Структура і логіка курсу. Взаємозв'язки дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками.

Структура курсу "Економіка праці та соціально-трудові відносини" і цього підручника обумовлена загальною логікою дослідження теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, ефективного використання його у сфері пращ як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей та соціально-трудових відносин стали об'єктом дослідження багатьох наук і навчальних дисциплін. Межі цих наук, як правило, ще не мають повної однозначності, тому зараз ми коротко розглянемо основні проблеми, висвітлені нами в цьому підручнику з погляду їх взаємозв'язку з іншими науками про працю та іншими навчальними дисциплінами (табл. 1.1).

У першому розділі підручника розглядаються теоретико-методологічні засади вивчення предмета "Економіка праці та соціально-трудові відносини". Перша глава характеризує економіку праці й соціально-трудові відносини як напрям наукового дослідження і навчальну дисципліну.

Праця є найважливішою сферою життєдіяльності людини та провідним чинником матеріального і духовного виробництва, основою економіки загалом. Тому цілком логічно, що питання сутності категорії "праця", ролі праці у розвитку людини і суспільства, змісту, характеру і видів праці, які є теоретико-методологічною основою економіки праці, тісно взаємопов'язані з відповідними темами економічної теорії. Соціально-економічні характеристики праці вивчаються також у таких дисциплінах, як "Соціологія і психологія праці", "Соціальна політика". У підручнику цим питанням присвячена друга глава.

Праця є процесом реалізації трудового потенціалу, а формування його є першою складовою предмета соціально-трудових відносин на всіх рівнях. Тому другий розділ підручника присвячений вивченню економічних і соціальних компонентів трудового потенціалу.

Населення є природною першоосновою трудового потенціалу суспільства, економічно активного населення, насамкінець — праці,

Таблиця 1.1. Взаємозв'язок проблем дослідження дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини" з іншими дисциплінами та науками |

Економіка праці й соціально-трудові відносини | Економічна теорія | Соціологія і психологія праці | Наукова організація праці | Управління персоналом | Техніка безпеки, охорона праці, ергономіка | Демографія | Соціальна політика | Трудове право | Управління трудовими ресурсами | Економіка підприємства | Економіка освіти

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13

Праця як сфера життєдіяльності | + | + | + | + | +

Населення і трудовий потенціал | + | + | + | + | +

Людський капітал | + | + | + | + | +

Ринок праці і зайнятість населення | + | + | + | + | + | +

Людина на ринку праці | + | + | +

Соціально-трудові відносини | + | + | + | + | + | + | + | +

Соціальне. партнерство | + | + | + | + | + | + | + | +

Закінчення табл. 1.1

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13

Регулювання соціально-трудових відносин | + | + | + | +

Моніторинг соціально-трудової сфери | + | + | + | + | +

Організація праці | + | + | + | + | +

Нормування праці | + | + | + | + | +

Ефективність праці | + | + | + | + | +

Доходи і оплата праці | + | + | + | + | + | + | +

Планування, аналіз,

звітність і аудит у сфері праці | + | + | +

Міжнародна

організація

праці | + | + | + | +

Людський розвиток | + | + | + | + | + | +

яка є найважливішим фактором будь-якого виробництва. У третій главі підручника вивчаються демографічно-економічні характеристики населення та його відтворення, категорії, що характеризують реалізацію населення у сфері праці (економічно активне населення, трудові ресурси, відтворення ресурсів для праці), трудовий потенціал країни та показники його використання. Тобто ця глава висвітлює передусім макроекономічні й соціальні проблеми формування та використання робочої сили і найбільше кореспондується з навчальними курсами "Демографія", "Соціальна політика", "Трудове право" та "Управління трудовими ресурсами".

Людський капітал розглядається у контесті цього підручника передусім як реалізований трудовий потенціал. Людський капітал визначається сукупністю якостей та характеристик людини (здібності, освіта, здоров'я, професіоналізм тощо), що використовуються у трудовій діяльності, впливають на її результати і, відповідно, на розмір трудових доходів. Зокрема теорія людського капіталу дає змогу визначити доцільність витрат, наприклад на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання. Інвестиції в людський капітал здійснюються як на особистісному, так і на мікро- та макроеконо-мічному рівнях. Тому багато проблем, які вивчаються у четвертій главі цього підручника і пов'язані з ефективним формуванням та використанням людського капіталу, досліджуються на межі між нашою дисципліною та такими науками, як економіка освіти, соціальна політика, управління персоналом.

