Країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва) знаходяться на другому місці, після Ви-шеградської групи і Словенії, залежно від ступеня ринкових перетворень. Ці країни також відрізняються високою політичною стабільністю, демократичним характером реформування всієї системи суспільних відносин.

Свого часу країни Балтії спеціалізувалися на реекспорті російської сировини на Захід через свої морські порти. Експорт нафти і металу, зокрема, на початку 1990-х років становив 30-45 % усього експорту Естонії і Литви. Латвія надавала і продовжує надавати офшорні послуги російським підприємцям, внаслідок чого приблизно половина всіх банківських депозитів країни належить російським резидентам.

Триваюче нині економічне піднесення в цих країнах пов'язане не лише із зовнішніми чинниками, а й із збільшенням внутрішнього попиту та інвестиції. Реформи, які зазнали поразки в більшості колишніх республік СРСР, у країнах Балтії дали очікувані результати.

Швидко і продумано була здійснена приватизація. Зокрема, програма масової приватизації передбачала передачу у приватну власність всіх колишніх державних монополій, за винятком Італійської АЕС, яка виробляла 60% електроенергії країни. До 2000 р. практично не залишилося державних підприємств, за винятком тих, збереження

яких у руках держави визнавалося життєво необхідніш. В Естонії на середину 1990-х років приватизація була практично повністю завершена в промисловості, фінансовому секторі та у сфері послуг. Нині частка приватного сектора у ВВП країни становить більше ніж 70%.

Характеристика структури економіки країн Балтії представлена в табл. 12.21.

Таблиця 12.21.

Структура країн Балтії, 2006р., %1

Сектор економіки | Латвія | Литва | Естонія

Сільське господарство | 3,7 | 5,5 | 3,4

Промисловість | 26,3 | 33,3 | 28,0

Послуги | 70,0 | 61,2 | 68,6

Дані наведеної таблиці показують, що сільське господарство відіграє в цих країнах більшу роль, ніж у країнах Вишеградської групи і Словенії.

Однак структура промисловості нагадує аналогічну структуру промисловості провідних країн ЦСЄ: незначна частка видобувних галузей; в обробній промисловості пріоритетними є машинобудування, особливо транспортне (виробництво залізничного рухомого складу в Латвії, суднобудування в Литві), нафтохімічна, виробництво електроустаткування, продукції електронної промисловості тощо. В той же час наукомісткість продукції промисловості цих країн поки що невелика.

Як видно з наведеної таблиці, найбільшу частку нематеріального виробництва мають Латвія й Естонія. Справа в тому, що після розпаду СРСР в Естонії зроблено нало-гос на трьох "китах", на яких тримається економіка цієї країни: транзит, обслуговування фінансових потоків та туризм. Це й забезпечило чималий успіх цій країні.

Взагалі в інфраструктуру країн Балтії робляться значні капіталовкладення. Зокрема, передбачено будівництво тунелю між Таллінном і Гельсінкі, швидкісних автомобільних і залізничних шліхів, реконструкція портів і аеропортів. Енергоресурсами в цілому забезпечена лише Литва, на території якої знаходиться АЕС. А Латвія і Естонія досить сильно залежить від імпорту енергоресурсів, на які припадає майже 50% усього імпорту цих країн.

Зовнішня торгівля країн Балтії орієнтується на ЄС, в основному на Фінляндію і Швецію. Налагоджені зовнішньоекономічні зв'язки з Північно-Західним регіоном Росії, а також з Україною.

Уявлення про основні макроекономічні параметри розвитку країн Балтії дає табл. 12.22.

Таблиця 12.22.

Основні макроекономічні показники розвитку Болти, 2006р.

Країна | Населення, млн. чол. | ВВП на душу населення, дол. | Темп зростання ВВП, % | Рівень інфляції, % | Рівень безробіття, %

Латвія | 2.3 | 15400 | 9.3 | 6,3 | 6,7

Литва | 3.6 | 15 100 | 7.2 | 3,6 | 4,5

Естонія | 1,3 | 19 600 | 9,2 | 4,4 | 5,8

Дані наведеної таблиці свідчать, що країни Балтії мають досить високі темпи економічного зростання. Такі високі темпи досягнуто завдяки чіткому і послідовному курсу справді ринкового реформування економіки, завдяки рішучості і одностайності команд реформаторів. Саме курс на повну відкритість і лібералізацію економіки приваблює в Балтію численні інвестиції, особливо фіннські н шведські.

Реформування економіки країн Балтії здійснюється не без труднощів. Зокрема, існує проблема з безробіттям, недостатньо високим за загальноєвропейськими масштабами є рівень життя. Проте економіка цих країн реально відроджується. Майже приборкана інфляція, вдалось уникнути негативного впливу валютно-фінансової кризи в 1998 p., яка охопила низку країн Азії й Східної Європи. Досягнуто стабільності національних валют, зростають доходи населення. Стабільними є фінансові показники.

