Система створення й освоєння нової техніки

План

1. Сутність, зміст завдання підготовки виробництва

2. Життєвий цикл нової техніки

3. Структура процесу СОНТ

Сутність, зміст завдання підготовки виробництва

Створення нових видів продукції здійснюється в процесі підготовки виробництва, що відбувається поза рамками виробничого процесу. Завдання підготовки виробництва полягає в тому, щоб забезпечити необхідні умови для функціонування виробничого процесу.

Підготовка виробництва— це процес безпосереднього застосування праці колективу працівників з метою розробки й організації випуску нових видів продукції або модернізації виготовлених виробів.

Процес підготовки виробництва— це особливий вид діяльності, що поєднує вироблення науково-технічної інформації з її перетворенням на матеріальний об'єкт — нову техніку.

Нова техніка— це результат науково-технічних досягнень, що сприяє під час її виробництва і реалізації розвитку продуктивних сил, і задоволенню потреб суспільства в продукції вищої якості, ніж відомі раніше прототипи або аналоги.

Процес підготовки виробництва за своєю структурою неоднорідний і складається з безлічі процесів з різним змістом. Класифікувати часткові процеси підготовки виробництва можна за видами і характером робіт, просторово-тимчасовою і функціональною ознаками, відношенням до об'єкта управління.

За видом робіт (за видом трудової діяльності) процеси підготовки виробництва поділяються на: дослідницькі, конструкторські, технологічні, виробничі та економічні.

За характером робіт виокремлюють процеси підготовки виробництва:—

основні (проведення досліджень, інженерних розрахунків, проектування конструкцій, технологічних процесів, форм і методів організації виробництва, економічні розрахунки й обґрунтування);—

експериментальні виробничі (виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків і серій машин).

За розташуванням у часі і просторі процеси підготовки виробництва поділяються на:—

операції — первинна ланка процесу створення нової техніки. Вона виконується на одному робочому місці одним виконавцем і складається з низки послідовних дій;—

роботи — сукупність послідовно виконуваних операцій, що характеризується логічною завершеністю і закінченістю дій щодо виконання визначеної частини процесу;—

стадії — сукупність низки робіт, пов'язаних єдністю змісту і методів виконання, що забезпечує вирішення конкретного завдання підготовки виробництва;—

фази — комплекс стадій і робіт, що характеризує закінчену частину процесу підготовки виробництва. Вона пов'язана з переходом об'єкта робіт у новий якісний стан.

Життєвий цикл нової техніки

Розробити і впровадити у виробництво виріб нової моделі — означає перетворити знання, нову ідею на готовий продукт. Перетворення знання на продукт вимагає витрат часу і значних одноразових грошових витрат, обсяг яких тим більший, чим вищий рівень новизни продукції і чим частіше відбувається зміна моделей виробів. Це, у свою чергу, спричиняє подорожчання виробів у сфері їх виробництва. Так, витрати на виготовлення нової моделі виробу в перший рік його випуску перевищують у два рази і більше витрати п'ятого року випуску. Це, безсумнівно, знижує рівень ефективності виробництва нової техніки, а іноді призводить до великих збитків.

Ці, з першого погляду, суперечливі обставини, пов'язані зі швидкими темпами технічного прогресу, вимагають такого періоду зміни моделей продукції, тобто життєвого циклу продукції, за якого сумарні витрати на розробку і впровадження но-

вих моделей, а також утрати від нормального зносу були б мінімальні, а рівень їх економічної ефективності — максимальним.

Час, протягом якого знання перетворюються на продукт, тобто розробку нової продукції, її освоєння і виготовлення на підприємстві аж до зняття з виробництва, називають її життєвим циклом (рис. 16.1).

У життєвому циклі нової продукції можна виокремити два характерні періоди: перший — це час, протягом якого здійснюється розробка нової продукції, і другий — час, протягом якого нова продукція освоюється, виробляється і реалізується до повного припинення випуску.

У перший період життєвого циклу виробу включається повний комплекс робіт зі створення нової техніки, що складається з кількох стадій і окремих робіт, виконуваних для забезпечення її існування.

Перша стадія життєвого циклу нового виробу — науково-дослідна робота (НДР). У процесі цієї стадії виникають і проходять усебічну перевірку нові ідеї, реалізовані іноді у вигляді відкриттів і винаходів. Теоретичні передумови вирішення наукової проблеми перевіряються в ході дослідно-експериментальних робіт.

Друга стадія — дослідно-конструкторська робота (ДКР) — перехідна від наукових досліджень до виробництва. На ній ідеї, що виникають у процесі НДР, практично перетворюються в технічну документацію і дослідні зразки.

На третій стадії конструкторської підготовки виробництва (КПВ) здійснюється проектування нової техніки: розробка креслень і технічної документації.

Четверта стадія — технологічна підготовка виробництва (ТІШ), на якій розробляються і перевіряються нові технологічні процеси, проектується і виготовляється технологічне оснащення для виробництва нової техніки.

