Третя, остання, стадія - це фабрикація пояснень про нібито законне походження відмитих активів, а також введення їх у легальний обіг шляхом інвестування чи скуповування майна. Тому таку стадію називають інтеграцією чи легітимацією. Дії злочинних угруповань на цій стадії спрямовані на вкладення "відмитих" грошей у господарські структури таким чином, щоб вони знову надійшли в банківську систему, набувши необхідних ознак легальних доходів. Серед знарядь та інструментів, застосовуваних для досягнення інтеграції, використовують фіктивний продаж нерухомості, фіктивні фірми для надання необгрунтованих кредитів, втягування в незаконну діяльність банківських службовців у різних країнах і т.п.

У багатьох випадках у процесі відмивання грошей кожна стадія досить чітко відділена від інших. Наочне уявлення про це дає приклад класичного відмивання грошей, який описує юридично підтверджений випадок:

"Готівку, яка походить від вуличного продажу наркотиків в американських містах, контрабандою доставили в Канаду, де частина банкнот була замінена в обмінних пунктах на більші номінали, що значно зменшило фізичний обсяг готівки. Готівка потім була перевезена повітряним шляхом у Лондон у ручному багажі заздалегідь найманих кур'єрів. Вона покладена ними на рахунок філії фінансової установи, розташованої на острові Джерсі.

Слідство, проведене Королівською митною службою, встановило, що британським відділом зроблений внутрішній трансферт центральному офісу на о. Джерсі, де його очікували вже 14 рахунків, відкритих на ім'я фірми працівниками фінансової установи, які вступили в змову зі злочинцями. Звідти гроші, походження яких мистецьки замасковано, поверталися злочинній групі під виглядом забезпечення фіктивних позик агентствам із продажу нерухомості в Північній Америці, які насправді були власністю керівників злочинної групи. Кошти, накопичені на рахунках у Джерсі, використовували як гарантію виплати позики або переказували з поверненням у Північну Америку" [43, с. 270].

В інших випадках стадії цього процесу, як відзначають фахівці, "можуть наставати одночасно чи найчастіше "напливати" одна на іншу. Тому що черговість стадій залежить від того, чи підготовлений заздалегідь відповідний механізм відмивання грошей, а також від вимог злочинної організації"". У цілому ж протікання процесу відмивання грошей визначається ще й організованою для цієї мети спеціальною злочинною структурою (рис. 24.1.), що багато в чому визначає не тільки кількість і стадії такого процесу, а й конкретні засоби його реалізації.

Способи відмивання "брудних" грошей

Дії, які є процедурою відмивання грошей у банківській системі, набувають вигляду легальних фінансових угод (банківських операцій), однак цей вигляд порушує

внутрішні статути банківської системи (підзаконні акти й інструкції) або носить характер нелегальних операцій, заборонених відповідними розпорядженнями, проведення яких загрожує застосуванням економічних чи карних санкцій. У кожній окремій стадії цього процесу з'являються інші види угод. У зв'язку з тим, що найчастіше вони незаконні взагалі або порушують розпорядження внутрішньо банківської системи, їх цілком доречно називати способами здійснення злочину (способами відмивання грошей). Заміною цьому визначенню може слуїувати також вираз "техніка відмивання грошей".

Під цим поняттям варто мати на увазі сукупність стійких і повторюваних ознак,, які характеризують певну поведінку, пов'язану з банківськими операціями; вони визначають обсяг і можливості застосувати такі операції в процесі відмивання грошей.

На різноманіття способів відмивання грошей впливають насамперед розбіжності, пов'язані з фінансовим характером угоди, юридична форма проведеної операції, величина капіталу, кількість угод і т. ін., а також відмінності, які носять нефінансовий характер: структура злочинної організації (проста, складна, ієрархічна, внутрішні функції, процес ухвалення рішень, ступінь довіри між членами організації і пов'язаними з ними особами) (табл. 24.1), суспільно-економічна ситуація, а також засновані на змові відносини між злочинною групою, з одного боку, і адміністративними органами і банками — з іншого.

Ефективність способу відмивання грошей у банківській системі вважається високою, якщо забезпечене вирішення трьох завдань:

§ приховання справжнього походження і власника відмитих грошей;

§ здійснення постійного контролю над відмитими грошима;

§ зміна форми готівки, добутої злочинним шляхом таким чином, що при зменшенні ЇЇ кількості (ваги, обсягу) зберігається чи зростає її вартість.

Такі завдання повинні бути вирішені незалежно від стадій процесу відмивання

грошей.

Діяльність, проведена злочинною групою, яка займається "очищенням" грошей, можна порівняти з діяльністю підприємства, зайнятого господарською діяльністю. На відміну, від легально діючого, злочинне підприємство не може діяти відкрито. У рамках тристадійного циклу воно використовує набір технологій залежно від того, яка мета повинна бути досягнута. Один спосіб буде застосований, коли "брудні" гроші повинні бути введені у фінансову систему (розміщення), інший - коли злочинному підприємству потрібно ретельно відокремити гроші від їхнього нелегального джерела (маскування); зовсім інший спосіб, коли особи, які вчинили злочин, фабрикують видимість законного походження відмитого майна (інтеграція). Далі розглянемо традиційні й сучасні технології, які застосовуються з цією метою в рамках кожної окремої стадії процесу відмивання грошей.

А. Особливості відмивання грошей на стадії розміщення

Перш ніж йтиметься про найпоширеніші способи розміщення "брудної"" готівки у фінансовій системі, варто назвати хоча б деякі технології її перевезення, які включають і контрабанду. Розкриття місця розташування грошей зводить наніввець усю процедуру відмивання грошей. З іншого боку, успішне переміщення злочинного здобутку робить його розпізнавання значно важчим. Для перевезення "брудних" грошей застосовуються такі засоби: кур'єрські фірми, приватний транспорт, авіалінії, відправлення за системою карго. Тут застосовуються витончені методи приховування банкнот, наприклад, у спеціально виготовлених схованках у дверцятах автомобілів, під сидіннями водіїв вантажівок, у ручному багажі, під одягом кур'єрів, в упакованих товарах і т. ін. Відомі численні випадки, коли "брудну" готівку перевозили в тих самих схованках, у яких перевозять наркотики. Тому трапляється, що банкноти, які здають у банк, зберігають запах наркотиків і можуть бути розпізнані за цією ознакою спеціально проінструктованими касирами.

На першій стадії відмивання грошей - розміщення - застосовуються такі способи, як наприклад, вкладення великої кількості депозитів у сумах нижчих від лімітів, які зобов'язують працівників банків виконувати процедуру реєстрації й ідентифікації вкладника. Така технологія називається реструктуризацією й охоплює в більшості випадків

такі моменти:

§ багаторазові внески готівки (включаючи валюту) на банківські рахунки, перевищення яких зобов'язує банки ідентифікувати клієнта); подібні внески роблять і за рахунок готівки у вигляді іноземної валюти, перевезеної контрабандним шляхом з-за кордону;

§ переказ в інкасо наявних чеків на пред'явника на суму, нижчу від лімітів, які вимагають ідентифікації;

§ "смерфінг"69, тобто придбання за "брудні" гроші легко переміщуваних майнових цінностей (у сумах, які не перевищують межі ідентифікації). Це стосується головним чином чеків на пред'явника; багаторазова заміна банкнот дрібних номіналів на більші в сумі, яка не перевищує межі ідентифікації, без використання банківських рахунків;

§ інші різноманітні операції з готівкою, проведені за посередництвом великої кількості банківських рахунків, відділень, касирів чи із залученням інших осіб, сюди входить проведення операцій у багатьох касирів однією особою, крім того, існує можливість проведення операції в одного касира або вкладення депозитів готівкою на багато різних рахунків на пред'явника, при малій величині окремих депозитів, які в сукупності утворять дуже велику грошову суму.

Специфічна ознака "смерфінга" - його технологія. Суть її така. Організовані злочинні групи (переважно з країн Південно-Східної Азії) наймають студентів чи безробітних для скуповування за "брудну" готівку дорогих товарів (наприклад, виробів зі шкіри) в інших країнах. Працюючих за такою "технологією" називають "магазинними смерфами" (тобто "магазинними гномами"). Діють вони зазвичай групами по десять чоловік. Скуплені ними товари пересилають у країни походження "брудних" грошей. Ці товари продають там за зниженими цінами, а доходи вкладають на банківські рахунки як надходження від торговельної діяльності.

Введення в багатьох державах обов'язку ідентифікувати банківських клієнтів стало причиною застосування "відмивателями" "брудних" грошей ще однієї технології. Суть її полягає у відкритті банківських рахунків на підставних осіб і вкладення на ці рахунки готівки. Для цього використовують паспортні дані осіб, пов'язаних зі злочинними групами, а також сторонніх людей. Крім того, вони відкривають рахунки від імені неіснуючих організацій, товариств і фондів. Відмінна риса такої технології - приховання фактичних власників рахунків шляхом використання „підприємств-прикриттів" (shell corporation). їх створюють з цією метою в податкових гаванях чи в державах, де відсутні справжні реєстри (списки) господарюючих суб'єктів. Таке підприємство може фізично володіти там резиденцією, мати орган управління, печатку і т. ін., однак усі його доходи насправді надходять від злочинної діяльності.

Дуже популярна і розповсюджена технологія відмивання грошей у стадії розміщення - об'єднання "брудних" грошей з доходами легального господарського суб'єкта. Ця технологія називається "змішуванням". Готелі, ресторани, хімчистки, бари, пункти побутових послуг для населення належать до численних видів господарської діяльності, що приносить нестабільні доходи, які змінюються залежно від пори року, не піддаються суворому контролю і тому стають придатними об'єктами для відмивання грошей. Крім цього, господарські суб'єкти даного типу використовують організовані злочинні групи для співучасті в їхніх діях, а головне - як безпечне місце зустрічей і місце роботи для членів організації.