За цих обставин відсутність загальновизнаних правил у світовій торгівлі послугами та міждержавних домовленостей щодо охорони прав інтелектуальної власності гальмує по-дальший розвиток міжнародних економічних відносин. Ви-никла також потреба у створенні ефективного міжнародного інституту, який був би в змозі охопити багатосторонніми уго-дами широкий спектр міждержавних торговельно-економіч-них зв'язків і мати широке коло повноважень у врегулюванні світової торгівлі.

Обговоренню цих складних старих і нових проблем була присвячена робота VIII Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, який тривав найдовше, — з 1986 до 1993 р. У результаті семирічних переговорів було розроб-лено та узгоджено пакет із 28 домовленостей та юридичних норм. Ці угоди охопили широке коло різноманітних видів діяльності й уперше набули комплексного характеру, вклю-чивши до сфери міжнародного регулювання торгівлю послу-гами, а також питання захисту прав інтелектуальної власності, інвестицій, пов'язаних із торгівлею тощо.

Важливим результатом Уругвайського раунду стало ство-рення Світової організації торгівлі, до компетенції якої увій-шли нові (раніше не регульовані в рамках ГАТТ) питання. На сьогодні СОТ припадає роль міжнародного форуму для про-ведення торговельних переговорів, арбітра міждержавних торговельних суперечок і здійснює нагляд за широким спект-ром торговельно-політичних угод, маючи набагато ширші повноваження завдяки вдосконаленню низки процедур щодо прийняття рішень. Водночас СОТ є інституційним механізмом реалізації домовленостей Уругвайського раунду.

До складу Генеральної ради СОТ входять три організації: Рада з торгівлі послугами, Рада з торгівлі товарами та Рада з інтелектуальної власності, яка здійснює нагляд за виконанням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, TRIPS), підписаної 15 квітня 1994 p. З метою впровадження нових стандартів у галузі охорони та забезпечення прав інтелектуальної власності між COT і ВОІВ була укладена угода про співробітництво, за якою Світова організація інтелектуальної власності зобов'язалася надавати технічну допомогу державам щодо приведення національного законодавства у відповідність до вимог угоди TRIPS.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності регулює широкий спектр прав у сфері інтелектуальної власності, в тому числі авторське право і суміжні права, право на товарні знаки та знаки обслуговування, географічні зазначення, промислові зразки, патенти, топології інтегральних мікросхем, закриту інформацію тощо.

Угода TRIPS є торговельною угодою, а не договором прямої дії, відтак передбачає прийняття відповідного національного законодавства; вперше включає інтелектуальну власність у контекст світової торгівлі та пов'язаних з нею глобальних проблем; детально регламентує процес забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності; уніфікує судові процедури захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності у країнах — членах COT; передбачає заходи, спрямовані на попередження порушень прав інтелектуальної власності без створення перешкод на шляху торгівлі продуктами інтелектуальної діяльності; регламентує відповідальність за зловживання правами інтелектуальної власності, жорсткі заходи боротьби з піратством і контрафактною продукцією тощо.

Основне призначення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності — сприяння заохоченню технічних нововведень, передачі та поширення інновацій на основі взаємовигідного співробітництва виробників та споживачів інтелектуальних продуктів, гармонійного поєднання їх прав та обов'язків, підвищення соціально-економічного добробуту населення. Згідно зі ст. 7 Угоди TRIPS захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності мають сприяти запровадженню технологічних нововведень, передачі та поширенню технологій для обопільної вигоди виробників та споживачів у такий спосіб, що сприяє підвищенню соціального та економічного добробуту, а також балансу прав і обов'язків сторін. Угода також передбачає, що права інтелектуальної власності повинні відповідати критеріям права на захист, передбаченим Паризькою конвенцією (1967), Бернською конвенцією (1971), Римською конвенцією та Договором з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем.

