електрика, а також 118 класів, 617 підкласів і більш ніж 55 тис. груп.

Загальновизнано, що винаходи визначають розвиток науково-технічного прогресу та е основою інновацій, впровадження яких забезпечує економічне зростання та покращення добробуту суспільства. Пристрої, речовини та способи виробництва, які втілюють принципово нові наукові знання, часто стають основою формування нових галузей і нових ринків, ініціюють похідні, вторинні відкриття, сприяючи таким чином зростанню кількості інновацій та створенню передумов для впровадження провідних науково-технічних нововведень наступного циклу.

Однією з особливостей винаходів як об'єктів промислової власності є необхідність їх реєстрації, що здійснюється за умов патентоспроможності нового технічного рішення. Патентоспроможність винаходу — відповідність винаходу умовам надання правової охорони, передбаченим законодавством. Основні умови патентоспроможності винаходу такі.

1. Новизна — відсутність аналогічних технічних рішень, а також відомостей, які плямують (ганьблять) новизну винаходу; відсутність розкриття сутності винаходу для невизначеного кола осіб настільки, що стає можливим його здійснення (демонстрація на виставці, публікація у пресі, виступ на телебаченні тощо).

2. Неочевидність, винахідницькій рівень — наявність оригінальної творчої ідеї, високий якісний рівень винаходу, в основі якого не можуть лежати суто механічні зміни, покращення або проста комбінація елементів уже відомих досягнень.

3. Корисність, промислова придатність — здатність винаходу функціонувати і бути використаним у господарській діяльності. Тобто йдеться не просто про доцільність або абстрактну суспільну корисність унікального технічного рішення, а про принципову можливість його відтворення, використання й отримання на цій основі позитивного ефекту.

4. Відповідність суспільним інтересам, принципам гуманізму та моралі, відображеним у законодавстві тієї чи іншої країни.

Правова охорона винаходів здійснюється за допомогою патенту — юридичного документа, який засвідчує право його власника забороняти іншим особам використовувати, продавати чи імпортувати запатентований винахід. Таким чином, патент дає власнику право вирішувати долю свого винаходу: виробляти і продавати новий продукт самостійно чи передавати ці права іншим суб'єктам. Патент надає товаровиробникам значні переваги у конкурентній боротьбі, е гнучким інструментом торгівлі, що сприяє зростанню доходів суб'єктів господарювання.

Основними суб'єктами відносин інтелектуальної власності у сфері винахідництва є: автор (співавтор) — творець винаходу (окрема особа, або група осіб, кожна з яких зробила особистий творчий внесок у створення нового технічного рішення); патентовласник, у полі якого можуть виступати автор, роботодавець (коли йдеться про службові винаходи, створені за дорученням роботодавця або у зв'язку з виконанням винахідником службових обов'язків) або правонаступник названих осіб.

Водночас необхідно враховувати, що право авторства є невідчужуваним, безстроковим, таким, що визнається і зберігається за фізичною особою навіть тоді, коли винахід був зроблений у порядку виконання службового завдання.

У процесі купівлі-продажу винаходів відбувається товарно-грошовий обмін прав інтелектуальної власності. При цьому ринок винаходів має специфічні ознаки, пов'язані а такими причинами: існує монополія власника патенту на винахід, що пропонується; за умов, коли пропозиція винаходів перевищує попит на них, не відбувається затоварювання і зниження конкурентоспроможності нових науково-технічних виробів; місткість ринку винаходів залежить як від платоспроможного попиту потенційних покупців, так і від науково-технічного потенціалу окремих осіб, організацій, які формують пропозицію нових технічних рішень.

Важливою складовою промислової власності є інститут корисної моделі, який набуває дедалі більшого поширення в галузях, що виробляють товари народного споживання.

Корисна модель — це нове, промислово придатне конструктивне виконання пристрою, тобто нове технічне рішення в галузі механіки стосовно тих об'єктів, які мають просторову структуру. Згідно з визначенням Постійного комітету інформації у сфері промислової власності Всесвітньої організації інтелектуальної власності корисна модель є об'єктом промислової власності, передбаченим деякими національними законами для охорони "другорядних" винаходів шляхом простої реєстрації у патентному відомстві. Натомість запропонований Комісією ЄС підхід до визначення корисної моделі ґрунтується на трактуванні останньої як винаходу, що відрізняється лише спеціальним режимом надання охорони.

Основними умовами надання правової охорони корисним моделям є такі.

1. Новизна. Корисна модель визнається новою, якщо сукупність її суттєвих ознак (тих, що впливають на очікуваний результат) невідома з рівня техніки. Згідно з Директивою про охорону корисних