Іншу, ринково-економічну, концепцію власності запропонував Ж.Б. Сей (1767—1832). Прихильник концепції економічного лібералізму, він пропонував вирішувати суперечності проблеми власності за рахунок використання технічного прогресу в промисловості як найважливішого джерела багатства нації. Відокремлюючи власників капіталу від підприємців, він характеризує підприємців як посередників між "продуктивними послугами" і споживачами, які беруться "за свій рахунок, на свій ризик і на свою користь виробити певний продукт "67. Ж.Б. Сей трактував підприємницький захід як винагороду за важливу суспільну функцію раціонального поєднання всіх факторів виробництва. Робітники не можуть претендувати на весь продукт праці, оскільки винагорода за їхній внесок обмежується заробітною платою. Тим самим "знімаються" всі претензії до власності та її володіння, оскільки все обумовлюється винагородою. Хто що заробив і заслужив, те і має.

Подолати суперечності ринкового суспільства в питанні про власність прагнув К.Ф. Бастіа (1801—1850). Створена ним теорія послуг спрямована на визначення цінності економічних благ. Зазначаючи, що з економічного погляду суспільство — це обмін, у якому беруть участь рівноправні учасники, К.Ф. Бастіа наголошував на тому, що "взаємний обмін здійснюється за таким незмінним правилом: цінність за цінність, послуга за послугу, а все, що становить дармову корисність, стоїть поза торгом, тому що дармовий продукт не має цінності, а предметом майнових угод буває лише цінність"68. Мислитель визначав послугу як будь-яке зусилля, котре зберігає зусилля інших. Однак, на відміну від Ж.Б. Сея, який вважав, що корисні послуги надаються не лише людьми, а й силами природи, речами, вчений аналізував лише особисті послуги у різних сферах суспільного життя. Виходячи з того, що напруга і зусилля обох сторін в обміні мають еквівалентний характер, що ґрунтується на добровільності та взаємовигідності ринкових угод, французький економіст стверджував, що і покупець, і продавець витрачають зусилля — на виробництво і на придбання товару. Розмірковуючи над тим, що будь-яка власність є сумою цінностей, мислитель трактував останню як сукупність наданих послуг. Вважаючи, що нові послуги завжди корисніші й продуктивніші за старі, вчений висловив думку про те, що будь-яка власність є сумою минулих цінностей, які поступово втрачають свою корисність.

На основі цього К.Ф. Бастіа створює теорію "гармонії інтересів" основних класів капіталістичного суспільства. Відстоюючи теорію природного порядку, заперечуючи наявність соціальних антагонізмів, він пов'язував прогрес суспільства з реалізацією вільної ініціативи кожної людини. На основі власної теорії послуг К.Ф. Бастіа визначав ринкову економіку як царство волі та гармонії, економічної свободи та взаємовигідного співробітництва різних класів. "Усі законні інтереси гармонійні", підкреслював французький економіст.

Джерело економічних гармоній К.Ф. Бастіа вбачав у вільній конкуренції та обміні, в процесі якого всі члени суспільства вимушені надавати один одному взаємні послуги і взаємну допомогу заради спільної мети. Згідно з теорією економічних гармоній інтереси праці та капіталу солідарні. Обґрунтовуючи це положення, вчений сформував власний економічний закон: "У міру того, як примножуються капітали, безумовна частка, що належить їм у загальному результаті виробництва, зростає, а частка відносна знижується; відносна ж частка праці постійно зростає, а тим паче, зростає і його частка безумовна"69. Саме з цього закону, на думку К.Ф. Бастіа, випливає гармонія інтересів робітників і тих, хто їх наймає. Посилаючись на тенденцію норми прибутку до зниження, вчений стверджував, що прибуток і заробітна плата не протистоять одне одному, а гармонійно поєднуються, оскільки відносне зменшення частки прибутку не заважає абсолютному зростанню суспільного продукту.

Коли народи бувають найщасливішими, моральними, ми-ролюбними? Коли закон дуже рідко втручається у приватну діяльність, коли уряд менше дає себе відчувати, коли осо-бистість має найбільшу силу, а громадська думка найбільший вплив, коли склад управління нечисленний, коли легші й рів-номірніші податки.

