Соціально-економічний розвиток

План

1. Інформація та знання як визначальні чинники постіндустріального розвитку.

2. Види та результати інтелектуальної діяльності.

Інформація та знання як визначальні чинники постіндустріального розвитку

Сучасний соціально-економічний розвиток характеризується зростанням ролі та значення факторів, пов'язаних з інтелектуалізацією та інформатизацією господарського життя суспільства. Інформація (від лат. Information, у буквальному розумінні: знаходження, надання форми тому, що раніше було невідомим, безформним; новина, повідомлення, роз'яснення, які знижують невизначеність і ведуть до зростання обізнаності отримувача) є загальнонауковим, міждисциплінарним поняттям, що не має однозначного визначення.

У найзагальнішому розумінні інформація — це певне ідеальне повідомлення, що зменшує або повністю виключає невизначеність під час вибору однієї з можливих альтернатив. На думку засновника кібернетики М. Вінера, "інформація є інформацією, а не матерією і не енергією"24, яка існує у вигляді закодованих повідомлень (генетичного коду, електричних, нервових імпульсів), зафіксованих на матеріальних носіях. За сучасних умов інформація перестала бути окремим, одиничним явищем і набула якісно нового змісту складного системного утворення.

Усе більше і більше співробітників, які приходять на робо-ту, занурюються у світ ідей та інформації. ...До кінця XX ст. частка американців, праця яких пов'язана головним чином з матеріальними предметами (сільськогосподарські робітни-ки, механіки, ремісники) і наданням непрофесійних послуг (працівники готелів, ресторанів, роздрібні торговці, домашня прислуга, перукарі тощо) скоротиться більш ніж у два рази, з 83 % у 1900 р. до приблизно 41 %. Частка ж тих, хто працює насамперед з Інформацією (у торгівлі, на управлінських та адміністративних посадах тощо) зросте із 17 % у 1960 р. до 59 % на початок нового століття.

У напрямі цієї тенденції неможливо помилитись: невпинно зростає частка людей, які стають "працівниками розумової праці". Інформація і знання становлять одночасно і вихідний матеріал, і продукт їхньої діяльності. В інтелектуальних ком-паніях, тобто в тих, де частка робітників розумової праці дохо-дить до 40 і більше відсотків, зайнято 28 відсотків усіх працю-ючих у США, однак за останні п'ять років на них припадає 43 відсотки новостворених робочих місць. Але справа не лише в тому, що все більше людей займаються розумовою працею: зростає інтелектуальний зміст будь-якої праці, чи-то сільське господарство, промисловість, заклади чи вільні професії.

Ми живемо в епоху віри в абсолютну цінність інформації, ...епоху, яка інколи величає себе "століттям інформації". І справді, до кінця 80-х років XX ст. обробка, передання інфор-мації та операції з нею були основним заняттям кожного чет-вертого працюючого в США або навіть кожного третього, якщо рахувати вчителів та інших працівників сфери освіти.

П. Пільцер

Як багатоаспектна загальнонаукова категорія інформація займає вагоме місце у наукових дослідженням представників як природничих, так і гуманітарних дисциплін. При цьому звертається увага на єдність двох відносно самостійних аспектів, що становлять зміст феномену інформації:—

комунікаційного, пов'язаного з процедурою передачі повідомлення, трансляції відомостей (дослідження комунікацій, комунікаційних технологій, інформаційних мереж тощо);—

змістового, пов'язаного з передачею продуктів інтелектуальної діяльності та їх засвоєнням, спрямованим на зростання обізнаності або зниження невизначеності отримувачів.

У сучасній літературі сформувалось два підходи до визначення сутності інформації: атрибутивний, за якого інформація кваліфікується як невід'ємна ознака будь-якого матеріального об'єкта та оцінюється як міра впорядкованості структур та взаємодій; функціональний, прихильники якого пов'язують інформацію з функціонуванням та розвитком систем, що самоорганізуються.

Таким чином, сучасні технології збирання, накопичення, зберігання та передачі інформації є лише моментом загального інформаційного процесу, який залишиться незавершеним, якщо отриманий інтелектуальний продукт не буде засвоєний споживачем.

В умовах інтелектуальної економіки (економіки знань) інформація виступає як особливий об'єкт договірних відносин, пов'язаних з її пошуком, добором, збереженням, переробкою, поширенням та використанням у різних сферах людської діяльності. Як специфічне економічне благо вона є важливим засобом отримання додаткових вигод за рахунок зниження невизначеності та ризику суб'єктів господарювання. Обертаючись у ринковій економіці як товар (інформаційний продукт, послуга) або ресурс, який використовується у процесі господарської діяльності, інформація має певні особливості, а саме: є нематеріальним благом (ідеальним компонентом буття) і не зводиться до фізичних об'єктів, які є її носіями; характеризується невичерпністю, не зменшується в процесі використання та не споживається у традиційному розумінні цього терміна; не локалізована в просторі, легко поширюється, тиражується (за сучасного рівня технологій) і змінює форми фіксації; не зникає в процесі споживання, але для отримання корисного ефекту від останнього потребує певних інтелектуальних навичок; практично не підлягає фізичному зносу, але може морально застарівати; не існує монополії на володіння та використання інформації за винятком тієї її частини, яка є об'єктом інтелектуальної власності.

