Розрахунки для аналізу оплати праці наведені в табл. 4.8, а оцінки співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати здійснюється за формулою (4.25).

В табл. 5.6 наведені дані для аналізу прямих витрат на оплату праці.

Отже, прямі виплати заробітної плати в порівнянні з планом збільшилися на 44 тис. грн, в тому числі основна заробітна плата виробничих робітників — на 31 тис. грн. Питома вага прямих витрат на оплату праці виросла з 2,8% за планом до 33% фактично, тобто збільшилася на 0,5%.

При аналізі витрат на оплату праці слід звернути увагу на виплати, що містяться в комплексних статтях, зокрема, в загальновиробничих витратах, а також на непродуктивні виплати.

Паливо та енергія на технологічні цілі — слід приділити увагу виконанню норм витрат на продукцію, а також на інші цілі, порівняти планові витрати з фактичними, визначити відхилення від планових (нормативних) витрат і з'ясувати причини цих відхилень, нарешті, пошуку резервів зниження енергоємності продукції.

Комплексні статті витрат — до них насамперед відносяться загальновиробничі витрати і позавиробничі витрати. Зазначені витрати в свою чергу складаються із різноманітних однорідних і "змішаних" статей.

Таблиця 5.6

Аналіз прямих витрат на оплату праці, тис. грн

Показник | Фактично випущена продукція | Відхилення (+, -)

за плановою собівартістю | за фактичною собівартістю | абсолютне ( гр.2-гр.1) | відносне, % (гр.3:гр.1)?100

А | 1 | 2 | 3 | 4

1. Основна зарплата виробничих робітників | 179 | 210 | + 31 | + 17,3

2. Додаткова зарплата виробничих робітників | 17 | 25 | +8 | +94,1

З.Відрахування на соціальні заходи | 25 | 30 | +5 | +20,0

4. Разом прямих виплат (р.1+р.2+рЗ) | 221 | 265 | +44 | +19,9

5. Повна собівартість продукції | 7808 | 8103 | +295 | +3,8

6. Питома вага прямих витрат на оплату праці в повній собівартості продукції, % (р.4:р.5)?100 | 2,8 | 33 | +0,5 | -

Склад комплексних статей міститься в П(С)БО № 16 "Витрати". Зазначені витрати слід аналізувати як в цілому для комплексної статті, так і для кожної однорідної статті, що входить до комплексної; обчислюється економія (перевитрати) для кожної із них.

Крім загальної оцінки виконання кошторису витрат за зазначеними комплексними статтями слід також визначити і відносні величини, зокрема, витрати на 1 грн. продукції.

В процесі аналізу собівартості за статтями витрат важливо виявити зміни питомої ваги постійних І змінних затрат для кожної статті і в цілому для всієї собівартості продукції в залежності від обсягу виробництва.

Взаємозв'язок між постійними і змінними витратами та обсягом виробництва може бути описаний парним лінійним рівнянням:

де Y — повна собівартість продукції, або значення окремої статті;

а0 — абсолютна сума постійних витрат;

а1 — частка змінних витрат на одиницю продукції;

X — обсяг виробництва продукції.

Рівняння (5.3) реалізовано на підставі даних спиртової промисловості України за декілька років. Попередньо всі показники були приведені до зіставних цін останнього року.

В табл. 5.7 наведені основні статистичні параметри І характеристики рівняння.

аблиця 5.7

Оцінка взаємозв'язку між статтями витрат і обсягом виробництва

Калькуляційні статті витрат | r | Е, %

1. Сировина і матеріали | 0,996 | 0,76 | 0,995

2. Паливо та енергія на технологічні цілі | 0,984 | 1,45 | 0,953

3. Основна і додаткова зарплата виробничих робітників | 0,983 | 1,28 | 0,783

4. Відрахування на соціальне страхування | 0,992 | 0,73 | 0.815

5. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування | 0,818 | 4,54 | 0,807

6. Цехові витрати | 0,866 | 3?83 | 0,814

7. Загальновиробничі витрати | 0,536 | 5,08 | 0,402

8. Інші виробничі витрати | 0,800 | 6,46 | 0,846

9. Позавиробничі витрати | 0,850 | 4,10 | 0,250

10. Повна собівартість продукції | 0,999 | 0,39 | 0,913

де r — парний лінійний коефіцієнт кореляції; –

середня помилка апроксимації;

Е— коефіцієнт еластичності.

За даними табл. 5.7 видно, що між окремими статтями (за винятком загальновиробничих витрат), повною собівартістю та обсягом продукції існує тісний зв'язок, про що свідчать значення парного лінійного коефіцієнта кореляції (г). Середня помилка апроксимації (є), яка відображає відхилення між фактичними і розрахунковими (на підставі рівняння) значеннями досліджуваного показника не перевищує допустимої межі (10,0%). Звідси можна зробити висновок про те, що побудовані рівняння адекватно описують досліджувані процеси.

Коефіцієнт еластичності показує на скільки процентів в середньому зміниться функція (у) зі зміною певного фактора (хі) на 1% за фіксованого значення інших факторів.

Коефіцієнт еластичності (Е) може бути використаний не тільки для аналізу, але і у плануванні (прогнозуванні).

