Визначення ринкової вартості акції

План

1. Визначення вартості облігації 

2. Україна на міжнародних ринках цінних паперів 

Акція має номінальну і ринкову вартості (ціни).Номінальна ціна - це ціна, визначена на акції. Ринкова ціна або курс акції - це ціна, за котрою акція реально продається і купується на фондовому ринку. Курс акцій знаходиться в прямій залежності від розміру отримуваного за ними дивіденда і в оберненій залежності від рівня позичкового відсотка:

Різниця між курсами цінних паперів, ціною продавця і ціною покупця називається маржею.

На фондовому ринку визначення курсу цінних паперів відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції. Чинником же, що визначає попит і пропозицію, є оцінка інвестором доходів корпорації в майбутньому і величини передбачуваних дивідендів. На попит і пропозицію впливає величина спреду - розриву між мінімальною ціною пропозиції і максимальною ціною попиту. Найбільш ліквідними є цінні папери, у котрих відношення спреду до максимальної ціни найменше (від 0 до 3%).

Процедура проведення торгів на ринках цінних паперів і визначення ринкового курсу така. Всі брокери зі своїми заявками збираються в залі біржі. Спеціально уповноважений біржовий агент оголошує курс, наприклад, 940 дол. за акцію. Після нього брокери намагаються укласти між собою угоди по цьому курсу. Визначаються брокери, котрі готові купити певне число акцій по цьому курсу, і брокери, котрі мають заявки на продаж акцій по даному курсу. Укладаються попередні угоди. Але виявляється, що попит за ціною 940 дол. перевищує пропозицію. Попит становить 300 акцій, а пропозиція -лише 200 акцій. Це означає, що ціна в 940 дол. надто низька для продавця. Тоді біржовий агент називає нову ціну, наприклад, 950 дол. За цієї ситуації попередні угоди з попередніх торгів повністю анулюються, і брокери знову переглядають свої пакети заявок. На продаж за новою ціною пропонується 300 акцій, а попит пред'явлено лише на 200 акцій. Якщо після попередніх угод продовжуються залити на продаж, але вони залишаються без відповіді, то це означає, що ціна 950 дол. надто висока. Біржовий агент робить наступну спробу і називає нову ціну і т.д. І лише тоді, коли залишається вкрай незначна кількість незадоволених заявок брокерів, ціна буде названа остаточно.

Якщо цей процес зобразити у вигляді графіків сукупних попиту на купівлю і пропозиції на продаж, то точка їх перетину покаже ціну, за якою попит і пропозиція рівні. Отже, ринковий курс цінного папера відображає своєрідний результат згоди і спільної думки про перспективи певного цінного папера.

Характеризуючи стан ринку цінних паперів, говорять про ефективний та ірраціональний ринки.

Абсолютно ефективний ринок - це такий ринок, на якому ціна на кожний цінний папір завжди дорівнює його інвестиційній вартості.

Інвестиційна вартість - це вартість цінного папера на даний момент з урахуванням перспективної оцінки рівня ціни попиту на нього і доходів по ньому в майбутньому, розраховану добре інформованими і здібними аналітиками, котра може бути розглянена як справедлива вартість папера. На такому ринку немає недооцінених і переоцінених паперів, нова інформація миттєво відображається на ринкових цінах. Це, звичайно, еталон. Реально ж визначення ринку йде за градацією ступеня ефективності ринку: слабка, середня, сильна. Три ступені ефективності грунтуються на різних передбаченнях про ступінь відображення в курсах цінних паперів інформації про них.

Ірраціональний ринок - це ринок, на якому курси ніяк не пов'язані з інвестиційною вартістю, коливання курсів носять випадковий характер. На добре розвинутому, вільному ринку ірраціональність - рідкісне явище. Основні фондові ринки США оцінюються ближче до ефективних, ніж до ірраціональних.

В угодах купівлі-продажу учасники ринку прагнуть виявити недооцінені і переоцінені акції порівняно з інвестиційною вартістю. Для визначення істинної вартості звичайних акцій застосовують засіб, котрий називається моделлю дисконтування дивіденду. 

Важливим параметром при оцінювати звичайних акцій є ринковість, тобто торгівля акціями повинна бути досить активною, щоб угоди відбувалися без непотрібних ривків у динаміці цін. Оскільки ціни на звичайні акції помітно коливаються, а дивіденди взагалі можуть не виплачуватись, то ці акції не для всіх інвесторів. У заявці нового клієнта, що подасться в брокерську фірму, вимагається чітко викласти цілі інвестування і підкреслити, що саме вони визначатимуть його інвестиційні дії. Інвестор повинен визнати, що ризик, пов'язаний з купівлею звичайних акцій, відповідає його фінансовому становищу.

При прийнятті рішень про інвестування в привілейовані акції потрібно звернути увагу на:

§ умови угоди;

§ поведінку акцій на ринку і співвідношення доходу і ступеня ризику.

