Технічна й організаційна підготовка планово-попереджувальних ремонтів

План

1. Планування ремонту устаткування і роботи ремонтно-механічного цеху

2. Організація виконання ремонтних робіт

3. Техніко-економічні показники ремонтної служби

Усі види робіт, що належать до системи ППР, мають потребу у відповідній технічній і організаційній підготовці. Технічна підготовка системи ППР складається з конструкторської й технологічної підготовки.

Конструкторська підготовка полягає в систематизації технічної документації за окремими типорозмірами устаткування й поданні її у вигляді альбомів, укомплектованих кресленнями устаткувань й технічною документацією, розроблювальною для модернізації устаткування. Ці альбоми використовуються під час технологічної підготовки ремонтних робіт, а також для виготовлення змінних деталей і вузлів, для вирішення питань, пов'язаних з конструктивною уніфікацією деталей, упровадженням замінників дефіцитних чорних і кольорових металів, модернізацією устаткування.

Технологічна підготовка передбачає формування типових технологічних процесів розбирання й складання устаткування, розроблення технологічних процесів виготовлення й відновлення деталей, проектування спеціального устаткування й оснащення для проведення ремонтних робіт, а також уточнення відомості дефектів.

Відомість дефектів є виконавчою технологічною відомістю і, як правило, складається протягом одного з планових оглядів перед капітальним ремонтом, а також перед середнім ремонтом з періодичністю понад один рік. Ця відомість корегується після розбирання устаткування.

Під час проектування технологічних процесів відновлення деталей широко застосовуються методи, що забезпечують збільшення строків їхньої служби й комплексну механізацію робіт.

Прогресивними напрямами технологічної підготовки є розроблення і впровадження вузлового й послідовно-вузлового методів ремонту. За вузлового методу ремонту окремі вузли замінюються запасними (оборотними), заздалегідь відремонтованими або новими. За послідовно-вузлового методу вузли, що потребують ремонту, ремонтуються не одночасно, а послідовно, під час перерв у роботі верстата (наприклад, у неробочі зміни). Упровадження цих методів є найважливішою умовою проведення трудомістких ремонтів у вихідні й святкові дні, а в умовах масового, особливо автоматизованого й гнучкого автоматизованого, виробництва — це єдиний шлях підвищення ефективності ремонтних робіт.

Організаційна підготовка має створювати раціональну організацію проведення всіх видів ремонтних робіт і технічного

обслуговування; комплексно забезпечувати їх матеріалами, змінними деталями і вузлами, інструментуми, оснащенням, підйомно-транспортним устаткуванням. Підготовка повинна передувати виведенню устаткування в ремонт, що дає змогу скоротити його простої в ремонті.

На підприємствах, як правило, створюється запас змінних деталей і вузлів, необхідних для безперервного виконання ремонтних робіт. Величина цього запасу підлягає нормуванню. Поточне регулювання запасів здійснюється за системою "максимум — мінімум".

Усі деталі, що перебувають у запасах, поділяються на групи:—

деталі зі строком служби, що не перевищує міжремонтний період;—

деталі, що витрачаються в більших кількостях незалежно від строку їхньої служби;—

великі, складні й трудомісткі деталі, для виготовлення яких потрібні складні й великі кування або виливки;—

деталі, що виготовляються на стороні;—

усі змінні деталі унікального, особливо відповідального або лімітуючого обсяг виробництва технологічного устаткування.

Облік і рух деталей на центральному складі запасних частин ведеться відповідно до зазначеної класифікації за системою "максимум — мінімум".

Норма запасу однотипних деталей для групи однотипного устаткування визначається за формулою

Планування ремонту устаткування і роботи ремонтно-механічного цеху

Планування ремонтних робіт полягає у складанні загальних річних, уточнених квартальних і місячних планів ремонтів за цехами і заводу в цілому. Плани ремонтів складаються бюро ППР у вигляді календарних планів-графіків, що включають перелік усіх інвентарних одиниць устаткування, види ремонтів і оглядів, які повинні бути здійснені в плановому році з зазначенням календарного строку їхнього виконання.

Попередні строки виконання ремонтів і оглядів визначаються за нормативами ППР відповідно до тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядового періодів. Місяць, у якому повинен проводитися черговий плановий ремонт або огляд, визначається шляхом додавання до місяця попереднього ремонту (огляду) часу міжремонтного (міжоглядового) періоду. Наприклад, якщо міжремонтний період верстата 1Л62 становить 9 місяців за двозмінної роботи й останній поточний ремонт проводився у квітні поточного року, то наступний поточний ремонт повинен бути запланований на січень планового року, а інші види ремонтів і оглядів установлюються за структурою міжремонтного циклу, міжоглядового й міжремонтного періодів. Крім того, на графіку вказуються трудомісткість ремонту за слюсарними роботами, а також час простою устаткування в ремонті. У плані-графіку проставляється сумарна трудомісткість слюсарних і верстатних робіт зі всіх видів ремонтів і оглядів, запланованих на певний плановий період. Підсумкові дані цих граф є вихідними даними для розрахунку кількості слюсарів-ремонтників і верстатників для виготовлення запасних частин.

Для рівномірності завантаження ремонтного персоналу протягом року графік ремонту корегується таким чином, щоб обсяг робіт у нормо-годинах за місяцями був приблизно однаковим. Для цього частина ремонтних робіт з місяця зі значним перевищенням обсягу в нормо-годинах переноситься на місяці з нсдозаваптаженням робітників проти існуючого місячного фонду часу.

