Економіка праці і соціально-трудові відносини

План

1. Праця й соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження.

2. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія й інформаційна база вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини".

Праця й соціально-трудові відносини, як предмет наукового економічного дослідження

Праця — це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні е невіддільним від людського життя. Праця — це свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей; першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізадії і самовдосконалення людини, що також е могутнім чинником суспільного прогесу.

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим не зрівнянне соціально-економічне значення праці, з іншого боку, зумовили активний інтерес до неї різних наук. Особливості праці як об'єкта дослідження полягають в тому, що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг, яка має бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, регіону, підприємства і мікроколективу.

Особливого значення в наш час набуває грамотне дослідження всіх, а надто — соціально-економічних аспектів процесу праці в зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи мають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб'єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників).

Слід особливо підкреслити, що сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю (що проявлявся за радянських часів, передусім, у ідеологізовано-штучному поділі праці на так звану "продуктивну" та "непродуктивну"). Ми визначаємо працю як свідому цілеспрямовану створюючу діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи в цінності та блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості. У такому визначенні праця включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, новаційні її види, зокрема підприємництво. Метою творчих видів діяльності є створення нових ідей, образів, методів, уявлень, технологій тощо. Результати творчості вчених, винахідників, підприємців, художників, письменників, артистів становлять в розвинених країнах вагому частину національного багатства, а їх частка у національному доході невпинно зростає. Тому ми визнаємо творчість одним із видів праці, який, щоправда, має суттєві особливості.

Як самостійній економічній категорії праці притаманні кількісні й якісні характеристики. Кількісна характеристика праці полягає у тому, що вона є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору кількісна характеристика праці проявляється в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці (продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність тощо.

В системі людської життєдіяльності праця синтезує не тільки економічні, але й соціальні функції, оскільки вона узагальнює достатньо складний спектр економічних і соціальних відносин. Серед завдань, що реалізуються цією категорією, — стан виробничо-технічних умов праці, матеріального і культурного рівня життя трудящих, підвищення їхнього загальноосвітнього і професійного рівня, територіальний і галузевий розподіл трудового потенціалу тощо. Іншою, не менш важливою, практичною функцією праці є її роль у формуванні системи соціально-трудової діяльності, а саме: дотримання виробничої і громадської дисципліни, відповідальність за якісне та своєчасне виконання завдань та ін. Ще однією практичною функцією праці виступає синтез факторів соціального, економічного, соціально-політичного та суто психологічного характеру, реалізація яких в практиці роботи підприємств у ринкових умовах господарювання зростає. Це, перш за все, колективність, організованість, ступінь врахування потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій працівників. Ігнорування або недооцінка цих передумов у процесі трудової діяльності суттєво обмежує і знижує потенційні можливості праці.

Таким чином, у ході ринкових перетворень все більш очевидною стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес. Без комплексного теоретичного підходу до праці як предмета наукового економічного дослідження на новій концептуальній основі, що враховує радикальні зміни в соціально-економічних відносинах нашого суспільства і обумовлює подолання відчуження праці, практично неможливо ефективно використати всі потенційні можливості працівників.

Соціально-трудові відносини у цій книзі вивчаються як комплекс взаємовідносин між людьми, пов'язаних із залученням працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили та спрямованих на забезпечення високої якості життя працівників та високої ефективності економічної діяльності.

Конституцією нашої країни Україну проголошено демократичною соціальною державою, найвищою цінністю якої є життя, здоров'я, честь, гідність людини, вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 1,3, 23). Однак і досі в Україні здебільшого не подолане спрощене уявлення про взаємодію економічного і соціального розвитку. Постійно недооцінюється активна роль соціальних чинників економічного зростання. За умов прискорення НТП, коли визначального значення для прогресу виробництва і всіх інших аспектів людського життя набувають знання, мотивація, творчість, таке ставлення до соціальної сфери гальмує економічний розвиток.

Соціально орієнтована ринкова економіка — це ринкова економіка, якій силою державного впливу надається орієнтація на розвиток і добробут громадян. Сама собою ринкова економіка ґрунтується на конкуренції і орієнтується на економічну ефективність, їй байдужі проблеми соціальної справедливості. Вона припускає надмірну диференціацію доходів; нестабільність в отриманні факторних доходів, передусім доходів від праці; нерівність стартових умов для людей з різними здібностями, станом здоров'я, походженням; падіння ціни праці нижче від величини прожиткового мінімуму і т. ін. Саме за допомогою механізмів державного регулювання економіки та соціального партнерства на всіх рівнях можна і потрібно забезпечити ефективну зайнятість населення в поєднанні з системою соціального страхування та встановити гарантовані рівні мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, не нижчі ніж величина відповідних прийнятних соціальних стандартів. З іншого боку, чим успішніше реалізуються ринкова справедливість, механізм залежності особистих доходів від трудової та підприємницької активності, тим вищі реальні доходи громадян і тим ширші можливості для придбання на платній основі соціально значимих благ та послуг. Рівень доступності соціально значимих благ та послуг для громадян на ринковій, платній основі залежить від стабільності економічного зростання та ефективності зайнятості, що обумовлює постійне зростання особистих доходів, підвищення рівня платоспроможності й споживання населення.

Таким чином, у соціально орієнтованій ринковій економіці трудові й соціальні процеси не просто тісно взаємопереплітаються — вони стають одним цілим. Праця людини завжди була суспільним, соціальним явищем. Але у зв'язку з розвитком економіки і суспільства, науково-технічним прогресом та інтелектуалізацією трудової діяльності, соціалізацією економіки соціальні аспекти трудової діяльності людей набувають дедалі більшого, а нерідко і домінуючого значення порівняно з суто економічними аспектами. Вивчати й досліджувати проблеми економіки праці поза соціально-трудовими відносинами вже не просто недоцільно, але й не можливо. Під впливом зазначених тенденцій трансформуються і напрями економічних досліджень, і навчальні дисципліни. Дисципліна, яка раніше називалася "Економіка праці" неминуче мала бути доповнена соціальними аспектами реалізації трудової діяльності людей. У сучасних навчальних планах підготовки фахівців з вищою освітою за економічними та управлінськими спеціальностями тепер однією з основоположних є нормативна дисципліна "Економіка праці та соціально-трудові відносини", яка" окрім традиційних для економіки праці розділів, включає також великий блок соціально-трудових проблем.

Відповідно трансформувався і напрям наукових досліджень трудових проблем. Раніше була спеціальність "Економіка праці", за якою захищалися дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора економічних наук, в яких досліджувалися проблеми праці — передусім її організації, продуктивності, оплати. Нині наукова спеціальність називається "Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика", і переважна частка дисертацій, що захищаються за цією спеціальністю, присвячена проблемам забезпечення ефективної зайнятості, регулювання ринку праці, формування і використання трудового потенціалу та людського капіталу, людського розвитку, соціального партнерства, соціальної політики й т. ін., хоча традиційні проблеми організації, продуктивності, оплати праці також не втрачають своєї актуальності.

Таким чином, у процесі ринкових перетворень дедалі очевиднішою стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес і на економіку праці як суто економічну науку. Без комплексного теоретичного підходу до праці як до соціально-економічного явища й предмета наукового дослідження на новій концептуальній основі, що враховує соціальну орієнтацію економіки, практично неможливо забезпечити ні економічну ефективність, ні соціальний розвиток.

Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія й