системний аналіз і структуризація проблеми (об'єкта);—

розробка виробничої структури організації (числа і взаємозв'язків виробничих підрозділів, форм об'єднань, планування підрозділів та ін.);—

розробка організаційної структури організації;—

розробка положень (посадових інструкцій) про служби;—

розробка норм і нормативів;—

підбір персоналу і комплектування штату організації;—

розрахунок потреби в різних видах ресурсів (за їх видами, об'єктами та ін.);—

техніко-економічне обґрунтування організаційного проекту;—

узгодження і затвердження проекту, передача його для використання (реалізації).

Головною умовою розробки якісних організаційних проектів є аналіз і за можливістю дотримання принципів раціоналізації структури організації, зокрема таких:—

орієнтації діяльності на досягнення конкурентоспроможності;

- застосування маркетингового підходу до формування структури організації та її стратегій;—

структуризації цілей організації;—

забезпечення кількісної визначеності структури управління;—

глобалізації стратегії організації;—

забезпечення інноваційного характеру структури організації;—

підвищення рівня автоматизації виробництва й управління;—

забезпечення адаптивності структури організації до зовнішнього середовища;—

застосування комплексних, інтегральних, нормативних, ситуаційного підходів до формування структури організації;—

уніфікації та стандартизації компонентів структури організації;—

забезпечення оптимального рівня спеціалізації організації та її підрозділів;—

забезпечення пропорційності структури організації;—

забезпечення прямоточності структури організації.

За окремими розділами або проблемами організаційного проекту можуть застосовуватися різні методи розробки. Планування підрозділів може бути спроектоване з застосуванням методів аналогії і ґрунтуватися на апробованих проектах. Норми і нормативи витрат ресурсів, нормативні документи, що регламентують функціонування елементів організації, можуть бути розроблені з застосуванням дослідно-статистичних методів, що базуються на використанні досвіду працівників, або з застосуванням експериментальних (дослідно-промислових) і розрахунково-аналітичних методів. Під час проектування окремих складових організаційного проекту може застосовуватися також блоковий метод.

В умовах автоматизації управління значного застосування набувають методи моделювання об'єктів організаційного проектування.

Моделювання— це адекватне заміщення об'єктів-оригіналів іншими об'єктами-моделями, які є більш зручними для вивчення властивостей об'єкта-оригіналу. Моделювання дає змогу виконувати теоретичні узагальнення, здійснювати проектування, не застосовуючи дорогих дослідів на реальних об'єктах. Це обставина вкрай важлива для наукового вивчення організаційних систем. Моделювання можна класифікувати за такими видами.

Макетування, що передбачає уявне аналогове моделювання, яке ґрунтується на порівнянні одного або декількох загальних властивостей функціонування різних об'єктів-аналогів у подібних умовах; уявне гіпотетичне моделювання, яке використовується за умов недостатності інформації для побудови формальних моделей.

Символьне моделювання властивостей майбутнього об'єкта. Як приклад знакового моделювання можна навести використання дорожніх знаків для організації вуличного руху.

Математичне моделювання на основі використання спеціальних математичних співвідношень, або моделей. До основних математичних моделей належать моделі лінійного програмування, моделі нелінійного програмування, спеціальні моделі дослідження операцій. У проектуванні структур застосовуються рівняння регресії, поліноми різного ступеня, імітаційні моделі, що відтворюють поведінку досліджуваної організаційної системи в динаміці, а також комбіновані математичні моделі, що враховують різні структурні і функціональні співвідношення об'єкта організаційного проектування.

Реальне моделювання, що ґрунтується на проведенні різних наукових, організаційних і виробничих експериментів у реальних або дослідних умовах. Реальне моделювання є підсумковою оцінкою практичної придатності результатів проектування.

Концептуальна модель організації виробництва на підприємстві

Під час побудови виробничих систем і удосконалення організації виробництва використовуються прийоми організаційного моделювання, що становлять метод вивчення виробничих систем за допомогою розробки й аналізу організаційних моделей. Модель використовується для спрощеного відображення й опису реального об'єкта, тобто виробничої системи, її підсистем, тих або інших організаційних ситуацій.

Конкретні виробничо-технічні умови в об'єднаннях і на підприємствах промисловості надзвичайно різноманітні. Разом з тим єдність принципових основ організації промислового виробництва дає змогу розробити загальну модель організації, що може бути адаптована до конкретних умов.

Головна мета організації виробництва — забезпечити високу економічну і соціальну ефективність функціонування підприємств. Водночас із генеральною метою підприємства — виробництвом і реалізацією матеріальних благ для задоволення потреб покупців — підприємство прагне досягти безліч окремих цілей: економічних, соціальних, техніко-технологічних, екологічних та ін.