Сформований людський потенціал реалізується на ринку праці, і у зв'язку з цим виникають важливі соціально-трудові відносини забезпечення ефективної зайнятості. Ці проблеми об'єднані в третьому розділі підручника.

Глави біб "Ринок праці як соціально-економічне явище" та "Зайнятість населення і безробіття** присвячені аналізу ринку праці, його кон'юнктури, специфіки, інфраструктури та механізму регулювання, факторів динаміки, показників і видів зайнятості та безробіття, політиці держави в галузі зайнятості, соціальному захисту безробітних тощо. Значна увага приділена в підручнику висвітленню особливостей українського ринку праці та найактуальніших для нашої країни проблем трансформації зайнятості в перехідний період, а також міжнародному досвіду регулювання зайнятості. Стосовно теоретичного забезпечення вивчення цих процесів ці проблеми переплітаються з відповідними темами економічної теорії, щодо правового забезпечення ринку праці — з нормами трудового права, а стосовно регулювання ринку праці — з предметами курсів "Соціальна політика" та "Управління трудовими ресурсами".

Знання законів регулювання зайнятості й ринку праці потрібні студентам передусім для того, щоб доцільно використовувати їх у конкретних діях щодо формування свого людського капіталу, вибору професії й пошуку підходящої роботи, планування й реалізації своєї трудової кар'єри, укладання й виконання трудових угод і т. ін., загалом — для успішної соціально-трудової реалізації в своєму житті. Цим питанням присвячена глава 7 "Людина на ринку праці". Деякі з цих аспектів вивчаються також в курсах "Управління персоналом" та "Трудове право".

Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, "серцевиною" усього комплексу суспільних відносин, оскільки саме від їх характеру та досконалості безпосередньо залежить якість трудового життя, соціальна злагода у суспільстві, продуктивність праці і, зрештою, соціально-економічний прогрес. Правильне регулювання соціально-трудових відносин сприяє соціалізації відносин між працею та капіталом, демократизації суспільства і соціальній орієнтованості економічної системи, досконалості суспільного буття загалом. Система соціально-трудових відносин вивчається у четвертому розділі підручника.

У главі 8 розглядаються важливі питання сутності соціально-трудових відносин, характеризуються їх суб'єкти, принципи і типи, предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях. Якість трудового життя розглядається як критерій оцінки соціально-трудових відносин. Ця тема є дуже інтегральною, тому зрозуміло, що вона пов'язана з багатьма іншими науками і дисциплінами, хоча в жодній з них поки що не вивчалася предметно (див. табл. 1.1).

Соціальне партнерство — це найпрогресивніший тип соціально-трудових відносин, що базується на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав і інтересів працівників, роботодавців і держави. По суті соціальне партнерство — це нова для нашої країни система соціально-трудових відносин, покликана стати основним елементом механізму розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, який на основі узгоджених дій в реалізації інтересів кожного суб'єкта встановлює оптимальні параметри процесів соціального розвитку і нагромадження капіталу. Предметом соціального партнерства є узгоджена соціально-трудова політика, що на різних рівнях має своє конкретне наповнення, тому й матеріали цієї глави пов'язані з такими дисциплінами, як наукова організація праці, управління персоналом, техніка безпеки, охорона праці, соціальна політика, економіка підприємства. Реалізується соціальне партнерство через систему взаємних консультацій, переговорів, угод на державному, галузевому, територіальному рівнях, укладання колективних договорів на підприємствах або у їхніх підрозділах, укладання індивідуальних трудових контрактів між роботодавцем та працівником, а також через систему вирішення трудових спорів. Ці аспекти ґрунтуються на нормах трудового права і висвітлюються в главі 9.

Глава 10 "Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства" присвячена вивченню системи заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин, правових засад та механізму соціального партнерства, пріоритетних напрямів колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці, міжнародного досвіду регулювання соціально-трудових відносин. Ці питання тісно пов'язані з відповідними темами курсів "Соціальна політика", "Трудове право", "Управління трудовими ресурсами".

Глава 11 "Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин" розкриває сутність і