У ст. 1—8 Угоди TRIPS закріплені загальні положення щодо: характеру та сфери дії зобов'язань (члени Угоди можуть, але не зобов'язані, передбачати у своєму законодавстві вищий рівень охорони, ніж цього вимагає угода, вони є вільними у визначенні методу впровадження цієї угоди в межах їхніх національних законодавчих систем); об'єктів інтелектуальної власності, зокрема авторського права та суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, патентів, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, захисту нерозголошуваної інформації тощо; режиму права інтелектуальної власності, в тому числі:—

національного режиму, який вимагає від учасників Угоди надання громадянам інших країн — членів Угоди режиму, передбаченого цією Угодою;—

режиму найбільшого сприяння, згідно з яким стосовно охорони інтелектуальної власності будь-які вигоди, пільги, привілеї, імунітети, що надаються членом Угоди громадянам будь-якої країни, надаються відразу і безумовно громадянам усіх інших країн — учасниць Угоди відповідно до принципу "торгівлі без дискримінації".

Отже, угода TRIPS передбачає здійснення прийнятних процедур щодо проведення ефективних дій проти актів порушення прав інтелектуальної власності та зловживань, не створюючи бар'єрів на шляху законної торгівлі.

У 1995 р. у Женеві між COT і ВОІВ була підписана Угода щодо взаємодопомоги і співробітництва у сфері охорони інтелектуальної власності, що стало важливим кроком на шляху зближення двох впливових міжнародних організацій та сформованих ними міжнародних стандартів щодо охорони інтелектуальної власності. Найважливішими напрямами співробітництва цих організацій є такі: консультативна та практична допомога щодо вдосконалення національного законодавства у сфері інституціональної власності; реалізація комплексних програм навчання посадових осіб, виробників, споживачів інших суб'єктів відносин інтелектуальної власності; надання підтримки країнам, що розвиваються, в отриманні інформаційних ресурсів та вирішенні проблем комп'ютеризації для забезпечення їх участі в глобальній інформаційній мережі ВОІВ; надання фінансової допомоги та полегшення участі окремих країн у заходах і засіданнях ВОІВ тощо.

Література

1 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 65.

2 Мировоззренческая культура личности. —К., 1986. —С. 58.

3 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 108.

4 Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 441.

5 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 122.

6 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 146.

7 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 103.

8 Корет Э. Основы метафизики. — С. 178.

9 Мировоззренческая культура личности. — С. 63.

10 Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990. — С. 339.

11 Там же. — С. 338.

12 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 105.

13 Там же. — С. 106.

14 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — М.,1991. —С. 67.

15 Мировоззренческая культура личности. — С. 179.

16 Булгаков СЛ. Философия хозяйства. — М., 1990. — С. 89.

17 Мунье Э. Манифест персонализма. —М., 1989. — С. 446—449.

18 Соловьев B.C. Оправдания добра: Нравственная философия. — М., 1996.— С. 296.

19 Там же. —С. 310—311.

20 Мировоззренческая культура личности. — С. 185.

21 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 107.

22 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — К., 1994. — С. 149.

23 Вебер М. Избранные произведения. — С. 87.

24 Мировоззренческая культура личности. — С. 147.

25 Там же.

26 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 408.

27 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 84—85.

28 Мировоззренческая культура личности. — С. 149.

29 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 37.

30 Мировоззренческая культура личности. — С. 66.

31 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С.275.

32 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — М., 2003. — С. 210.

33 Там же.

34 Там же. — С. 215.

35 Элоян М.Р. Хозяйство и религия (М. Вебер, С. Булгаков, В. Зомбарт) // Философия хозяйства. — 2003. — № 25. — С. 91.

36 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 210—211.

37 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 69.

38 Логинова Е.В. Некоторые аспекты политико-экономического анализа сетевой экономики // Философия хозяйства. — 2004. — № 5 (35). — С. 72.

39 Там же. — С. 73.

40 Мировоззренческая культура личности. — С. 82.

41 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 218.

42 Там само. — С. 73.

43 Локк Дж. Опыт о человеческом разуме. //Соч.: В 3 т. — М., 1985. — Т. 1. — С. 91.

44 Культура, культурология и образование // Вопр. философии. — 1997. —№2. — СП.

45 Гусєв B.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

46 Личность: внутренний мир и самореализация. Идеи, концепции, взгляды. — СПб., 1996. — С. 64.

47 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

48 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

49 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

50 Гусєв BJ. Вступ до метафізики. — С. 280.

51 Кириленко Г.Г. Самосознание и мировоззрение личности. — М., 1998. — С. 49.

52 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 162.

53 Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1975. — Т. 1. — С. 398.

54 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 163—164.

55 Там же. —