П'ята стадія — організаційна підготовка виробництва (ОПВ). На ній обираються методи і перевіряються моделі процесу переходу підприємства на випуск нової продукції, проводяться розрахунки потреб в матеріалах і комплектуючих виробах, визначаються календарно-планові нормативи (трива-

лість виробничого циклу виготовлення нового виробу, розміри партій, період чергування партій виробів та ін.).

На шостій стадії — відпрацьовування в дослідному виробництві (ВДВ) нової конструкції виробу — освоюється випуск дослідного зразка, проводиться налагодження нових технологічних процесів, перевірка й оцінка "життєздатності" нової продукції. На цій стадії життєвого циклу виробу підприємство витрачає великі кошти — "працює" па нову продукцію.

У другий період життєвого циклу виробу розпочинається сьома стадія — освоєння його в промисловому виробництві (ОСВ). На ній створюються умови для такого виробництва нового виробу. Практика показує, що іноді на ній виникають конструкторські зміни та викликані ними або незалежні від них зміни в технологічних процесах. Тому на стадії освоєння виробництва виникає необхідність визначення раціонального ступеня відпрацьовування технологічної документації, доцільного рівня оснащеності виробництва спеціальними видами оснащення й устаткування.

Стадія освоєння є сполучною ланкою з фазою виробництва і реалізації виробу, у процесі якої здійснюються виготовлення деталей і складальних одиниць, складання і випробування виробу відповідно до технологічної і конструкторської документації, затвердженої керівництвом підприємства.

Точне дотримання технологічного процесу — одна з найважливіших організаційних умов боротьби за ефективне впровадження нової техніки, підвищення якості продукції і техніко-економічних показників виробництва. Важливим елементом виробничої фази є реалізація пової продукції.

Завершальною стадією життєвого циклу є експлуатація нової продукції (Е) — період, коли ця продукція використовується відповідно до її призначення і дає економічний ефект, до моменту утилізації (У). Зазначимо, що в другий період життєвого циклу виробу підприємство-виготівник нової техніки отримує дохід від її реалізації: "нова продукція працює па підприємство".

Здавалося б, підприємству вигідно продовжити другий період життєвого циклу виробу на максимальний строк, оскільки в цей час воно не несе додаткових витрат на розробку і виготовлення нової продукції. Однак цей період має свою межу, зумовлену економічними і соціальними чинниками. Соціально-економічний ефект від упровадження нової продукції забезпечується тільки на період від освоєння і початку промислового виробництва до зрілості виробництва продукції, після якого продукт морально застаріває і його подальше виробництво та використання приносять збиток підприємству незалежно від її вартості (різко знижується, а іподі й цілком припиняється попит на нього, і, як наслідок, зменшується прибуток і зростають збитки). Іншими словами, з моменту появи нової продукції ефект від її використання швидко зростає до визначеної максимальної величини, а потім починає зменшуватися до нуля або навіть до негативної величини (рис. 16.2) (стор. 426).

Розміщення кривих показує, що в зоні освоєння і початку промислового виробництва збільшення обсягу випуску готової продукції і зростання прибутку (ефекту) досягаються повільно через велику складність самого процесу освоєння. Наступна зона характеризується більш різким збільшенням обсягу випуску продукції і зростанням прибутку. Третя зона — зона зрілості, в якій досягаються стабільність випуску продукції і максимальний економічний ефект (зростання прибутку). Четверта зона — зона насичення ринку новою продукцією. Обсяг виробництва припиняє своє зростання, й економічний ефект зменшується. У цей період необхідно широко розгорнути науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу з розробки нового виробу або модернізації випуску. Нарешті, настає зона різкого спаду випуску виробу і зняття його з виробництва, коли істотно знижується прибуток (економічний ефект) і навіть можливі збитки.

Структура процесу СОНТ

Безліч чинників і змінних, що впливають напроцес створення й освоєння нової техніки{СОНТ), визначають використання системного підходу під час організації цього процесу.

Повний комплекс робіт із СОНТ включає всі стадії життєвого циклу виробу:

1) науково-дослідні роботи;

2) дослідно-конструкторські роботи;

3) конструкторську підготовку виробництва;

4) технологічну підготовку виробництва;

5) організаційну підготовку виробництва;

6) відпрацьовування нового виробу в дослідному виробництві;

7) освоєння нового виробу в промисловому виробництві (рис. 16.3) (с. 428).

Перші дві стадії охоплюють роботи, що за своїм змістом не стосуються виробництва. Як правило, вони виконуються в галузевих НДІ і КБ та є першим етапом системи СОНТ.

Наступні чотири стадії складають другий етап системи СОНТ. Вони забезпечують технічну підготовку виробництва (ТІШ) і виконуються проектними організаціями або відділами головного конструктора і головного технолога підприємства-виготівника нової техніки.

Сьома стадія безпосередньо створює умови для промислового виробництва нового виробу. Умовно стадії створення нового виробу, включаючи НДР, КПВ і частково ТІШ, належать до вихідної фази циклу, а частково стадія ТПВ та інші стадії 011 В, ВДВ належать до заключної фази. Усі роботи циклу СОНТ і, насамперед, стадії вихідної фази вимагають широкого