Завдання підприємства реалізуються з використанням різних шляхів і методів, але методи організації виробництва відіграють істотну роль. Тому безліч цілей підприємства визначає різноманітні завдання і напрями організаційної діяльності (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Основні цілі організації виробництва і напрями роботи щодо їх реалізації

Галузі діяльності | Основні цілі організації виробництва | Напрями роботи щодо реалізації цілей організації виробництва

1 | 2 | 3

Виготовлення і постачання продукції споживачам | Задоволення попиту споживачів, постачання продукції відповідно до замовлень і договорів. Виконання планів виробництва з номенклатури, асортименту і якості продукції | Організація маркетингових досліджень; оперативного планування виробництва; виробничих процесів; матеріального і технічного забезпечення виробництва; збуту і реалізації продукції

Підвищення якості

і забезпечення | Розробка нових видів продукції й удосконалення виробів, що | Організація маркетингових досліджень; підготовка виробництва й ви-

Закінчення табл. 3.1

1 | 2 | 3

конкурентоспроможності продукції | пускаються, відповідно до вимог ринку. Забезпечення стабільності випуску продукції високої якості, скорочення браку | освоєння нових видів продукції; робота щодо забезпечення якості продукції і організації технічного контролю; метрологічне забезпечення

Раціональне використання виробничих ресурсів | Підвищення продуктивності праці працівників. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. Скорочення тривалості виробничого циклу і запасів товарно-матеріальних цінностей. Раціоналізація інформаційних потоків | Організація праці працівників, функціонування знарядь праці, руху предметів праці у виробництві. Організація інформаційних потоків

Науково-технічний і організаційний розвиток виробництва | Удосконалення виробничо-технічної бази підприємств і підвищення рівня організації виробництва | Реалізація робіт зі складання і виконання планів технічного розвитку й удосконалення організації виробництва

Удосконалення економічних відносин на підприємстві | Створення умов для забезпечення єдності інтересів суспільства, колективу і його членів | Надання економічної самостійності підрозділам підприємств і налагодження госпрозрахункових відносин між ними

Соціальна організація колективу підприємства | Створення умов для підвищення якості трудового життя й активізації творчої активності працівників | Організація праці працівників. Залучення їх до вирішення завдань організації та управління виробництвом

Засобами для досягнення головної мети організації виробництва є цілі другого рівня — основні цілі, що, у свою чергу, визначаються характером діяльності підприємства.

Ступінь досягнення головної й основної цілей організації виробництва повинен оцінюватися системою кількісно виражених показників. Комплексна оцінка досягнення цілей організації виробництва може бути здійснена, якщо кожна мета буде зазначена, проранжована, а рівень досягнення мети — обмірюваний і зіставлений із критерієм досягнення мети.

Система організації виробництва— це сукупність організаційних форм, методів і правил, здійснення яких забезпечує раціональне функціонування елементів виробничої системи та їх взаємодію в процесі виробництва продукції.

Під час формування системи організації виробництва можна виокремити приватні функції організаційної діяльності, згрупувавши їх у вигляді відособлених комплексів — підсистем. В основу виділення цих приватних функцій покладений цільовий підхід. Охарактеризовані в табл. 3.1 сфери діяльності підприємства, основні цілі організації виробництва і напрями діяльності за їхньою реалізацією дозволяють спочатку виокремити, а потім і згрупувати види організаційної роботи з підсистем організації виробництва (за елементами, функціями на основі інтеграційного підходу).

Основними елементами виробничого процесу є знаряддя праці, предмети праці і сама праця. Організація виробництва повинна забезпечити погоджене й ефективне функціонування цих елементів у рамках виробничої системи. Для вирішення цього організаційного завдання в системі організації виробництва виокремлюють три взаємозалежні підсистеми: організації праці, організації функціонування знарядь праці, організації руху предметів праці у виробництві. Погоджена взаємодія всіх трьох підсистем досягається формуванням структури виробничого процесу, що виражає кількісний і якісний склад елементів, спосіб організації їхніх зв'язків, особливості процесів, які відбуваються між ними. Використання робочої сили пов'язане з виокремленням двох виробничих ресурсів: праці та підприємливості (заповзятливості). Тому поряд з організацією праці сучасна теорія організації виробництва розглядає питання організації виробництва, що дає змогу з максимальною вигодою для підприємства використовувати підприємницькі здібності персоналу.

У складі виробничого процесу виокремлюються групи процесів, різнохарактерних за змістом, принципами і методами організації. Відповідно в складі системи організації виробництва виокремлюються кілька підсистем, що враховують особливості тих або інших виробничих процесів. Цей комплекс підсистем включає функціональні підсистеми: організації підготовки виробництва й освоєння випуску нової продукції, організації основних виробничих процесів, організації виробничої інфраструктури, організації робіт із забезпечення якості продукції, організації матеріального забезпечення виробництва, організації збуту і реалізації продукції (рис. 3.9).

Щоб забезпечити інтеграцію всіх груп процесів у єдиний виробничий процес, система організації виробництва здійснює інтеграційні функції, що реалізуються шляхом створення виробничої структури, системи оперативного планування виробництва і системи економічних відносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995.

8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио