Трансцендентне все, що знаходиться поза межами досві-ду і недосяжне розумному пізнанню, перебуває поза сферою чуттєво-розсудкового змісту свідомості, існує погранична смуга, яка ставить межі людському пізнанню. Визнавши трансцендентне, людина визнає себе неповноцінною у сенсі знання, обмеженою істотою.

А. Пазов

З погляду сучасної науки, коли геометричних вимірів може бути скільки завгодно (геометрія Евкліда, Лобачевського, Рімана та ін.), властивості простору втрачають об'єктивний смисл і стають предметом конвенції — умовної згоди, за якої вибирають ту геометрію, яка найбільш зручна. В рамках феноменологічної теорії зовнішній світ може бути адекватно описаний будь-якою геометрією. Отже, феноменологізм неминуче приводить до конвенційного характеру фізичної гносеології. І. Кант захотів побудувати теорію пізнання без метафізики, а А. Пуанкаре показав на прикладі фізичних теорій, що зробити це неможливо: конвенціалізм робить безглуздим саме поняття істинності фізичної теорії.

Син свого часу, А. Пуанкаре, боявся метафізики. Відмова від метафізики досягалася дорогою ціною відмови від синтетичних суджень. Чи був правий А Пуанкаре, "виганяючи" метафізику? Сам хід міркувань вів до висновку, що простір — об'єкт позадосвідний: його властивості не перевіряються фізичним дослідом. У феноменології досвід ніколи не зможе відрізнити дію на тіло колишнього силового поля від дії на нього нового простору. А якщо поняття істинності теорії все одно зникає, то навіщо ускладнювати геометрію? Поки механіка будується лише для пояснення та передбачення фактів, які спостерігаються, завжди більш зручним буде користуватися найпростішою — евклідовою геометрією. Збережіть геометрію — і ваша феноменологія стане кращою, тільки розпрощайтеся з істиною у фізиці. Такого песимістичного висновку дійшов А. Пуанкаре, ставши на шлях відмови від метафізики34.

Відмова від метафізичного пояснення "світу економіки" позбавляє істинного знання про нього. І. Ньютон, як релігійний містик, зовсім не боявся метафізики, завдяки якій його механіка і до сьогодні має пізнавальне значення. Метафізика дала можливість видатному вченому подолати прямий феноменологізм як підпорядкування істини факту, що спостерігається. Виокремлення метафізики з теоретичних побудов економістів робило ці теорії однобічними, конвенційними. Такі економічні побудови, по суті, не могли бути інакше як утопічними, а їх результативність можна було довести лише за певних умов, які також вимагали умов, і так до нескінченності. "Дурної", — сказав би Г.В.Ф. Гегель. Простір "світу економіки" виявляється не через кількісний аналіз, прості підрахунки, не через фізичні виміри, а через метафізику. Тільки в цьому випадку можна знайти механізми дії "економічного простору" на конкретні процеси, які відбуваються в ньому. Наприклад, вартість, капітал, рента, гроші тощо можна пізнати в їх сутнісному значенні, якщо ми будемо виходити із характеристичних ознак економічного простору, в якому розгортається їхня дія. Простір "духу підприємництва" (В. Зомбарт), який визначив капіталістичний "світ економіки", виявляє його дію на капітал, вартість, ціну тощо як на тіла, об'єкти. Дієвість і вплив "світу економіки" виявляються у формі дії метафізичної сили — "духу підприємництва" і *духу капіталізму".

Прибічникам кількісного підходу у визначенні феномену "економічного" важко зрозуміти, що "вловити" його сутність виявляється можливо тільки з допомогою принципу трансцендентності, який робить простір "світу економіки" "не-охоплюваним", "невловимим"; саме в трансцендентній системі пізнання стає зрозумілим глибинний взаємозв'язок "світу економічного буття" з його феноменами (вартість, гроші, капітал тощо). Феноменологічний підхід може розкрити лише кількісні, зовнішні характеристики "космосу економічного буття" (М. Вебер). Принцип трансцендентного підходу робить простір "світу економіки" метафізичним поняттям, яке не виявляється через досвід. Тобто не лише досвід і не стільки досвід виявляє сутність економічних понять, а те, що є поза межами досвіду, принаймні, поза межами чуттєво-споглядального досвіду. "Слово "досвід", — зазначає Е. Ко-pent, — принципово зрозуміле як пізнання, яке сприймає, в живій мові має більш широке значення, ніж у Канта. У такому трактуванні він приймається вже Гегелем і Шеллінгом і вже тим більше у феноменології з часів Гуссерля. Тут досвід постає як сукупно-людський, включаючи духовний або душевний (аж до морального і релігійного), і цей досвід повинен філософські рефлексуватися і осягатися"35. Точка зору чуттєвого досвіду є арифметикою, а точка зору духовно-душевного є позицією алгебри — якщо визначати міру можливостей різних типів пізнання. У "Фаусті" В. Гете алгебра є найбільш зручним способом для опису своєї потойбічної дійсності, в якій діє особливе метафізичне силове поле, особливий клас сил — сила демонів. Ми не хочемо звертатися за допомогою до цієї сили, а показуємо значимість трансцендентного над чуттєво-досвідним. У цьому і є основна перевага метафізичного пізнання, яке через рефлексію чітко і "понятно" осмислює сутність проблеми.

Література

1 Technical Chang Economic Theory / G. Dosi, C. Freeman, R. Nelson. — L.: Printer Publishers, 1988. — P. 1—5.

2 Иванова Н.И. Формирование и эволюция национальных инновационных систем. — М., 2001. — С. 61.

3 National Innovation Systems. — Paris: OESD, 1999. — P. 4.

4 Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004— 2015 роки). Шляхом Європейської інтеграції / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег, долідж., Ін-т прогнозування НАН України; М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. — К., 2004.

5 Демьохін ВЛ. Інноваційна політика держави і проблеми інтелектуальної власності // Економіка і прогнозування, 2005. — № 2. — С. 39.

6 Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. академіка НАН України В.М. Гейця. — К., 2003. — С. 700.

7 Там само.

8 Урядовий кур'єр. — 2003. — 25 лютого.

9 Проблеми та пріоритет формування інноваційної моделі розвитку економіки України / Я.А. Жаліло, С.І. Архіреїв, Я.Б. Базилюк та ін. — К., 2006. — С. 12.

10 Key World Energy Statistics. — Paris, 2001. — P. 2.

11 Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. — С. 12.

12 Економіка України у 2000—2003 роках: становлення інвестиційної моделі економічного зростання: Матеріали засідання "круглого столу", 04.02.2004. — К., 2004. — С. 21.

13 Там само. — С. 47.

14 Там само.

15 Ринкові трансформації постсоціалістичної економіки і макроструктурні зрушення в Україні. Аналітична доповідь Центру Розумкова, Україна // Національна безпека і оборона. — 2003. — № 4. — С 37.

16 Зеркало недели. — 2006. — 14 января.

17 Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. — С. 7.

18 Паладій М. Конкурентоспроможність інтелектуальної власності України // Конкуренція: Вісник АМК України. — 2005. — № 2 (17).

10 Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. Матеріали наук.-практ. конф. — К., 2003. — С. 16.

20 Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. — К.: Велес, 2004. — С. 15.

21 Інтелектуальна власність. — 2002. — № 2—3. — С. 14.