У плані-графіку проставляється сумарна тривалість простоїв одиниці устаткування в ремонті. Час, затрачений па огляди, у загальну суму простоїв устаткування не включається, тому що огляди проводять в неробочий час. За даними цієї графи визначається середня кількість одиниць устаткування, що постійно перебуває в ремонті. Вона дорівнює частці від ділення загальної кількості днів простою устаткування на середню кількість робочих дпів у році.

На основі річного плану-графіка складаються місячні плани ремонтних робіт, які є базою для розроблення календарних планів ремонту кожного виду устаткування й організації праці робочих ремонтних бригад. Місячний план ремонту узгоджується із планом випуску основної продукції на певний місяць.

Склад бригад для здійснення ремонту конкретного типу устаткування залежить від трудомісткості й виду ремонту, для кожного виду ремонту й типу устаткування встановлюється певна нормативна кількість робітників у бригаді, виходячи із трудомісткості ремонтних робіт, що забезпечують повне завантаження ремонтників протягом робочого дня.

Планування роботи ремонтно-механічного цеху (РМЦ) здійснюється методами, аналогічними методам планування роботи механічних цехів з одиничним і дрібносерійним типами виробництва.

На основі річного плану-графіка ремонту устаткування планово-виробниче бюро відділу головного механіка встановлює для РМЦ квартальний план з розбивкою за місяцями. План складається в ремонтних одиницях і одиницях трудомісткості за такими видами ремонтних робіт: ремонт устаткування (з розбивкою на капітальний, середній, поточний); огляди; перевірки на точність і промивання; виготовлення запасних деталей; регенерація масел; роботи з техніки безпеки, господарські та інші.

Крім того, передбачається резерв на позапланові (аварійні) роботи в розмірі до 15 % загальної трудомісткості робіт.

Обсяг робіт з виготовлення запасних і змінних деталей установлюється, виходячи з тривалості виробничого циклу виго-

топлення деталей і строку ремонту устаткування, в якому будуть використані ці деталі. Крім того, за окремими видами деталей установлюється завдання для поповнення поточного запасу.

Організація виконання ремонтних робіт

Ремонт і технічне обслуговування технологічного устаткування на підприємствах виконують РМЦ і ремонтні служби цехів. Залежно від частки робіт, виконуваних виробничими цехами, РМЦ і цеховими ремонтними службами, виокремлюють три форми організації ремонту:—

централізовану;—

децентралізовану;—

змішану.

За централізованої форми всі види ремонту, а іноді й технічне обслуговування проводяться зусиллями РМЦ заводу. Така організація ремонту застосовується на невеликих підприємствах із сумарною ремонтною складністю устаткування 3000—5000 ремонтних одиниць. Це, як правило, заводи одиничного і дрібносерійпого виробництва.

За децентралізованої форми всі види ремонтів і технічне обслуговування устаткування виконуються цеховими ремонтними базами (ЦРБ) під керівництвом механіків цехів. На цих базах відновлюються зношені деталі. Нові змінні запасні деталі виготовляються в РМЦ. Тут також можуть відновлюватися зношені деталі, що вимагають застосування спеціального технологічного оснащення й устаткування. В окремих випадках за спеціальною вказівкою головного механіка РМЦ проводить капітальний ремонт технологічного устаткування. Така організація ремонту властива підприємствам масового й великосе-рійного виробництва з більшою кількістю устаткування в кожному цеху (із сумарною складністю не менше 800—1000 ремонтних одиниць).

Змішана форма організації ремонтних робіт характеризується тим, що найбільш складні й трудомісткі роботи (капітальний ремонт, модернізація устаткування, виготовлення запасних частин і відновлення зношених деталей) проводять РМЦ, а технічне обслуговування, поточний, середній, позапланові ремонти — ЦРБ, комплексні бригади слюсарів, закріплені за ділянками. Під впливом науково-технічного прогресу, зі зростанням частки складного, прецизійного й автоматичного устаткування і з підвищенням вимог до якості продукції намітилася тенденція переходу від децентралізованої форми до змішаної. При переході середніх і великих підприємств на змішану форму організації ремонтних робіт доцільно концентрувати в РМЦ усі види робіт, виконувані в більших обсягах (середні й капітальні ремонти, виготовлення запасних частин та ін.).

Раціональна організація виконання ремонтних робіт дає змогу скоротити час простою устаткування в ремонті й підвищити коефіцієнт його використання. Скорочення часу простою досягається за рахунок:—

зниження трудомісткості ремонту за умов упровадження прогресивної технології та форм організації робіт, комплексної механізації й автоматизації процесів;—

зниження ремонтної складності устаткування під час його модернізації;—

комплексної та матеріальної підготовки ремонтних робіт;—

розширення фронту робіт за кожним об'єктом і збільшення змінності під час виконання робіт наскрізними бригадами;—

спеціалізації робочих місць;—

упровадження вузлового й послідовно-вузлового методів ремонту;—

організації виконання ремонтів у неробочі дні та зміни.

За вузлового методу вузли, що підлягають ремонту, знімаються й замінюються запасними (новими або відремонтованими заздалегідь). За послідовно-вузлового методу вузли ремонтуються не всі одночасно, а послідовно під час перерв у роботі верстата.

Техніко-економічні