Якщо вважати, що у плановому періоді не буде суттєвих коливань цін і тарифів, то величина повної собівартості або окремої статті у наступному за звітним періоді може бути розрахована за такою формулою:

де — очікуване значення показника (статті затрат, повної собівартості) на наступний період (плановий, прогнозний);

Eі — коефіцієнт еластичності і-го показника;

Тпр (X) — темп приросту обсягу продукції у плановому періоді в порівнянні з базисним періодом;

у і(t) — значення показника в базисному періоді.

Якщо ліву і праву частини формули (5.3) розділити на обсяг продукції, то отримаємо залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва.

яку можна також для зручності записати таким чином:

У формулі а0 — це змінні витрати на одиницю продукції, а а1 — постійні витрати.

Для оцінки впливу обсягу виробництва на собівартість одиниці продукції були використані дані 52-х підприємств спиртової промисловості, які переробляють мелясу.

Як факторна ознака (х) в дослідженнях використані обсяг виробництва продукції у вартісному вимірі (х,); обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі — виготовлений умовний спирт-сирець (х2); добова потужність (х3). Останній показник характеризує потенційні можливості підприємства щодо виробництва продукції.

Як функціональна ознака (у) вибрана виробнича собівартість 1 дал спирту-сирцю.

В табл. 5.8 наведені результати реалізації рівняння (5.6) на ЕОМ.

Таблиця 5.8

Оцінка впливу розміру підприємства на собівартість одиниці продукції

Рівняння | r | а0 | а1 | Е,%

0,735 | 2,2 | 4,7 | 618,4 | -0,037

0,728 | 2,2 | 4,6 | 102,4 | -0,040

0,734 | 2,2 | 4,7 | 504,8 | -0,045

Адекватність (відповідність) рівнянь досліджуваним явищам підтверджується наведеними у табл. 5.8 статистичними характеристиками. Так, середня помилка апроксимації () дорівнює 2,2, що свідчить про невеликі розбіжності між фактичними і розрахунковими на основі рівняння 5.6 значеннями досліджуваного показника (виробничої собівартості). Парний коефіцієнт кореляції (r) досить великий, що свідчить про щільність зв'язку між досліджуваними показниками. Коефіцієнти еластичності (E) дають можливість оцінити ступінь реагування виробничої собівартості одиниці продукції на зміну обсягів виробництва і виробничої потужності. Якщо фактори х1 і х2 відображають вплив реального обсягу продукції на виробничу собівартість 1 дал спирту, то фактор визначає х3 вплив потенційних можливостей підприємства.

Значення коефіцієнтів еластичності: E1 = -0,037; E2 = -0,040; E3= -0,045; показує, що зі зростанням відповідно обсягу продукції у вартісному вимірі, у натуральному вимірі та виробничої потужності на 1% собівартість 1 дал спирту знизиться відповідно на 0,037%, 0,040%, 0,045% і навпаки. Найбільше на виробничу собівартість 1 дал спирту впливає виробнича потужність, що свідчить про скриті можливості зниження витрат на виробництво.

Зниження виробничої собівартості під впливом певного фактора за допомогою коефіцієнта еластичності може бути розраховано за такою залежністю:

де С0, Спл — значення виробничої собівартості продукції відповідно у базовому періоді та за планом;

Хплі, Хоі — значення і-го фактора відповідно у базовому періоді та за планом;

Eі — коефіцієнт еластичності для і-го фактора.

Аналіз витрат на одну гривню продукції

В умовах науково-технічного прогресу проходить неперервний процес оновлення виготовленої продукції. Зниження питомої ваги порівнянної продукції звужує базу порівняння, що врешті-решт знижує доцільність зіставлення фактичних значень собівартості виготовленої продукції з плановим завданням і рівнем попереднього періоду. Як наслідок ускладнюється процес аналізу собівартості продукції.

Тому для загальної характеристики змін собівартості продукції на рівні підприємств і галузей промисловості використовується показник витрат на 1грн. продукції, який розраховується за формулою:

де V— витрати на і грн продукції;

z — собівартість одиниці певного виду продукції;

р — ціна одиниці певного виду продукції;

q — обсяг виробництва певного виду продукції у натуральному вимірі.

Отже, у чисельнику формули показана собівартість всієї виготовленої продукції, а у знаменнику — вартість цієї продукції.

До переваг показника витрат на 1 грн продукції, крім зазначених вище, слід віднести його універсальність, тобто можливість використовувати його як у часі (аналіз динаміки), так і в просторі (порівняння значення показника різних підприємств). До того ж витрати на 1 грн продукції тісно зв'язані з рентабельністю продукції, що буде розглянуто далі.

Плановий і фактичний рівень витрат на 1грн. продукції розраховується відповідно за такими формулами:

Аналіз витрат на 1 грн продукції проводиться шляхом порівняння фактичного рівня з плановим і рівнем попереднього періоду, а потім оцінюється вплив факторів на зміну витрат.

В табл. 5.9 наведені початкові дані і розрахунки витрат на 1 грн. продукції.

Таблиця 5.9

Оцінка витрат на одну гривню продукції

Показник | Значення показника

А | 1

1. Собівартість продукції,