В описуваній технології виділяють три варіанти, за яких:

§ власник "брудних" грошей в той же час власних легального господарського суб'єкта чи фірми, яка надає послуги в період відмивання грошей;

§ власник "брудних" грошей знаходить легальну фірму для використання її переважно в якості "пральні" для відмивання грошей;

§ власник "брудних" грошей укладає договір з іншою особою (так званим контрагентом), яка організує розміщення грошей через фірму - "пральню".

За всіх цих варіантів організовані злочинні групи докладно зорієнтовані щодо розмірів грошових та інших фондів, які належать організації. Враховуючи це, вони готують відповідну документацію, необхідну для надання видимості "обгрунтованості" і "законності" їхніх зв'язків з фірмами -"пральнями" та іншими контрагентами. Цьому слугує створена злочинна бухгалтерія.

Змішування "брудних" і "чистих" грошей дозволяє без особливих зусиль обгрунтувати існування великих сум готівки посиланнями на легальну господарську діяльність. До тієї пори, поки банк не почне підозрювати клієнта в зловживанні своєю діяльністю і використанні її в незаконних цілях (зауважуючи, наприклад, що доходи від господарської діяльності клієнта занадто високі порівняно з тими, котрі він мав до появи в даній галузі чи в даній місцевості), процедура змішування грошей майже не піддається викриттю.

Введення в ряді країн суворих юридичних норм змусило організовану злочинність домагатися проникнення в деякі банківські установи своїх співучасників або докладати зусиль для підкупу банківських службовців і навіть членів правління банків.

У відмиванні грошей може бути задіяний один нечесний касир, керівник відділу чи ввесь банк (так званий "власний" або "схоплений" банк). Технологія "відмивання" грошей на стадії розміщення, в якій беруть участь банківські службовці, містить у собі:

§ прийом готівки без документування ідентичності особистості вкладника і без реєстрації самої операції;

§ неповна реєстрація даних, пов'язаних із прийомом готівки;

§ допомога у відкритті численних фіктивних рахунків з метою прийому на них внесків готівкою;

§ свідома відмова від підсумовування багаторазових операцій, проведених протягом того самого дня;

§ однократний фізичний прийом готівки і здійснення депозитів, які оформлюються як прийняті протягом декількох днів;

§ зловживання реєстром, який містить перелік осіб, які користуються звільненням від обов'язків реєстрації в банківській системі, вякій є розпорядження, що зобов'язує ідентифікувати клієнтів.

До широко розповсюджених технологій відмивання грошей у банківській сфері відноситься також "колекціонування банківських рахунків". Іммігранти з різних азіатських і африканських країн, а також держав Східної Європи вкладають невеликі суми грошей (винагорода за легальну роботу або "чорні" заробітки) на один рахунок. Гроші ці згодом пересилають у країни походження іммігрантів. Про такий вид операцій стало відомо злочинним групам, і ті стали використовувати їх з метою відмивання грошей, особливо для запобігання процедури ідентифікації особистості вкладника. У даній технології використовують осіб, оплачуваних злочинними групами, - найчастіше це іммігранти, які приїхали в індустріальні країни в пошуках заробітку.

Ще одна технологія стала породженням відсутності в ряді країн відповідних законодавчих розпоряджень, які регламентують розміщення великих внесків на банківські рахунки. Йдеться про депозит валютних внесків громадянами цих країн чи іноземцями. Наприклад, у Польщі та в інших країнах досить пред'явити банку митну декларацію про ввезення в країну іноземної валюти, і це звільняє вкладника від обов'язку ідентифікації особистості. Такі банківські операції поширюються і на суми, які перевищують ідентифікаційні ліміти, особливо якщо взяти до уваги недоліки в обліку зареєстрованих операцій, проведених тими самими вкладниками.

Простою технікою відмивання грошей залишається купівля і продаж іноземної валюти одночасно з записом на банківський рахунок або купівля і продаж іноземної валюти готівкою за посередництвом обмінних пунктів у банках і поза ними. Спосіб, пов'язаний із розміщенням готівки в банках, застосовують на першій стадії відмивання грошей як самостійну акцію, так і допоміжну, у взаємозв'язку з іншими (наприклад, при обміні валют і оформленні переказу грошей на іноземний рахунок). Цей спосіб з успіхом застосовується як в операціях, проведених із сумами нижче межі ідентифікації вкладника, так і з сумами, які перевищують її.

Від згаданого способу відрізняються так звані "контракти", які стосуються обміну валют. Сутність даної технології полягає в тому, що "брудна" готівка вкладається на різні рахунки в різних банках. Надалі вкладник укладає за допомогою банківського менеджера в третьому банку договір про обмін валют, наприклад, значної суми доларів США на швейцарські франки. Подальший етап включає реалізацію договору про обмін валют за визначеним курсом. Суб'єкти, зайняті реалізацією такої угоди, одержують у третьому банку за це комісійні.

Варто також назвати розповсюджену у випадках відмивання грошей великими сумами технологію приховування різних предметів і великого скупчення грошей у банківських сейфах. Цей спосіб застосовується як допоміжний у першій фазі відмивання грошей.

Для відмивання ірошей можуть бути використані технічні операції в банках, які полягають у заміні зношених або ушкоджених грошових знаків. Цей спосіб також застосовується як допоміжний при розміщенні готівки на банківські рахунки. Він слугує для дезорієнтації банківських працівників, які можуть звернути увагу на нетиповий характер трансакції і дійти висновку про підозрілий характер угоди, пов'язаної з відмиванням грошей.

Специфічним способом відмивання грошей може бути обмін старих грошових одиниць на нові. Така процедура була (і ще залишається в деяких країнах СНД і Східної Європи) звичайною і не викликає ніяких підозр. Злочинні групи застосовували і продовжують застосовувати в ряді країн такий простий і доступний спосіб відмивання "брудних" грошей.

Дуже часто для очищення грошей використовують грошові перекази, наприклад, як плата за послуги. Звичайно вони знаходять застосування в зв'язку з перерахуванням "брудних" грошей у банківську систему іншої країни.

Усі перераховані способи, які використовуються у фазі розміщення злочинного здобутку в банківській системі, підтримуються іншими злочинними діяннями, спрямованими на досягнення поставленої мети - "очищення" отриманих коштів і перехід до наступної, другої стадії процесу. Усі ці способи тісно пов'язані з обслуговуванням злочинців працівниками банків і конкретним характером банківських операцій. У кожному окремому випадку злочинні дії можуть набувати таких форм:

§ підробка документів, які становлять підставу для прийняття банком депозиту;

§ підкуп - це стосується як працівника банку, так і юридичної особи (наприклад, комерційного банку);

§ введення в оману, шахрайство у відношенні фізичних чи юридичних осіб, які стають співучасниками відмивання грошей, навіть не підозрюючи про свою співучасть.

Юридичні норми і розпорядження, обов'язкові для банків, які спрямовані на протидію відмиванню грошей, у ряді країн дедалі ефективніше застосовуються працівниками банківської системи. У результаті підсилюється ефективність боротьби проти описаних способів відмивання "брудних" грошей. Тому організовані злочинні групи прагнуть користуватися, крім банків, іншими установами. Небанківські фінансові інститути можуть бути використані "відмивателями" грошей тими самими способами, що й банківські, при цьому найчастіше застосовують смерфінг, співучасть працівників цих установ, а також "змішування" грошей. Найчастіше використовуються маклерські контори, казино, пункти обміну валют, страхові установи. Часте зловживання послугами виступає в поєднанні зі злочинним використанням банківських операцій.

Б. Способи відмивання грошей на стадії маскування

Ці способи мають пряме призначення - сховати сліди походження злочинного прибутку і забезпечити анонімність володарю "брудних" грошей.

Запобіжні заходи, які починаються банками, наштовхуються на енергійну реакцію організованих злочинних груп. Злочинець, змушений поміщати гроші в банк таким способом, який ніхто з його "колег" ніколи раніше не використовував, надає більшого значення операціям з відмивання грошей у другій стадії цього процесу - на стадії маскування. Метою "відмивателів" тепер стає камуфляж попередніх дій (на першій стадії") і бездоганне, повне відокремлення доходів від нелегальної діяльності, в ході якої вони відбулися, в максимально короткий термін і на таку далеку відстань, наскільки це можливо. Звідси випливає, що дії, які вносять ознаки легальних технічних і банківських операцій, які становлять власне маскування, стають найбільш небезпечною стадією відмивання грошей. Такі дії можуть створити також серйозну загрозу і для банку, в якому проводяться згадані операції; адже більшість із них були б просто неможливі без злочинної співучасті банківських службовців і корумпованого керівництва банків.

Варто вказати ще на один аспект зміни способів відмивання грошей організованими злочинними групами і зростання ролі маскування для реалізації цілей усього процесу. Справа в тому, що рафіновані способи легалізації "брудних" грошей на стадії маскування ускладнюють для правоохоронних органів затримання нелегальних фінансових ресурсів, котрі підлягають конфіскації. Тому неможливо застосовувати найбільш відчутний для злочинців репресивний засіб.

Один з найбільш доступних і широко застосовуваних способів відмивання грошей на другій стадії цього процесу - переміщення грошей за допомогою електронних переказів (electronic fund transfer).

Цей спосіб часто виступає як початковий елемент у маскуванні, негайно ж після переміщення готівки в банк. Він може також бути опосередкованою ланкою в цій стадії після обміну готівки на грошовий документ. Для цілей маскування можуть бути використані також: перекази в місці продажу (point of sale transfer - POS), угода з використанням банкоматів, прямі електронні депозити (наприклад, виплата винагород