Характеристика цілей, завдань, суб'єктів і об'єктів і підприємництва

План

1. Формування ефективного підприємницького середовища

2. Поняття і зміст інтрапренерства

3. Культура підприємницької діяльності

4. Державна підтримка підприємницької діяльності

5. Договірна діяльність у сфері підприємництва

У підприємництві доцільно розглядати два основних елементи:

- інноваційну діяльність як підприємницьку функцію;

- дії підприємця як носія і втілювача даної функції.

Результатом кожного типу підприємницької діяльності є досягнення сформульованих цілей.

Основними цілями підприємницької діяльності є:

- одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об'єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів;

- задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів.

У процесі виробництва чи посередницької діяльності ціпі можуть носити більш глобальний характер, зокрема, це може бути:

- нагромадження коштів для завоювання нових ринків і розвитку виробництва;

- поліпшення соціальних умов співробітників підприємства;

- формування та оптимізація платоспроможного попиту споживачів продукції підприємства;

- формування етичних і високоморальних норм в суспільстві, поліпшення культури споживання тощо.

Завдання, що формулюються для виконання в підприємницькій діяльності і сприяють досягненню поставлених цілей, можна розділити на два напрями:

1) комплекс завдань, виконання яких забезпечує успіх інноваційної діяльності підприємця;

2) комплекс завдань, виконання яких формує ефективність сталих чи наново здійснюваних процесів виробництва чи посередницької діяльності.

З огляду на сформульовані завдання, економічна сутність підприємництва полягає в пошуку і реалізації нових комбінацій факторів виробництва (відновлення продукції, технології, організаційних підходів) з метою задоволення виявленого попиту.

Основним суб'єктом підприємницької діяльності виступає підприємець, який взаємодіє зі споживачем, державою, найманими працівниками, партнерами по бізнесу. Взаємодія підприємця із зовнішніми організаціями, партнерами, конкурентами, окремими групами споживачів, постачальниками, місцевими і центральними органами влади, податковими органами, митницею й іншими учасниками підприємницької діяльності вимагає дотримання установлених форм, норм і правий співробітництва, про які вже йшлося в цьому підрозділі.

Об'єктами підприємництва є, по-перше, інноваційна (дослідження, розробки, технічні послуги), по-друге, виробнича (з виготовлення товарів і надання послуг), по-третє, торговельно-посередницька діяльність. Об'єктами власне підприємницької ді-яльності є виготовлена продукція, виконана робота чи надана послуга, - все, що може задовольнити потреби і пропонується на ринку для придбання, використання і споживання.

Формування ефективного підприємницького середовища

Здійснення ефективного підприємництва можливо лише за умов визначеної суспільної ситуації - підприємницького середовища, під яким зазвичай розуміють ринок, ринкову систему відносин, а також особисту волю підприємця, тобто його особисту незалежність, що дозволяє прийняти конструкти-і в недійове підприємницьке рішення.

Відтак, підприємницьке середовище – суспільна економічна ситуація, що включає ступінь економічного волевиявлення, наявність (чи можливість появи) підприємницького

корпуса, домінування ринкового типу економічних зв'язків, можливість формування підприємницького капіталу і використання необхідних ресурсів.

До внутрішнього підприємницького середовища відносяться такі етапи, як здійснення маркетингових досліджень, формулювання мети підприємництва, вибір технології виробництва та організаційної структури, добір персоналу та прогнозування результатів діяльності. Зовнішнє підприємницьке середовище формується під впливом державних органів влади і силових структур, конкурентів, споживачів і ділових партнерів, що визначає культуру підприємництва та ділову репутацію (імідж) будь-якого підприємства. Також на формування зовнішнього підприємницького середовища впливають еколого-економічні, політичні, соціальні, науково-технічні фактори, взаємозв'язок яких представлений на рис. 2.3.

----межа факторів формування внутрішнього підприємницького середовища;

- межа факторів формування зовнішнього підприємницького середовища.

Рис. 2.3.Формування внутрішнього і зовнішнього підприємницького середовищ

Поняття і зміст інтрапренерства

Як показав чотирнадцятирічний досвід функціонування підприємств в нових, трансформованих умовах, методом випробувань і помилок досягнуто досить значних результатів на ниві вітчизняного підприємництва. Це проявляється у включенні в підприємницьку діяльність найбільш ініціативних людей, що володіють значним діловим і комерційним досвідом, придбаним як у результаті їх минулої професійної діяльності, так і в тіньовій економіці.

Останнім часом увага приділяється підприємництву не тільки як способу ведення справ на самостійній і незалежній основі, але і внутрішньо-фірмовому підприємництву, чи інтрапренерству. Виявлення інтрапренерства насамперед пов'язане з переходом багатьох великих виробничих структур на підприємницьку форму організації виробництва.

Під інтрапренерством розуміється розвиток духу підприємництва усередині існуючого підприємства, яке полягає в створенні відповідних передумов для розвитку новаторських підприємницьких ідей,, зокрема:

- виділяються ресурси (інтракапітап) для створення підприємницьких ідей;

- виділяється допомога для практичної реалізації підприємницької ідеї.

Його можна розглядати як діяльність з виробництва і реалізації товарів (надання послуг) на основі інтеграції підприємницьких можливостей людей і підприємства. Складові елементи інтрапренерства представлені на рис. 2.4.

Рис. 2.4.Елементи інтрапренерства

Інтрапренер - це людина, що ініціює і здійснює підприємницьку діяльність у рамках сформованого, діючого підприємства.

