Останнє є результатом другого аспекту: в ньому вказується на структурність економіки. її структурні елементи "переходять" один в одного в певному порядку, пропорціях, впорядковано і з необхідністю. Закономірно формуються найбільші економічно-господарські утворення — такі як національний дохід, інвестиції та ін. Між нами існують чіткі співвідношення. Вони показують як "складновлаштованість", тобто складний зміст, так і вражаючу стійкість будови економіки. Кожному, хто мислить, зрозуміло, що жодні структури не можуть виникнути, якщо немає "скріплюючого" матеріалу, який вибудовує, складає ці утворення.

У наш час, за постійно зростаючої економічної ролі держави, економічна субстанція не може бути зовсім невловимою. У певних проявах вона все-таки відома, хоча б тому, що сьогодні держави можуть маніпулювати національними економіками в таких фундаментально широких сферах, як, наприклад, контроль над інфляцією, безробіттям, над важливими параметрами всього суспільного відтворення. В цьому сенсі економічна субстанція відома спільноті. Виходячи з цього, можна окреслити такі ознаки економічної субстанції.*

Всезагальність наявності-функціонування. Це означає, що в економіці всі відношення "виходять" на субстанцію, "наповнюються" нею і утримуються нею в стані стабільності й упорядкованості.

Субстанція структурована. Вона складається із базових основ, які утворюють сукупну цілісність економіки. Структурованість економічної "речовини" адекватна "життю", функціонуванню економіки. Структурованість субстанції дає їй можливість також бути "відчутною" для суб'єкта господарювання, фактично застосовується ним. Суспільство, індивід "відчувають" її як складову економіки, навіть якщо понятійно і не ідентифікують її як субстанцію.*

Субстанції властива глибинна сутність, яка не завжди її виявляє навіть для людей, які її досліджують10. Всі ці риси характеризують основні змістові елементи субстанції, хоч і не вичерпують її.

Особливою рисою економічної субстанції є її соціальність (ідеальна складова). Економіка висвітлила функціонування і розвиток зв'язків людей, котрі здійснюються через виробничо-економічну і господарську діяльність. Тим самим вона виявила свою метафізичну сутність через визначеність нової системи виміру людських сил, здібностей, культурних цінностей. Все це набувало значення загального смислового показника, незалежного від конкретних властивостей, людей і речей. Економіка через свою субстанційність набуває здатності "всепроникнення", яке за допомогою "мисленнєвого випромінювання" виявляє внутрішні зв'язки і функції різних підсистем її структури. У контексті економічної субстанції поняття права, науки, культури набувають нового виміру і глибини. Деякі з них, наприклад поняття держави і права, мали істотно змінитися, визначивши цілі та перспективу практичних змін відповідних сфер. Інші, наприклад поняття культури, моралі, мистецтва, всією своєю сутністю "чинили опір" економічному виміру (впливу). Однак і вони відчули "силу тиску реальності, яка стимулює "економічну метафізику" людського буття"11, що, власне, і опредметнює смисли "метафізики економіки", яка активізує мисленнєву енергію і "виводить" людину за рамки конкретно-чуттєвого сприйняття.

Економічну субстанцію не можна зрозуміти поза метафізичними смислами. Навіть якщо ми говоримо про її "матеріальність", то вона є специфічним "будівельним матеріалом" для економіки, передавачем впливів її різних елементів один на одного, її "квінтесенцією". Економіка і вибудована з цього матеріалу. Але для усвідомлення (ідентифікації) цього феномену потрібне його наукове пізнання. Тут потрібно виходити з того, що "ім'я поняття наповнене смислом і слугує засобом передачі інформації про поняття при спілкуванні людей. Між іменем, змістом і обсягом поняття існує певна відповідність. Якщо вона порушується, то виникає суперечність... Началом діалектичного розуміння об'єкта можна вважати його пізнання"12. Іншими словами, "матеріальність" економічної субстанції опосередкована соціумом, особистістю людини, її мисленням. Економічна діяльність, у результаті якої виокремлюється економічне, — не просто фізична активність, а доцільна, осмислена діяльність, проведена через думку, міркування, розум.