Щоб визначити інвестиційну вартість привілейованих акцій, використовуються такі змінні:

1) фіксована норма дивідендів, яку власник сподівається отримати в кінці кожного періоду (наприклад, кварталу чи року);

2) чинна ставка дисконту або мінімальна норма прибутку, прийнятна для інвестора.

Математична формула для визначення інвестиційної вартості акції така:

Для привілейованих акцій немає дати погашення, але за ними виплачується фіксована сума дивідендів протягом невизначеного періоду часу (D).

Якщо очікувана мінімальна ставка дисконту є постійною величиною, рівняння для визначення дійсної вартості акції можна спростити:

Привілейовані акції можуть бути викуплені за номіналом і попередньою премією. Попередня премія - величина до рівня дивіденду за один рік. Якщо припустити, що акція буде викуплена за 5 років, дивіденди виплачуватимуться щорічно і ціна.викупу буде 110 дол., існуюча ціна за акцію - 85 дол., тоді приблизно доход на дату викупівлі обчислюється так:

Реалізований прибуток як середня щорічна норма прибутку по привілейованій акції між датою придбання і датою продажу обчислюється так:

Визначення вартості облігації

Ціни облігацій визначаються п'ятьма основними моментами:

§ рівнем позичкового відсотка;

§ кредитним рейтингом емітента (див. Додаток 14);

§ строком до погашення;

§ наявністю обкладеного або викупного фонду;

§ умовами першочергового і наступного випуску облігацій. Облігації першого випуску мають більш високу оцінку, ніж наступні.

З підвищенням позичкового відсотка ціни облігацій знижуються і навпаки. Чим міцніше фінансове становище позичальника, тобто вищий його кредитний рейтинг, тим вигіднішими є умови, за яких робиться позика. Наприклад, держава, велика, добре відома компанія і т. ін. можуть взяти позику під більш низький відсоток. Гроші, які позичаються на довгий строк, коштують дорожче, аніж гроші, які позичаються на короткий строк. Відтак для облігацій, що йдуть з дисконтом, чим ближчий момент погашення, тим менша скидка з номіналу. Наявність викупного фонду для дострокового погашення облігацій позитивно позначається на ціні випуску. При підвищенні рівня позичкового відсотка ціни довгострокових облігацій знижуються, як правило, на більшу величину, ніж ціни короткострокових облігацій. Різке підвищення цін звичайних акцій, на які обмінюються конвертовані облігації, може призвести до продажу облігацій зі значною премією понад номінал.

Інвестор при угодах на фондовому ринку намагається виявити випадки неправильної оцінки облігації ринком. Економічним методом виявлення неправильної оцінки облігації є метод оцінки шляхом капіталізації доходу.

Цей метод передбачає, що внутрішня вартість будь-якого активу грунтується на дисконтованій величині платежів, котрі інвестор очікує отримати в майбутньому за рахунок володіння цим активом. Застосування цього методу до оцінки облігацій полягає в порівнянні значення доходності (У) до погашення облігації зі значенням "правильної"" (їп), на думку інвестора, доходності до погашення.

Доходність до погашення облігації (або обіцяна доходність до погашення) визначається за такою формулою:

Якщо наступний аналіз вказує, що відсоткова ставка повинна дорівнювати 9%, то ця облігація недооцінена, оскільки Y > Y„. Якщо доходність до погашення вища, ніж "правильна", то облігація недооцінена, і тоді вона - кандидат на купівлю. Якщо ж доходність до погашення нижча "правильної", то облігація "переоцінена", і тоді вона - кандидат на продаж. Отже, якщо поточний ринковий курс нижчий, ніж істинна вартість облігації, то це недооцінена облігація, а якщо вищий, то переоцінена.

Україна на міжнародних ринках цінних паперів

Україна сьогодні відносно більш інтегрована в міжнародні ринки цінних паперів, ніж представлена на міжнародних валютних ринках. Але ця інтеграція стримується наявними обмеженнями, зокрема такими, як фактична відсутність вільної конвертації гривні. Тому українські суб'єкти де-юре можуть вільно залучати кошти на закордонних ринках цінних паперів, але іноземні портфельні інвестиції поки що обмежені неможливістю легко вивести свої вкладання з України, конвертувати їх у тверду валюту.

Після російської фінансової кризи 1998 р. розмір річних портфельних інвестицій в українські цінні папери зменшився з 1603 млн дол. у 1997 р. до 47 мли дол. [81,369].

Потік фінансових інвестицій в українські акції та облігації, які обертаються на внутрішньому ринку, досить обмежений, тому українські емітенти повинні освоювати міжнародні ринки цінних паперів.

На початок 2005 р. у власності нерезидентів знаходилось 21,8% акцій українських емітентів на загальну суму 27,6 мирл гри. [46, с. 297]. Акції українських корпоративних емітентів обергаються за кордоном у формі депозитарних розписок (ДР). Механізм випуску депозитарних розписок був освоїн українськими компаніями ще в 1998 р. У цьому році була запушена перша українська депозитарна розписка на основі акцій акціонерної компанії "Центренерго" через "Бенк оф Нью-Йорк" (БОНИ) за сприяння інвестиційного банку "Ай Ен Джі