Метою інтрапренерства є підвищення ефективності підприємства за рахунок:

- активізації і використання творчого потенціалу співробітників;

- раціонального використання ресурсів підприємства;

- швидкої реакції на зміни потреб ринку;

- швидкої реалізації інновацій;

- створення основи для подальшого розвитку виробництва.

Виникнення інтрапренерства обумовлене об'єктивними тенденціями соціально* економічного розвитку суспільства, адже воно розвивається, коли в діяльності людини домінують соціальні фактори мотивації, коли люди прагнуть до самостійності, самовираження (рис. 2.5). і

Недооцінка цих прагнень може призвести до зниження інтересу до виконуваної роботи і втрати підприємством найбільш здатних і перспективних працівників у пошуках можливості для самореалізації і творчості.

Іншою причиною інтересу до інтрапренерства стала тенденція появи нових технологій. Реалізація таких можливостей на діючих підприємствах дозволяє вирішувати зазначені вище проблеми і забезпечує їх високу конкурентоспроможність.

Розвиток інтрапренерства має забезпечити ефективну діяльність підприємства і сприяти в здоланні економічних бар'єрів. Для цього необхідно створити атмосферу пошуку, заохочення висунутих ідей, пропозицій і нових рішень тощо. Можливості такої діяльності представлені на рис. 2.6.

Проте, як і будь-яке інше явище, Інтрапренерство має поряд з позитивними і негативні риси (табл. 2.2). Для забезпечення успіху необхідно знати його можливості в рішенні актуальних проблем і створювати належні передумови щодо їх реалізації.

Рис. 2.5.Класифікація передумов виникнення інтрапренерства

Рис. 2.6.Наслідки розвитку інтрапренерства

Таблиця2.2

Порівняльні характеристики внутрішньофірмового підприємництва

Переваги(+) | Недоліки (-)

1. Доступність фінансів.

2. Організаційно-технологічна допомога при реалізації підприємницької ідеї.

3. Можливість одержання допомоги у форс-мажорних обставинах.

4. Можливості використання налагодженої системи товароруху і збуту підприємства.

5. Можливості використання досвіду, ділової інтуїції, маркетингу тощо. | 1. Бюрократизація, рутинний характер діяльності, що ускладнює процес необхідності виникнення підприємницької ідеї.

2. Обмеження підприємницької діяльності інтрапренера встановленими підприємством межами.

3. Необхідність першочергового врахування інтересів підприємства.

4. Переслідування підприємством короткострокових цілей.

Культура підприємницької діяльності

Одним з факторів впливу на формування належного підприємницького середовища, урахування якого особливо актуалізується на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, є культура. Культурне середовище структурно підрозділяється на зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє культурне середовище є складовою частиною макросередовища, що випиває на поведінку суб'єктів підприємництва.

Внутрішнє культурне середовище відноситься до мікросередовища і впливає як на формування взаємовідносин всередині самого підприємства, так і з діловими партнерами. Склад культурного середовища характеризується сукупністю таких факторів, як політика, технологія, освіта, мистецтво, цінності і відносини, релігія, мова, правознавство, соціальний статус. Так, вивчення політики може допомогти зрозуміти потенціал суспільного внеску тієї чи іншої країни в діловий клімат підприємства. Стабільність політичного клімату, характеристики угруповань, партій, що підтримують закордонний бізнес чи навпаки перешкоджають йому, ступінь впливу кожного з угруповань - фактори, що дають змогу оцінити ступінь підприємницького ризику в політичних відносинах. Вивчення технології може дати інформацію про потенціал ринку, ступінь розвиненості його інфраструктури, ступінь розвитку науки і нововведень, дослідити науковий потенціал. Порівняльний аналіз освіти і мистецтва допомагає при вивченні грамотності і її впливу на технічне і професійне навчання, а також на ефективність ринкових взаємозв'язків і підприємницьких відносин. Освітній рівень формує відношення до цінностей, які доцільно визначати при формуванні і розвитку підприємницької діяльності.

Для успішного здійснення підприємницької діяльності необхідно враховувати також розвиненість і роль релігії в кожній країні, де планується організація бізнесу. Обов'язковою вимогою сучасного здійснення бізнес-процесів є знання декількох мов Англійська мова є домінуючою, оскільки щонайменше % ділового листування здійснюється цією мовою. Разом з тим, є країни (як наприклад Франція), де прагнуть спілкуватися тільки своєю мовою. Це варто враховувати при організації бізнес-комунікацій підприємцям, бізнесменам, дійовим людям. Не завадить в підприємницькій діяльності і обізнаність щодо основ правознавства. Порівняння і знання різних систем законодавства може сприяти розумінню традицій бізнесу в різних країнах, що може допомогти уникнути конфліктів, а в разі потреби - звернутися до органів правового захисту.

Не менш важливим є дослідження соціальної стратифікації населення, щоб установити, чи існує помітна різниця між вищими, середніми і нижчими класами і яке їхнє відношення до підприємництва. Дослідження і знання соціальних особливостей громадських організацій дозволяють установити, чи будуть вони сприяти, чи протистояти успіху в діяльності підприємця в конкретних соціальних умовах.

Відтак, організаційна культура - це комплексна характеристика розвиненості тієї чи іншої соціально-економічної структури, властивих її типу і форми організації життя і діяльності людей, рівня їхніх організаційних знань (цінностей), навичок (традицій), умінь, мислення і свідомості. Культура підприємницької діяльності залежить від культури кожного співробітника підприємства й, у першу чергу, від організаційної культури керівника. Культурний підприємець повинен уміти моделювати, бачити обрії здійснюваної ним підприємницької діяльності, спонукати до роботи і стимулювати роботу інших, втілювати в життя підприємницькі ідеї, вміти в