розкрито факти перерахування за кордон значних сум з використанням кореспондентських рахунків у банках острова Науру. Це далеко не єдиний випадок. Під виглядом оплати за постачання в Україну товарів з рахунків українських комерційних структур тільки в 1998 р. на користь корпорації "Лапег" (острів Науру) було перераховано 20,7 млн дол. США. Товар на цю суму на територію України не надійшов. "При відсутності на острові Науру центрального банку, який здійснює нагляд за банківською діяльністю, - відзначив М. Азаров, - вражає кількість кореспондентських рахунків українських банків, відкритих у банках острова Науру. Так, комерційний "Приватбанк" Дніпропетровська відкрив 64 кореспондентських рахунки в банках острова Науру, акціонерний банк "Фінанси і кредит" 15 і т.д. Цікаво, що, за нашими даними, на острові Науру фактично немає банків, з якими кореспондують українські банки. Але ми знаємо деяких керівників банків Республіки Науру, які проживають у місті Києві і ведуть свою офшорну діяльність, не виїжджаючи за межі України. Саме цим пояснюється дивна любов управляючих банків до таких республік" [43, с. 381].
З огляду на це, правоохоронні органи в нашій країні підсилили заходи для боротьби з відмиванням грошей. Податкова міліція завела сотні кримінальних справ за статтею 209 Кримінального кодексу України, який передбачає відповідальність за легалізацію грошей, отриманих злочинним шляхом.
Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених 40 Рекомендаціями ФАТФ. Так, згідно зі ст. 64 Закону "Про банки і банківську діяльність", банкам України заборонено вступати в договірні відносини з анонімними особами. Ця ж стаття зобов'язує банківські установи ідентифікувати осіб, які здійснюють значні за обсягом чи сумнівні операції, а також зберігати письмові результати ідентифікації пов'язаних з ними осіб протягом п'яти років із дня виконання договору [43, с. 381]..
Такі заходи були, звичайно, вкрай необхідні, але вони, на жаль, виявилися недостатніми для активної протидії відмиванню "брудних" грошей. Більше того, через політичні чвари і корумпованість частини депутатського корпусу Верховна Рада на довгі роки (до кінця листопада 2002 р.) затягла прийняття закону про боротьбу з відмиванням "брудних" грошей, в результаті чого наша країна піддалася санкціям з боку ФАТФ. І хоча ці санкції в лютому 2003 р. після прийняття вказаного закону Парламентом України були скасовані, але залишити славнозвісний "чорний список" ФАТФ наша держава спромоглася тільки на початку 2004 р. На сесії ФАТФ, яка відбулася 18-20 червня 2003 р. в Берліні, у заключній доповіді було, зокрема, відзначено: "ФАТФ вітає триваючий в Україні процес реформування законодавчої системи, спрямований на припинення "відмивання" "брудних" грошей, і підтримує українських офіційних осіб у цьому їхньому прагненні. Якщо Україна буде й далі дотримуватися прийнятого курсу, в найближчому майбутньому ми попросимо її надати план імплементації у своє законодавство міжнародних стандартів з боротьби з відмиванням грошей [43, с. 382].
На сесії ФАТФ, що пройшла в Парижі в лютому 2004 р., в перший же день роботи (25 лютого 2004 p.), беручи до уваги виконання Україною основних вимог експертів ФАТФ, було прийнято одноголосно рішення про виключення України з „чорного" списку країн, які ведуть недостатню боротьбу з легалізацією (відмиванням) прибутків, одержаних злочинним шляхом, де наша держава провела два з половиною роки.
Україна залишила "чорний" список ФАТФ, але ще протягом якнайменше одного року експерти Групи пильно стежили за втіленням на практиці проголошених заходів і за роботою „антивідмнвочних" законів. Крім того, один раз на квартал звітували перед європейською контрольною групою ФАТФ.
Після виходу з „чорного" списку, щоб підтверджити прагнення боротися з відмиванням грошей, Україна звернулася до ФАТФ із проханням надати нашій державі статус спостерігача, яке має бути розглянуто на одній з найближчих сесій, не дивлячись на те, що такий статус надається тільки організаціям. Про це йшлося в офіційному листі президента ФАТФ Клаеса Норірена до прем'єр-міністра України В. Януковича та першого віце-прем'ср міністра, міністра фінансів М. Азарова. "З тих пір як Україну було включено до списку країн та територій, які не співробітничають у сфері боротьби з відмивання грошей (NCCT), Україна досягла значного прогресу в розвитку та удосконаленні ефективної системи протидії легалізації злочинних капіталів, що в кінцевому підсумку призвело до виключення її з „чорного списку" в лютому 2004 року", - підкреслив президент ФАТФ [43, с. 382].
Після тривалого знаходження України в „чорному" списку ФАТФ, Україна нарешті змогла „відмитися" і твердо стала на шлях боротьби з відмиванням грошей. Практично одразу ж після лютневої сесії ФАТФ 2004 р. значно активізувалося співробітництво Державного департаменту фінансового моніторингу України з іноземними колегами щодо співпраці у справі боротьби з відмиванням грошей, що знайшло прояв у підписанні двосторонніх міжнародних угод, зокрема Меморандумів про взаємодію з іноземними колегами Державного департаменту фінансового моніторингу України.
Після виходу з „чорного" списку в України нарешті з'явилися шанси стати членом ще однієї впливової Європейської структури - Егмонтської групи, (була створена в червні 1995 p.), яка об'єднує підрозділи фінансових розвідок 84 країн світу. В червні делегація України брала участь у пленарному засіданні Егмонтської групи, щоб спробувати стати її членом. Перед цим вже було подолано декілька щабелів на цьому шляху, зокрема Україна пройшла процедуру моніторингу з боку країн-спонсорів, Росії та Словенії; провела презентацію в комітеті з питань прийому нових членів Егмонтської групи і в її правовому комітеті, який рекомендував нашу країну до прийняття.
На 12-му пленарному засіданні, яке відбулося 21-25 червня 2004 р. на острові Гернсі, Велика Британія, Бгмонтська група розглянула заяву Державного департаменту фінансового моніторингу України про вступ в організації і одноголосно прийняла Україну до свого складу разом з 9-ма іншими державами. Таким чином, загальна кількість членів Групи становить 94.
Комітет фінансового моніторингу України вважає, що доступ до інформаційної бази Егмонтської групи після вступу значно розширить можливості виявлення сумнівних фінансових операцій правоохоронними органами України.
Використана література
1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8.
2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995.
3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002.
4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002.
5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000.
6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999.
7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41.
8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004.
9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001.
10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000.
11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001.
12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001
13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003.
14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998.
15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995.
16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997.
17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994.
18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994.
19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003.
20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006.
21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.