Економіка менш розвинутих країн ЦСЄ (Болгарія, Румунія, Сербія, Хорватія, Македонія, Албанія, Боснія та Герцеговина) поступається своїми показниками. Економічні перетворення в цих країнах просуваються достатньо повільно, а Хорватія, Сербія. Боснія та Герцеговина навіть пережили громадянську війну, яка безперечно не сприяла активному здійсненню реформування економіки, всіх сторін суспільного життя. Реформи в Хорватії розпочались у 1993 р. Була проведена "шокова терапія", але проведенню радикальних економічних реформ серйозно перешкоджала громадянська війна, оскільки не вистачило коштів на структурну перебудову промисловості.

Як відомо, від санкції ООН проти Югославії і Хорватії постраждали також Болгарія і Румунія. Цим країнам довелося скоротити свій експорт до Югославії. Нині в Болгарії і Румунії реформи відбуваються досить болісно.

Цим країнам притаманні такі риси:

повільні темпи приватизації;

низький рівень життя населення і пов'язане з цим скорочення внутрішнього попиту як одного з чинників економічного зростання;

скорочення виробництва, зокрема, зупинка збиткових державних підприємств; " нестача фінансових коштів у підприємств.

Головні проблеми цих країн:

подолання зубожіння населення;

підвищення якості життя;

активізація приватного сектора економіки, частка якого в промисловому виробництві поки що залишається вкрай низькою.

До громадянської війни Хорватія була досить розвинута в промисловому відношенні республікою колишньої Югославії. Тут діяли підприємства хімічної промисловості з виробництва пластиків, металургійні й машинобудівні заводи, підприємства целюлозно-паперової промисловості. Частка туристичних послуг Хорватії в усій Югославії до 1990-х років становила 82% (табл. 12.23).

Таблиця 2.23.

Структура ВВП менш розвинутих країн ЦСЄ, 2006р., %

Країна | Сільське господарство | Промисловість | Послуги

Болгарія | 8.9 | 30.1 | 61,0

Румунія | 10.1 | 34.7 | 55,2

Хорватія | 6.8 | 30.9 | 62.3

Боснія І2002р.) | 14.2 | 30.8 | 55,0

Македонія | 13.0 | 27,7 | 59,3

Албанія | 23.3 | 18,8 | 57,9

Сербія (2005 р.) | 16.6 | 25,5 | 57,9

Чорногорія | 2.0 | 30.0 | 68,0

У цілому економіки цих країн є переважно аграрно-індустріальними. Військові ПОДІЇ 1999 р. збройних сил НАТО проти Югославії завдали сільському господарству цих країн значних збитків. Справа в тому, що внаслідок військових дій виникла екологічна катастрофа на Балканах, оскільки після бомбардування авіацією НАТО югославських хімічних і нафтопереробних заводів, виливання на поверхню грунту відпрацьованого авіаційного палива, а також скидання невикористаних при бомбардуванні боєприпасів при поверненні на авіабази, поверхня землі, води і повітряний басейн виявилися надто ушкодженими. І хоча країни НАТО погодились компенсувати фермерам двох держав частину втрат, ця обіцянка керівництва НАТО є не дуже великою втіхою для потерпілих.

Для Румунії і Болгарії характерним є розвиток видобувних галузей промисловості. Тут видобуваються нафта, вугілля, кольорові метали. З видобувними галузями пов'язана важка промисловість, діють досить потужні металургійні та хімічні комбінати. Болгарія спеціалізується на виробництві косметики, фармацевтичної продукції. Велике значення для національних економік цих країн має легка і текстильна промисловість. Болгарія є четвертим у світі виробником вина.

Однак у сфері послуг Болгарія і Румунія поки що явно недостатньо розвинуті країни, хоча мають чималий потенціал для цього. Слід гадати, що в контексті вступу до ЄС ці країни активізують свої зусилля в напрямі ефективної реалізації своїх порівняльних переваг. Інфраструктура Румунії і Болгарії поступається місцем іншим країнам ЦСЄ. В транспортній системі значну роль відіграють морський транспорт. Енергетика великою мірою залежить від імпорту енергоносіїв.

Наведені в табл. 12.24 макроекономічні показники дають уявлення про стан соціально-економічного розвитку менш розвинутої підгрупи держав ЦСЄ.

Таблиця 12.24

Основні макроекономічні показники менш розвинутих країн ЦСЄ в 2006р., %

Країна | Населення, млн чол. | ВВП на душу населення, дол. | Темпи зростання ВВП, % | Рівень інфляції. % | Рівень

безробіття, %

Болгарія | 7,4 | 10400 | 5,5 | 7,2 | 9,6

Румунія | 22,3 | 8 800 | 6,4 | 6,8 | 6,1

Хорватія | 4,5 | 13 200 | 4,4 | 3,4 | 17,2

Боснія | 4,5 | 5 500 | 5,3 | 8,2 | 45,5

Македонія | 2,0 | 8 200 | 4 | 3 | 35

Албанія | 3,6 | 5 600 | 5 | 2,8 | 14,3

Сербія (2005 р.) | 9,4 | 4400 | 5,9 | 15,5 | 31,6

Чорногорія (2005 р.) | 0,6 | 3 800 | … | 3,4 | 27.7

Економічно найвідсталішими країнами ЦСЄ є Албанія, Сербія, Чорногорія, Боснія. Ці країни є найбідніші в Європі. Саме вони характеризуються як такі, котрі є найнеспокійнішим регіоном. Періодично тут вибухають