5. Чистий прибуток | 220 | 80,1 | 184,2 | + 104,1 | 130,0

Це означає, що за досліджуваний період на кожен процент зростання обсягу реалізації прибуток від реалізації зростав на 3,4%. Фінансовий леверидж складає:

Рівень фінансового левериджу показує, що із зростанням загального прибутку до оподаткування на 1% чистий прибуток збільшився на 0,66%.

Узагальнюючим показником левериджу є виробничо-фінансовий леверидж, який визначається як добуток виробничого і фінансового левериджу:

де ЛВФ — виробничо-фінансовий леверидж. На основі вищенаведених розрахунків:

Показники левериджу дозволяють планувати оптимальний обсяг виробництва, розрахувати ефективність залучення коштів, прогнозувати виробничі і фінансові ризики.

Оцінка резервів зростання прибутку і рентабельності від реалізації продукції

Досягнення максимальної величини прибутку і відповідно мінімізація збитку — одна із основних цілей будь-якої комерційної організації .

Тому основна мета аналізу прибутку і рентабельності — виявлення і оцінка резервів зростання фінансових результатів та впровадження їх у виробництво.

Основними резервами зростання прибутку від реалізації є:—

збільшення обсягу реалізації продукції;—

зниження собівартості реалізованої продукції;—

поліпшення якості продукції.

Збільшення обсягу реалізації продукції досягається за рахунок:—

зростання обсягу виробництва продукції;—

зменшення залишків готової продукції на кінець звітного періоду;—

підвищення рівня цін.

Збільшення прибутку в результаті зростання обсягу реалізації продукції розраховується за формулою:

де DПі — резерв збільшення прибутку в результаті зростання реалізації і-го виробу;

DРі — обсяг зростання реалізації і-го виробу;

Пі — плановий (фактичний) прибуток від реалізації одиниці і-го виробу.

Якщо прибуток розраховується на гривню продукції, то формула для всієї реалізованої продукції набуває такого вигляду:

де DПр — очікуване зростання прибутку в результаті збільшення обсягу реалізованої продукції

АР — можливе збільшення обсягу реалізованої продукції;

П — плановий (фактичний) прибуток від реалізації продукції;

Р— плановий (фактичний) обсяг реалізованої продукції.

Планові або фактичні значення показників, наведених у формулах, використовуються залежно від завдань аналізу. Так, якщо складається план на наступний період, то доцільно використовувати планові завдання; якщо необхідно оцінити резерви зростання прибутку у середині звітного періоду, то доцільно використати досягнуті (фактичні) значення показників.

Резерв зростання прибутку від всієї реалізованої продукції можна також розрахувати за такою формулою:

де Rp — рентабельність реалізованої продукції.

Зростання прибутку в результаті зниження собівартості реалізованої продукції розраховується за формулою:

де DПсі — резерв зростання прибутку в результаті зниження собівартості і-го виду продукції;

DСі — зниження собівартості і-го виду продукції;

Pі — очікуваний обсяг реалізації і-го виду продукції.

Загальний резерв зростання прибутку визначається шляхом підсумування резервів зростання за всіма видами продукції, за якими здійснювались розрахунки.

Поліпшення якості продукції часто призводить до зростання цін і водночас нерідко і зростання собівартості. Тому збільшення прибутку в такому разі залежить від співвідношення зростання цін і собівартості.

Якщо це співвідношення більше одиниці, має місце збільшення прибутку, а якщо ж менше одиниці, то буде зменшення прибутку. Тому при прийнятті управлінських рішень необхідно аналізувати всі можливі варіанти.

На основі результатів проведеного аналізу з виявлення резервів зростання прибутку органи управління повинні зробити систему заходів щодо впровадження їх у виробництво.

Резерв можливого зростання рентабельності визначається як відношення загального резерву прибутку від реалізації продукції до обсягу реалізованої продукції, вираженого у відсотках.

Рекомендована література

1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебник. — 4-е изд. доп. и перераб. — М: Финансы и статистика, 2002. — 416 с

2. Вашків П. Г. та ін. Статистика підприємництва: Навч. посібник. — К.: Слобожанщина, 1999. — 600 с.

3. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. — 4-е вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2004. — 190 с.

4. Канке А. А.у Кошевая И. П. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ИД "Форум": ИНФРА-М, 2008. - 288 с.

5. Климова Н.В. Экономический анализ (теория, задачи, тесты, деловые игры): Учеб. пособие. — М.: Вузовский учебник, 2008. — 278 с

6. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебное пособие / Под ред. д.э.н., проф. М. А. Бахрушиной. — М.: Вузовский учебник, 2008. - 463 с.

7. Любушин Л. П. Экономический анализ: Учеб. пособие. — 2-е изд., перер. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 433 с.

8. Прокопенко I. Ф., Ганін В. І., Москаленко В. В. Комп'ютеризація економічного аналізу (теорія і практика): Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 340 с

9. Чернелевський Л. М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: Підручник. — К: Пектораль, 2003. — 312 с

10. Чернышева Ю. Г., Кочергин А Л. Комплексный анализ хозяйственной деятельности. — Ростов н/Д: Феникс, 2007. — 443 с.

11. Экономический анализ в системе управления производством / В. И. Самборский. Б. Е. Грабовецкий, В. В. Дмитраш, Е. И.Яремчук.— М; Финансы, 1978. -200 с.