Визнання громадянина безробітним здійснюється державною службою зайнятості за місцем проживання громадянина шляхом його реєстрації в день звернення.

Зареєстровані безробітні мають право на:

· одержання від державної служби зайнятості інформації про свої права та обов'язки у статусі безробітного, обов'язки державних органів щодо зайнятості та соціального захисту від безробіття;

· одержання від державної служби зайнятості консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою вибору професії та працевлаштування;

· одержання від державної служби зайнятості інформації щодо відомостей про себе, які містяться в банку даних державної служби зайнятості, забезпечення їх конфіденційності, якщо особа вважає їх такими;

· одержання від державної служби зайнятості консультаційної допомоги щодо самостійного пошуку роботи;

· одержання від державної служби зайнятості послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;

· участь в оплачуваних громадських роботах;

· безоплатну професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації;

· матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Громадянам, які звернулися до державної служби зайнятості, надаються на безоплатній основі послуги з професійної орієнтації, що включають професійне інформування, професійне консультування і професійний відбір. Професійне інформування передбачає надання відомостей про стан ринку праці, професійну освіту, перспективи у працевлаштуванні, основні положення законодавства про зайнятість, види забезпечення і соціальні послуги, які надаються державною службою зайнятості, та умови їх надання. Професійне консультування проводиться з метою надання допомоги у виборі або зміні професії чи виду трудової діяльності з урахуванням здібностей, нахилів, професійної підготовки громадян та потреб ринку праці. Професійний відбір зареєстрованих безробітних здійснюється за їх згодою державною службою зайнятості на замовлення роботодавців для працевлаштування на вільні робочі місця.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних є одним із видів соціальних послуг, орієнтованих на забезпечення зайнятості населення, що надаються за направленням державної служби зайнятості. Ця підготовка здійснюється для підвищення рівня конкурентоспроможності безробітних з метою подальшого працевлаштування з урахуванням потреб територіальних ринків праці у працівниках певних професій. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних здійснюється у разі: неможливості підібрати підходящу роботу через ненаявність у громадянина необхідного рівня професійної кваліфікації, необхідності змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професійним навичкам громадянина, втрати здатності виконання роботи за попередньою професією (спеціальністю), пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності), необхідності підібрати підходящу роботу для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями з урахуванням їх побажань, наявних у них професійних знань і навичок та рекомендацій медико-соціальної експертної комісії. Право пройти в пріоритетному порядку професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації мають безробітні, які не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці.

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості громадян, передусім громадян, зареєстрованих як безробітні, організують оплачувані громадські роботи на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у державній чи комунальній власності, і за договорами — на інших підприємствах, в установах та організаціях. Громадяни беруть участь в оплачуваних громадських роботах добровільно. Оплата праці громадян, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу відповідно до тарифів на аналогічні види робіт і не може бути меншою ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством. За безробітними працездатного віку, зареєстрованими в державній службі зайнятості, що беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги з безробіття у розмірах і в строки, встановлені законодавством.

Громадяни України, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, підлягають страхуванню на випадок безробіття згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

Для управління страхуванням на випадок безробіття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій в Україні створений Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття сплачують і наймані працівники, і роботодавці. Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік: для роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат; для найманих працівників — у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Громадяни, визнані безробітними, підлягають соціальному забезпеченню згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Видами матеріального забезпечення за цим Законом є:

· допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

· допомога з часткового безробіття;

· матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

· матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

· допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Матеріальне забезпечення безробітних здійснюється за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від страхового стажу. Допомога з безробіття виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній-службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 720 календарних днів. Допомога з безробіття може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Застрахованим особам розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), встановленої відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів

України, залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 відсотків; від 2 до 6 років — 55; від 6 до 10 років — 60; понад 10 років — 70 відсотків.

Допомога з безробіття виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів — 80; у подальшому — 70 відсотків.

У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги з безробіття враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога з безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги з безробіття, нарахованої відповідно до зазначених вище правил, у розрахунку на рік.

Допомога в часткового безробіття надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру. Право на допомогу з часткового безробіття мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Допомога з часткового безробіття працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох