Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.

Наявне — це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в Його інвентарні книги.

Встановлене — це устаткування, що закріплене на фундаменті.

В складі встановленого устаткування розрізняють фактично працююче; простійне — що не працює з різних причин, включаючи позапланові ремонти і очікування ремонтів, резервне.

Невстановлене — це устаткування, яке не змонтоване на фундаменті (робочому місці).

Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:—

коефіцієнт використання наявного устаткування—

коефіцієнт використання встановленого устаткування

Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).

Для визначення показників екстенсивного використання устаткування складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:—

календарний фонд (Тк) — максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості календарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календарний фонд становитиме; 70 ? 365 ? 24 = 613200 машино-годин;—

режимний фонд (Т) — визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприклад, якщо у вересні підприємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0 год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування становитиме: 70 ? 22 ? 2 ? 8,0 = 24640 машино-годин;—

плановий фонд (Тп) — визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених планових зупинок (ремонт, модернізація);—

фактичний фонд (П) — визначається як різниця між плановим фондом і часом внутрішньо змінних, цілозмінних і цілодобових зупинок.

Для оцінки використання робочого часу устаткування застосовуються такі коефіцієнти:—

календарного фонду часу—

режимного фонду часу—

планового фонду

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

де dпр — питома вага простоїв у календарному фонді;

ПР — кількість машино-годин простоїв;

Тк — календарний фонд роботи устаткування.

Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосовується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування:

За провідною частиною устаткування на підприємстві розраховується виробнича потужність як максимально можливий випуск продукції за умови високого рівня використання техніки, технології, робочої сили, організації виробництва і праці.

Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:—

загальний коефіцієнт

де Кз — загальний коефіцієнт;

Qз — річний обсяг виготовленої продукції;

Мр – середньорічна виробнича потужність;—

коефіцієнт інтенсивного завантаження

де Кіз — коефіцієнт інтенсивного завантаження;

д — середньодобовий випуск продукції;

л — середньодобова виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

Де Мр – середньорічна виробнича потужність;

Мп — виробнича потужність на початок року;

Мвл, Мв — відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;

Ч1, ч2 — кількість місяців до кінця року відповідно з моменту введення і вибуття виробничих потужностей.

Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виготовленої продукції і в цілому по підприємству:

де Мк, Мп — виробнича потужність відповідно на початок і кінець року;

Мб, Мр — зміна виробничої потужності за рахунок, відповідно, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструкції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;

Мотз — зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

Мв — величина виведеної виробничої потужності.

В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієнти використання виробничої потужності, виявляються резерви підвищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.

Рекомендована література

1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебник. — 4-е изд. доп. и перераб. — М: Финансы и статистика, 2002. — 416 с

2. Вашків П. Г. та ін. Статистика підприємництва: Навч. посібник. — К.: Слобожанщина, 1999. — 600 с.

3. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. — 4-е вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2004. — 190 с.

4. Канке А. А.у Кошевая И. П. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ИД "Форум": ИНФРА-М, 2008. - 288 с.

5. Климова Н.В. Экономический анализ (теория, задачи, тесты, деловые игры): Учеб. пособие. — М.: Вузовский учебник, 2008. — 278 с

6. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебное пособие / Под ред. д.э.н., проф. М. А. Бахрушиной. — М.: Вузовский учебник, 2008. - 463 с.

7. Любушин Л. П. Экономический анализ: Учеб. пособие. — 2-е изд., перер. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 433 с.

8. Прокопенко I. Ф., Ганін В. І., Москаленко В. В. Комп'ютеризація економічного аналізу (теорія і практика): Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 340 с

9. Чернелевський Л. М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: Підручник. — К: Пектораль, 2003. — 312 с

10. Чернышева Ю. Г., Кочергин А Л. Комплексный анализ хозяйственной деятельности. — Ростов н/Д: Феникс, 2007. — 443 с.

11. Экономический анализ в системе управления производством / В. И. Самборский. Б. Е. Грабовецкий, В. В. Дмитраш, Е. И.Яремчук.— М; Финансы, 1978. -200 с.