Предметна діяльність не є основою вищих типів економічної діяльності. Використовувальна практика не породжує творчість — вона сама є результатом історичного розвитку перетворювальної економічної практики. Людський світ в умовах тотального панування відчуження й "уречевлення" (економізації та монетаризації світогляду) не зміг би існувати, якби не було особливих сфер, де процес діяльності здійснювався б адекватно людській сутності, — сфер творчої самодіяльності і спілкування (мистецтво, філософія, релігія, наука, спілкування тощо). Саме в цих сферах відбувається синтез не лише історичного і власне людського (синтез людських визначень), а й відтворення людського в економічному, проте в специфічних "духовних сутностях", відчужених від економічного буття і соціальних структур. Однак останні, у свою чергу, здійснюють "речовий" (предметний) тиск на ці духовні сфери, породжуючи "філософію господарства", "метафізику економіки", "економічну свідомість" тощо.

У контексті предметної активності залишається непоміченим той факт, що об'єкт (реальність), по суті, не є абсолютно зовнішнім стосовно цілі (мети). Якби це було так, то ціль ніколи не змогла б утілитися в реальність (економічна ідея не стала б тим чи іншим реальним фактом економічного буття). Об'єкт економічної реальності так чи інакше виступає як об'єктивована соціоекономічна сутність, оскільки він сам включений у реальні суспільні та господарські відносини. Тому розгортання цієї сутності в діяльності з об'єктом одночасно є й проявом його, об'єкта, власної сутності. Це і є розпредметненням економічного об'єкта в процесі самої предметної економічної діяльності.

У праці як діяльності за зовнішньою доцільністю цей момент зовсім "непрозорий" і "непредметний", але він тут наявний. У творчій самодіяльності об'єкт розпредмечується як культурно-історична сутність, він повинен бути освоєний як належний світу людини. Тому в творчій діяльності реалізація цілі в об'єкті виступає продовженням його сутності як розвитку, але розвитку сутності економічної, отже, культурно-історичної. На боці суб'єкта економічної діяльності цей процес виступає як розвиток суб'єктивності, тобто тієї ж соціоекономічної сутності ("духу") в розпредметненій формі, у формі живого руху діяльності та спілкування, у формі руху самої здатності людини, яка розвивається, котра наповнює себе нескінченним "об'єктивно-субстанційним" змістом і смислом55. Тим самим досягається ціль руху — економічної діяльності, яка стає доцільною.

Функціонування економічної предметності в полі розсудкової форми є способом її існування в "пристосовницько-використовувальній" практиці, де предмети набувають "речовинних" характеристик, функціонують як прості речі, що частково освоюються людиною. І сама людина тут виступає як "річ" серед інших речей. Буття економічної предметності в полі розумної форми і спосіб розкриття зумовлені рухом людини в лоні творчо-перетворювальної діяльності, де безпосередньо збігаються зміна обставин і самозмін, де людина виступає дійсним суб'єктом економічного процесу і його самоціллю. Тим самим економічна предметність (як оприявлення економічного буття) у полі розуму "висвічується" як предметна реальність людської сутності. Тут економічна реальність виступає тим просторово-часовим континуумом, де розгортаються нескінченні можливості людського самоздійснення і досягається поставлена мета.

Життя і діяльність набувають доцільності, отже, повноти і гармонії.

Література

1 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 65.

2 Мировоззренческая культура личности. —К., 1986. —С. 58.

3 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 108.

4 Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 441.

5 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 122.

6 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 146.

7 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 103.

8 Корет Э. Основы метафизики. — С. 178.

9 Мировоззренческая культура личности. — С. 63.

10 Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990. — С. 339.

11 Там же. — С. 338.

12 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 105.

13 Там же. — С. 106.

14 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — М.,1991. —С. 67.

15 Мировоззренческая культура личности. — С. 179.

16 Булгаков СЛ. Философия хозяйства. — М., 1990. — С. 89.

17 Мунье Э. Манифест персонализма. —М., 1989. — С. 446—449.

18 Соловьев B.C. Оправдания добра: Нравственная философия. — М., 1996.— С. 296.

19 Там же. —С. 310—311.

20 Мировоззренческая культура личности. — С. 185.

21 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 107.

22 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — К., 1994. — С. 149.

23 Вебер М. Избранные произведения. — С. 87.

24 Мировоззренческая культура личности. — С. 147.

25 Там же.

26 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 408.

27 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 84—85.

28 Мировоззренческая культура личности. — С. 149.

29 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 37.

30 Мировоззренческая культура личности. — С. 66.

31 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С.275.

32 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — М., 2003. — С. 210.

33 Там же.

34 Там же. — С. 215.

35 Элоян М.Р. Хозяйство и религия (М. Вебер, С. Булгаков, В. Зомбарт) // Философия хозяйства. — 2003. — № 25. — С. 91.

36 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 210—211.

37 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 69.

38 Логинова Е.В. Некоторые аспекты политико-экономического анализа сетевой экономики // Философия хозяйства. — 2004. — № 5 (35). — С. 72.

39 Там же. — С. 73.

40 Мировоззренческая культура личности. — С. 82.

41 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 218.

42 Там само. — С. 73.

43 Локк Дж. Опыт о человеческом разуме. //Соч.: В 3 т. — М., 1985. — Т. 1. — С. 91.

44 Культура, культурология и образование // Вопр. философии. — 1997. —№2. — СП.

45 Гусєв B.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

46 Личность: внутренний мир и самореализация. Идеи, концепции, взгляды. — СПб., 1996. — С. 64.

47 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

48 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

49 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

50 Гусєв BJ. Вступ до метафізики. — С. 280.

51 Кириленко Г.Г. Самосознание и мировоззрение личности. — М., 1998. — С. 49.

52 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 162.

53 Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1975. — Т. 1. — С. 398.

54 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 163—164.

55 Там же. — С. 166.