Необхідно зазначити, що унікальність інформації зумовлена закладеною в ній дихотомією поширеності та рідкісності, невичерпності та скінченності. Незважаючи на те, що в умовах ринкової економіки інформація може виступати об'єктом власності та обміну, саме право власності на інформацію не лише не суперечить можливості її максимального поширення, а й передбачає останню як джерело зростання доходу власника.

Знання (інформація) існують незалежно від простору. Подібно до квантових часток вони можуть знаходитись у кіль-кох місцях одночасно. Продайте мені пиріг і у вас його більше не буде. Продайте мені рецепт пирога, і він буде у нас обох. У царстві інтелектуальних активів і невідчутної продукції пирога не стає менше, скільки його не їси. Але ви не можете забрати його назад. Продавець може повернути собі, припустимо, ма-шину, але повідомивши покупцю певну інформацію, він не може забрати її назад. В інформаційній економіці е одна хитрість, яка стосується і покупця, і продавця: покупець не може вирішити, чи варю платити за інформацію доти, доки її не отримав; але як тільки він заволодів нею, йому більше не потрібно її купувати.

К. Ерроу

Споживання інформації тотожне формуванню нового знання. Відтак поширення інформації приводить до її самозростання, що унеможливлює використання поняття "рідкісність" до характеристики цього феномену. Цікаво зазначити, що деякі дослідники наголошують на тому, що інформації притаманні властивості суспільного блага — того, чим додатково може скористатись людина, не збільшуючи витрат виробництва25. Водночас, на думку багатьох вчених, інформація характеризується вибірковістю, яка є вищим проявом рідкісності, оскільки процес споживання інформації обумовлюється наявністю у людини специфічних здібностей. Інтелект, який не можна привласнити з такою легкістю, як матеріальне благо, є лімітуючим чинником, що дає можливість користуватись доступною всім інформацією лише обмеженому колу людей. За цих умов визначальну роль у суспільних відносинах відіграє не стільки право розпорядитися благом, скільки здатність ним скористатися.

У сучасних дослідженнях розрізняють два основні напрями реалізації інформації в економічній діяльності: комерціалізація інформації, пов'язана з виробництвом та реалізацією товарів і послуг, створенням наукомісткої продукції, розробкою нових технологій виробництва та управління; вплив інформації на суб'єктивне сприйняття та очікування економічних суб'єктів, у тому числі створення інформаційних образів продуктів, компаній, формування та вплив на потреби економічних суб'єктів тощо.

Знання — результат пізнавальної діяльності людини, об'єктивізований знаковими засобами мови. Знання мають інформаційну природу та характеризуються ознаками продуктивності, структурованості та латентності. Перетворення інформації на знання є результатом інтелектуальної діяльності людини. Відтак інтелект у широкому розумінні — здатність генерувати та накопичувати знання.

Знання — найзагальніше вираження для позначення теоре-тичної діяльності розуму, що має претензію на об'єктивну істи-ну (на відміну від мислення чи думки, які можуть бути явно фан-тастичними). Терміни "знання" і "пізнання", належати, по суті, до одного і того ж предмета, відрізняються певним відтінком: перший стосується більше об'єктивного аспекту і результатів розумового процесу, другий — більше його суб'єктивних умов.

В. Соловйов

У сучасній економічній літературі склалися різні підходи до класифікації знань.

Відомий західний дослідник Ф. Махлуп поділив знання, якими володіє конкретний індивід, на п'ять основних видів: практичні (професійні знання, знання у сфері конкретної економіки, знання робітників, політичні знання, знання в галузі домогосподарства тощо); інтелектуальні (знання, що задовольняють інтелектуальні потреби і є ознакою широкої гуманітарної і природничо-наукової освіти, загальної культури); буденні та "розважальні" (знання, що задовольняють дрібну допитливість, потребу в невибагливих розвагах, емоційному збудженні); духовні (знання, спрямовані на пізнання Бога, пошук шляхів спасіння душі); непотрібні (знання, набуті випадково, які залишаються поза сферою інтересів суб'єкта пізнання).

Знання — найзагальніше вираження для позначення теоре-тичної діяльності розуму, що має претензію на об'єктивну істи-ну (на відміну від мислення чи думки, які можуть бути явно фан-тастичними). Терміни "знання" і "пізнання", належати, по суті, до одного і того ж предмета, відрізняються певним відтінком: перший стосується більше об'єктивного аспекту і результатів розумового процесу, другий — більше його суб'єктивних умов.

В. Соловйов

У сучасній літературі розрізняють також:—

процедурні знання, які застосовуються для здійснення нових дій і зумовлюють відповідь на питання "як діяти? ";—

декларативні знання, які пов'язані з описом та інформацією, що уможливлюють відповідь на питання "що робити?";—

епізодичні знання, які використовуються на основі подібності ситуацій, аналогічності проблем, подій, передумов;—

евристичні знання, які належать до практичних правил, виведених на основі