розширює використання різноманітних договірних відносин, їх органічне поєднання з адміністративними нормами та регуляторами;—

забезпечує узгодженість національних правових норм з міжнародними стандартами в галузі охорони та захисту прав інтелектуальної власності;—

сприяє органічній інтеграції патентних даних у загальний оборот науково-технічної інформації, оперативному надходженню патентної інформації до потенційних користувачів тощо;—

розширює перелік послуг споживачам патентної інформації, зміцнює кадрове забезпечення інституту інтелектуальної власності;—

сприяє практичному використанню об'єктів інтелектуальної власності з комерційною метою на основі самостійної чи змішаної комерціалізації прав інтелектуальної власності державними структурами, передачі комерційним структурам прав інтелектуальної власності, що належать державним інститутам, передачі елементів державного ресурсу інтелектуальної власності в довірче управління приватним компаніям, регулювання податкових та інших преференцій з обороту та використання інтелектуальної власності, надання кредитів, субвенцій під гарантії у вигляді прав інтелектуальної власності тощо.

Опанування інноваційного шляху розвитку вітчизняної економіки потребує:—

виявлення стратегічно важливих зон економічного зростання та стимулювання розбудови новітніх технологічних укладів;—

формування сприятливого до інновацій інституційного середовища, всебічного використання нових можливостей мережевих взаємодій та кластеризації;—

створення розгалуженої мережі інноваційної інфраструктури, активізації венчурного капіталу;—

запровадження дієвих механізмів фінансово-ресурсного забезпечення та комерціалізації наукових досліджень і розробок, ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності;—

поглиблення інтеграції фундаментальної науки, вищої освіти і високотехнологічної промисловості на основі розвитку підприємницької активності та інноваційної культури;—

формування внутрішнього ринку інновацій та розширення присутності на ньому вітчизняних товаровиробників;—

переорієнтації інвестиційних потоків на розвиток освіти, науки, науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, високотехнологічних виробництв тощо;—

прискорення інтеграції України у світовий науково-технологічний простір, розширення міжнародного співробітництва в інноваційно-інвестиційній сфері.

Важливим кроком на шляху розвитку національної іннова-ційної системи в Україні стало прийняття урядом державної програми "інформаційні та комунікаційні технології в освіті та науці" на 2006—2010 pp., розробленої Міністерством освіти і науки України на виконання указу Президента України "Про невідкладні заходи по забезпеченню функціонування і роз-витку освіти в Україні" та відповідних законів України.

Програма розрахована на п'ять років, її вартість становить близько 1,8 млрд. грн. У2006р. на її освоєння буде спрямова-но більш ніж 250 млн грн , зокрема 183 млн грн — із держав-ного бюджету. Важливою складовою цієї програми є ство-рення інформаційних ресурсів українського науково-освіт-нього простору, що потребує розвитку інфраструктури національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН, до якої на сьогодні приєднано більш ніж 80 універси-тетів та наукових закладів НАН України.

Основним завданням цієї мережі є високо динамічний по-шук та поширення інформації науково освітнього характеру, в тому числі організація доступу до світових електронних біб-ліотек, проведення відео лекцій та відео конференцій, забез-печення дистанційної освіти тощо.

Виконання програм дасть змогу протягом п'яти років за-безпечити комп'ютерною технікою та програмними продук-тами більш ніж 13 тис. навчальних закладів, створити 50 про-грамних засобів, 40 відео фрагментів та 10 енциклопедій навчального призначення.

Результатом реалізації програми стане підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності національної освіти і науки на світовому ринку праці та освітніх послуг; створення нових методів і надання нових можливостей для наукового пошуку та технологічного розвитку; підвищення ефективності наукових досліджень; створення умов для ефективного на-укового співробітництва; забезпечення доступу громадян до науково-освітніх ресурсів та створення умов для безпере-рвного навчання протягом життя.

С. Ніколаєнко

Однією з найважливіших передумов утвердження інноваційної моделі економічного зростання є подолання застарілих уявлень про залежність господарського прогресу виключно від розширеного відтворення матеріально-речових складових суспільного багатства. Довгострокові пріоритети ринкових трансформацій повинні передбачати нарощування інвестицій у розвиток людського капіталу на основі реформування системи освіти, розширення доступу до знань, нових інформаційних технологій, забезпечення широкомасштабних капіталовкладень у гуманітарно-інтелектуальну сферу, поступову зміну соціально-економічного генотипу нації у напрямі зростання соціальної активності, відповідальності, самостійності, вивільнення творчого потенціалу людини, становлення громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами, здатними забезпечити самореалізацію особистості та самоорганізацію суспільства в глобальному інноваційному середовищі.

Література

1 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 65.

2 Мировоззренческая культура личности. —К., 1986. —С. 58.

3 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 108.

4 Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 441.

5 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 122.

6 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 146.

7 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 103.

8 Корет Э. Основы метафизики. — С. 178.

9 Мировоззренческая культура личности. — С. 63.

10 Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990. — С. 339.

11 Там же. — С. 338.

12 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 105.

13 Там же. — С. 106.

14 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — М.,1991. —С. 67.

15 Мировоззренческая культура личности. — С. 179.

16 Булгаков СЛ. Философия хозяйства. — М., 1990. — С. 89.

17 Мунье Э. Манифест персонализма. —М., 1989. — С. 446—449.

18 Соловьев B.C. Оправдания добра: Нравственная философия. — М., 1996.— С. 296.

19 Там же. —С. 310—311.

20 Мировоззренческая культура личности. — С. 185.

21 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 107.

22 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — К., 1994. — С. 149.

23 Вебер М. Избранные произведения. — С. 87.

24 Мировоззренческая культура личности. — С. 147.

25 Там же.

26 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 408.

27 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 84—85.

28 Мировоззренческая культура личности. — С. 149.

29 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С. 37.

30 Мировоззренческая культура личности. — С. 66.

31 Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены. — С.275.

32 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — М., 2003. — С. 210.

33 Там же.

34 Там же. — С. 215.

35 Элоян М.Р. Хозяйство и религия (М. Вебер, С. Булгаков, В. Зомбарт) // Философия хозяйства. — 2003. — № 25. — С. 91.

36 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 210—211.

37 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 69.

38 Логинова Е.В. Некоторые аспекты политико-экономического анализа сетевой экономики // Философия хозяйства. — 2004. — № 5 (35). — С. 72.

39 Там же. — С. 73.

40 Мировоззренческая культура личности. — С. 82.

41 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 218.

42 Там само. — С. 73.

43 Локк Дж. Опыт о человеческом разуме. //Соч.: В 3 т. — М., 1985. — Т. 1. — С. 91.

44 Культура, культурология и образование // Вопр. философии. — 1997. —№2. — СП.

45 Гусєв B.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

46 Личность: внутренний мир и самореализация. Идеи, концепции, взгляды. — СПб., 1996. — С. 64.

47 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

48 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — С. 279.

49 Тутов Л А. Философия хозяйства. Опыт духовного преображения. — С. 224.

50 Гусєв BJ. Вступ до метафізики. — С. 280.

51 Кириленко Г.Г. Самосознание и мировоззрение личности. — М., 1998. — С. 49.

52 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 162.

53 Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1975. — Т. 1. — С. 398.

54 Возняк B.C. Метафизика рассудка и разума. — С. 163—164.

55 Там же. — С. 166.