К.Ф. Бастіа

У своїх міркуваннях французький мислитель вважає існування власності за капіталізму цілком закономірним процесом. Головний інтерес усіх людей, писав К.Ф. Бастіа, полягає в тому, щоб сприяти швидкому утворенню капіталів. Нехай усі, і насамперед робітничий клас, усвідомлять, що "капітал із самого початку працює на користь звільнення людей від пут неосвіченості, бідності і деспотизму"70. Адже інтереси праці і капіталу тотожні. Трактуючи солідарність як відповідальність кожного перед суспільством щодо абсолютного внеску у виробництво, вчений виправдовував існуючу соціальну систему стимулюючим впливом власності на розвиток виробництва та людей, які не бажають працювати. Основна умова суспільної гармонії — свобода дії.

Дискусії періоду становлення капіталізму як проблема власності впевнено входять у систему теоретичних побудов та інтелектуальних міркувань представників класичної економічної науки, які прагнули визначити найімовірніші перспективи розвитку суспільства. В їхніх дослідженнях власність усе більше пов'язується з низкою інших важливих проблем, які ставила економічна наука відповідно до потреб господарської практики. Соціально-економічна проблематика власності актуалізувалась також у найвидатніших філософських концепціях того часу. В чому ж полягали особливості філософського аналізу проблеми власності?

Література

1 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 65.

2 Мировоззренческая культура личности. —К., 1986. —С. 58.

3 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 108.

4 Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 441.

5 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 122.

6 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 146.

7 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 103.

8 Корет Э. Основы метафизики. — С. 178.

9 Мировоззренческая культура личности. — С. 63.

10 Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990. — С. 339.

11 Там же. — С. 338.

12 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 105.

13 Там же. — С. 106.

14 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — М.,1991. —С. 67.

15 Мировоззренческая культура личности. — С. 179.

16 Булгаков СЛ. Философия хозяйства. — М., 1990. — С. 89.

17 Мунье Э. Манифест персонализма. —М., 1989. — С. 446—449.

18 Соловьев B.C. Оправдания добра: Нравственная философия. — М., 1996.— С. 296.

19 Там же. —С. 310—311.

20 Мировоззренческая культура личности. — С. 185.

21 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 107.

22 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — К., 1994. — С. 149.

23 Вебер М. Избранные произведения. — С. 87.

24 Мировоззренческая культура личности. — С. 147.

25 Там же.

26 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 408.

27 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 84—85.

28 Мировоззренческая культура личности. — С. 149.

29 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 37.

30 Мировоззренческая культура личности. — С. 66.

31 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С.275.

32 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — М., 2003. — С. 210.

33 Там же.

34 Там же. — С. 215.

35 Элоян М.Р. Хозяйство и религия (М. Вебер, С. Булгаков, В. Зомбарт) // Философия хозяйства. — 2003. — № 25. — С. 91.

36 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 210—211.

37 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 69.

38 Логинова Е.В. Некоторые аспекты политико-экономического анализа сетевой экономики // Философия хозяйства. — 2004. — № 5 (35). — С. 72.

39 Там же. — С. 73.

40 Мировоззренческая культура личности. — С. 82.

41 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 218.

42 Там само. — С. 73.

43 Локк Дж. Опыт о человеческом разуме. //Соч.: В 3 т. — М., 1985. — Т. 1. — С. 91.

44 Культура, культурология и образование // Вопр. философии. — 1997. —№2. — СП.

45 Гусєв B.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

46 Личность: внутренний мир и самореализация. Идеи, концепции, взгляды. — СПб., 1996. — С. 64.

47 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

48 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

49 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

50 Гусєв BJ. Вступ до метафізики. — С. 280.

51 Кириленко Г.Г. Самосознание и мировоззрение личности. — М., 1998. — С. 49.

52 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 162.

53 Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1975. — Т. 1. — С. 398.

54 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 163—164.

55 Там же. — С. 166.