У результаті виникає і формується економічний спосіб мислення, який під впливом економічної субстанції набуває нових соціальних характеристик. Це робить його засобом пристосування людини до нових принципів функціонування соціокультурних і духовних зв'язків. Розгортання власного економічного буття в часі (в економічній діяльності) означало для людини і вироблення нових форм розуміння, нових форм взаємозв'язку понять. Так виникала необхідність вироблення нових засобів для передачі свого розуміння сутності економічного як процесу, що є вираження мінливої системи соціально-економічних зв'язків. Особливість нового способу мислення досягається за рахунок включення в логіку його міркувань проблеми субстанційності. Це дає можливість індивіду (який пізнає), за допомогою мислення вписати себе в будь-які абстрактні зв'язки, в будь-які схематичні конструкції, а також реальну "фізику" та ідеальну "метафізику" буття. І якщо формальне мислення вписується в структури предметної діяльності, яка визначає безпосереднє відношення до дійсності, то новий спосіб мислення (на що завжди претендує нова методологія пізнання) починає виходити далеко за межі емпіричного (конкретно-економічного) буття. Тому йому потрібна "власна територія" для "розміщення" й освоєння зростаючого масиву об'єктів пізнання.

Економічна субстанція "олюднює" опредметнену працю, робить її "живою", двозначною — вона сходить до природи і йде від свідомості. "Первісною є саме ця жива субстанція, котра вже постає (у своїй другій іпостасі) власне творчою силою (не тільки потенційно, а й реально). Нею породжений увесь рукотворний світ "другої природи". Попереду в неї — місія створення ноосфери і всього матеріального, що потрібно буде природі для свого самопізнання. Але її, живої субстанції, "життя" (у "формі руху") миттєве. Сам прояв живої субстанції вже є її упредметненням"13. Тобто вона тут трансформується, перетворюється на власне матеріальну "форму буття", тобто форму, яка може застосовуватися для відновлення існування. Власне форму економічного буття. "Жива" праця (економічна діяльність) всемогутня, але одночасно опредметнена — або речами, або засобами праці, або предметами споживання. Проте останнє усвідомлюється на рівні розуміння субстанційності економічного як форми буття.

Метафізичне осмислення економічної субстанції дає змогу більш уважно придивитись до її предметних ("речовинно-матеріальних") елементів. Вони — не однорідні "цеглинки" "світу економіки" ("економічної світобудови") (В.І. Корняков) у а в рамках неначебто єдиного призначення (поповнювати економічний "зміст", який втрачається і вибуває), первісно різнофункціональні. Але різнофункціональність елементів економічної субстанції досить специфічна: вони взаємно поєднані, взаємодіють і передбачають одне одного: засіб праці — предмет праці — споживче благо. І виконують "завдання" субстанції насамперед шляхом подібного поєднання одне з одним. Всі типи субстанції("живої" і "опредметненої") пов'язані перетворенням одних типів у інші. Вони є нічим іншим, як єдиним рухом, в якому "жива праця" (діяльність) є завжди рухом опредметнення. "Опредметнений — це зовнішньо фіксовані принципові вузлові моменти загального єдиного потоку взаємоперетворень — руху всієї субстанції. Рух через взаємоперетворення — основна властивість матеріальності субстанції та її головне призначення: через ці взаємоперетворення одне в одного забезпечити життя соціуму (індивідів, які його утворюють) економічно"14. Не викликає сумніву, що перед нами справді єдино-цілісна матеріальна економічна "предметність", котра у зв'язку зі своєю "потоковістю", рухомістю є сущим економічного, його субстанцією. На цьому рівні вона є вираження евристичного і гносеологічного змісту метафізичного.

Атрибутом економічної субстанції, її вищим рівнем є модель, котра синтетично виражає і втілює весь процес її функціонування. Модель — це втілена потенційна можливість, яка розкриває перспективи економічного пізнання реальності. В цьому аспекті економічна субстанція є всім тим, чим природа "входить" у соціум, переходить у його розвиток, бере участь у його зростанні, готує і забезпечує своє самопізнання розумом. Вона "задумала", "спроектувала" свої субстанційні "елементи", які взаємопереходять і поєднуються один з одним, утворюючи єдиний потік економічного розвитку, котрий у зв'язку з цим є цілісністю "світу економіки". Як атрибут субстанції об'єктивна модель її загального руху "працює" у всіх формаціях і для всіх суспільних форм виробництва. Вона є (зрозуміло, разом із самою субстанцію) матрицею їх творення, а також певних суспільних форм, специфічних економічних відносин.

Проникнути в "модель" ("контур") субстанції можливо за допомогою метафізичного мислення. Адже субстанція та її рух є найбільш глибокою сутністю виробничих відносин різних епох, вони первісні стосовно всіх інших міжлюдських відносин, хоча безпосередньо не означають їх конкретно-соціальної і, тим більше, культурно-духовної ролі. В цьому розумінні вони немовби "досоціальні". Відмінності економічних систем породжуються не субстанцією, а рівнем розвитку суспільного виробництва, відносинами власності, рівнем споживання тощо. Однак це не тільки не зменшує, а навпаки, збільшує загальне значення субстанційного рівня економіки. Без нього власне