людського господарства (яке є життям), котре підіймається до "соціального розподілу господарства, обміну діяльністю, порівняльних оцінок всього, необхідного для здійснення обмінного процесу, який використовує гроші як засіб всезагального обміну. Економіка в цьому контексті починає набувати необхідної "онтологічної якості"5, не заважаючи водночас проникненню в себе все нових і нових смислів. "Світ економіки", таким чином, постає як особливе господарство, однак ніколи і ні за яких умовах не господарство повністю. У самому "світі економіки" багато чого, причому головного і суттєвого, зовсім не є економічним, оскільки в навколишньому житті не все можна звести до товарного обміну і сприяння грошей. Не важко переконатися, що більша частина господарського життя не належить напряму до економічної організації. "Економічне входить у господарське, наділяючи його своєю субстанцією, саме з цією субстанцією грається, навішуючи на неї і через неї свої ціннісні (цінові) ярлики. Світ економічного самий по собі — світ економічних (грошових) чисел, цифр, а також числових і цифрових вимірів економічним всього неекономічного. Звідси і "зовнішність" економічних оцінок відносно неекономічного, їх включеність у неекономічне, їх якась надгосподарність"6. Останнє породжує те, що можна назвати метафізичністю світу економіки, який потребує його полізмістових визначень.
Метафізичність (трансцендентність) "світу економіки" зумовлюється постійною взаємодією його елементів, котрі у своїй єдності характеризують економічне як "міражну" субстанційність. Немає нічого позаекономічного і нематеріального, не-грошового, фізичного, предметно-речового, що могло б визначити "субстанційно суть і цінність економічного і грошового; немає тієї "зовнішньої" субстанції, яку можна було б обрахувати, зважити, щоб через неї виразити склад економічного, вловлюючи тим самим його зміст. Немає, оскільки економічне, "заглиблене" в господарське, здатне саме вирішувати свої економічні питання, спрямовуючи своїми рішеннями господарське, роблячи господарство залежним від економіки. Тим самим це і стверджує метафізичність світу економіки, оскільки "економічний світ" сам по собі — зовсім ідеальний світ, це світ ідеальної субстанції, яку звикли називати вартістю... Економічний світ — світ ідеальних елементів і параметрів"7. Звичайно, якщо ми розуміємо економічне в нескінченності можливостей, які вже цим демонструють ідеальність власного існування. Тим часом, характеристика економічного як повсюдно ідеального підкреслює метафізику економічних взаємодій. Про це свідчить невід'ємність категорій метафізики, які "працюють" в ідеальному економічному: буття, свідомість, дух, людина, пізнання тощо. Вони утворюють "економічну матерію" як головну характеристику економічної субстанції. Все це становить "світ економіки" — складний, суперечливий, різноплановий, багатий своїм змістом і смислами.
Однак це надто широке і загальне визначення "світу економіки". Необхідно, поряд із поняттям "світ економіки", з'ясувати сутність феномену "економічного", який може бути розкритий через категорію "субстанції". У чому полягає актуальність поняття "субстанція" для метафізичного пізнання в цілому і "метафізики економіки" зокрема?
Економічна субстанція: форма і зміст
Різнопланові рівні економічного розвитку, поліфонія методів економічного пізнання, стилів життя в різних регіонах світу, розмаїття форм економічних взаємовідносин у різних суспільствах — все це виділяє "економічне" як окремий (поряд із поняттям "світ економіки") об'єкт аналізу. Економічне включене в соціум, в якому поряд із величезною інфраструктурою ідеального, яке безпосередньо бере участь у пізнанні навколишньої дійсності (освіта, наука, суспільна свідомість у розмаїтті форм), існує соціум матеріальний. Він є "тілом", яке живить і забезпечує (охороняє) саморозвиток, кількісне і особливо якісне "нарощування" "думаючої матерії", всього ідеального. Це є немовби матеріальне оформлення "думаючої" матерії, "дім" для її знаходження, "поміст" для розширеного огляду. Цей матеріальний соціум називають "економічною матерією" (B.І. Корняков). Можна сказати, що це і є економічне — як сфера виробничого, господарського, життєво-необхідного буття людини.
"Світ економіки" багатоплановий і багатомірний. У ньому взаємодіє множина чинників, які не завжди редукуються лише до матеріального. До "світу економіки" належать різноманітні утворення, породжені існуванням та діяльністю людини і суспільства. Виокремивши "економічне", необхідно підкреслити його три найбільш суттєві властивості. Перша — це якісно визначена об'єктивна реальність. Друга — економічні відносини, які безпосередньо зберігають, відтворюють, зміцнюють біосоціальне існування людей через доставлення ним джерел життя, ресурсів для соціального життя. Економічні відносини існують там, де є "індивідуально-суспільна" людина. Вони "оточують" людину, певним чином "зливаються" з нею, переходять в неї. Третя властивість — субстанційність. Завдяки їй з'являється можливість виявити метафізичні основи економічного. Адже поняття "субстанція" завжди було і є атрибутом метафізики.
Насамперед потрібно відзначити невід'ємність субстанції економічного від ідеального світу буття людини. Структури буття, які постійно змінюються, можуть набути закінчених форм, якщо "замикаються" у свідомості людей, у будові їх психіки: нові структури починають "працювати" лише тоді, коли люди уявляють відповідну картину буття, а в їхній діяльності починає функціонувати відповідна узагальнена схема життєвого процесу, або онтологія. Ядром будь-якої онтології виступає субстанція. Новий логос буття повинен укорінитися у свідомості людей, з'єднати зовнішні соціальні форми з реалізацією певних сил індивідів, відкрити певним зовнішнім формам доступ до "органіки" внутрішнього буття особистості. Звичайно, зовнішні і внутрішні форми не стають цілком тотожними. Але деякі особливості в структурах зовнішньої і "внутрішньої" діяльності людей повинні збігатися або принаймні чітко відповідати одна одній. Виявлення цієї тотожності найбільшою мірою належить субстанції, котра бере на себе відповідальність "бути основою всього", в цьому випадку всього економічного.
Але наскільки поняття "субстанція" співмірне з поняттям "економічне"? Очевидно, необхідно виходити з ідеальності "світу буття" людини, яке визначається не фізичними законами і не лише "логікою речей". У процесі економічного виробництва, яке традиційно є "тілом" економічних відносин, речі в ньому рухаються і взаємодіють за формами діяльності людей, і люди повинні бути пристосовані саме до цих форм. По суті, виробництво речей — лише момент відтворення опредметнених соціальних форм і людських сил. Іншими словами, людина в економічному виробництві вступає в контакт не з речами, а з вираженими в них формами руху людських сил. А це вже не "фізика", яка характеризує виробництво з погляду природних законів. Це — метафізика, яка розглядає виробництво речей як "момент соціально-людського процесу" (В. Кемеров).
Ідеальне — ніщо, але що є субстанцією, яка поряд із ма-теріальним в основі світу, чого немає, але що являється, що є смисл і що наповнює світ смислом, що робить світ світом, що його здійснює, що його відкриває і показує, ним керує.
Ідеальне інформаційне, але ідеальне не тільки і не стільки інформація, скільки смислова субстанція. Камінь — не одна лише смислова субстанція, але ще й мовчазна речовина, хоча конкретна його речовина також віщує, тобто говорить, роз-криваючи свою смислову субстанцію. Та ж вага каменю — його смисл, точніше, один з його смислів, однак допоміжних — чи мало що взагалі має вагу. Однак у смислової субстанції ваги немає, а тому вага, будучи смисловою субстанцією, од-ночасно і щось матеріальне, речовинне, предметне, тобто вага як вага.
І не підлягає закону всесвітнього тяжіння, але закон цей "знає" і дотримується — через ту ж вагу речей. Чому неіде-альне все-таки субстанція? Без тієї ж ваги, без тяжіння? А тому, що ця субстанція в основі світу, тому, що вона є, тому, що вона скрізь, нарешті, тому, що вона повністю являється. Невже цього мало, — / потім, коли субстанція, то зовсім не обов'язково, щоб відчувалася, була видимою, вагомою, чому б не бути їй і зовсім зворотною — хіба матерія сама по собі, поза конкретним проявом, існує, її хіба можна саму по собі побачити, зважити, відчути? Або ту ж енергію, котра начебто матеріальна, невже можна просто так побачити і кинути на ваги? Субстанційність ідеального не в його власній речовин-ності або якої-небудь масоподібності, а в тому, що ідеальне — субстанція світу, що світ складається з Ідеального, як і з матеріального, тобто субстанційність ідеального не від нього самого, не в ньому самому, а від світу, від того факту, що іде-альне входить у світ, його становить, є його частиною.
Ю.М. Осипов
Не викликає заперечення визнання матеріальності економіки. Це зумовлює визнання логіки саморозвитку, внутрішньо властивого всій сфері економічного. Завдяки саморозвитку економічному притаманна "самість", котра характеризує його дійсну внутрішню архітектоніку. "Самість" економічного і є основою розуміння економічної субстанції. Без неї неможливо адекватно пояснити і використати сучасну економіку. Об'єктивні економічні процеси виявляють, поза всяким сумнівом, два аспекти свого функціонування, які можуть мати місце (і можуть бути пояснені) лише за наявності субстанції. Перший аспект — взаємодія різних факторів, моментів, феноменів економіки. Взаємодії в економіці відбуваються через певне "щось" — економічну субстанцію. Вона є субстанцією соціуму. Але звичайному спостереженню це "щось" себе вичерпно не демонструє. Ніхто не вбачає в економіці такого ж основного матеріалу, що безпосередньо відчувається, яким є будь-який конкретний предмет8.
У цьому і полягає ідеальність економічного. Ідеальність як "перша метафізика" економічного виробництва виникла в економіці як в особливому вимірі, особливому просторі. Вона характеризує процес виробництва з погляду ефективного наповнення його людськими