Економічна свідомість

План

3.3. Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності.

3.4. Економічна свідомість: теоретичний і практичний виміри.

Екстраполяція практичної свідомості в економічній реальності

Світ людини, взятий з його життєво-практичного боку у всьому своєму чуттєво-предметному багатстві та смисловій варіативності, не містить спеціальних правил отримання теоретичних узагальнень для орієнтації в економічній реальності. Разом із тим зв'язок економічної теорії та практики, так само як науки і життя, перебуває у постійному розвитку. Притому цей розвиток не абстрактний, а завжди конкретний, оскільки опредметнюється в потребах, власності, грошах, користі, благах, багатстві, праці, а в більш широкому плані — суспільному виробництві. Однак пріоритетне місце у визначенні смислу того чи іншого феномену економічного буття належить практиці. Вона не просто є критерієм істини (занадто це вже спрощено виглядає), а виступає рушійною силою сучасної цивілізації. Енергію цій силі у своїй сукупності надають наука, культура, економіка, які є головною виробничою силою суспільства.

Практика — це вміння, навик, професійність, досвід, якщо хочете — мислення. Отже, вміння не випадково, а осмислено розмірювати безпосередню життєдіяльність з теоретичним знанням й універсальним культурним досвідом, здатність поєднувати світ економічного буття і життєвий світ, поєднувати теорію і чуттєве-предметне багатство світогляду є головною умовою реалізації людського знання. Це вміння можна назвати "практичною свідомістю" (Є.К. Бистрицький), котра є виявленням онтологічного значення знання для життя. Практична свідомість є складовою всіх форм суспільної свідомості, але найбільш реально відображається в економічній сфері. Що може бути більш практичним, ніж економічна свідомість!

Традиційно практична свідомість протиставлялася теоретичному ставленню до дійсності. Починаючи з арістотелівського визначення практичного знання як фронезису — знання, спрямованого на конкретні життєво-практичні потреби, практична свідомість розглядалась як щось другорядне і периферійне порівняно зі свідомістю теоретичною. Пізніше практика дедалі більше набуває вузькоутилітарного, суто прагматичного розуміння. Неправильні інтерпретації практичної свідомості починаються вже з того моменту, коли вона визначається переважно як "атеоретична" — на противагу основним перевагам теоретичної діяльності. В цьому випадку практична свідомість оцінюється як здоровий глузд (розсудок), повсякденна свідомість, яка так вплетена в людську життєдіяльність, що в її актах, на відміну від пізнавального відношення, людина не в змозі піднятися над окремими обставинами життя й об'єктивно поставитись до світу. Разом із тим під практичною свідомістю розуміється лише опредметнений бік наукового пояснення світу: у вузькому значенні — як сукупність технічних засобів і технологічних процесів для "утилізації" наукового знання, а в широкому — взагалі як пасивне знаряддя простого "упредметнення" ідеальних планів людської діяльності, котре в кінцевому підсумку повністю залежить від змісту знання, яке реалізується на практиці.

Люди не знають, на що здатне тіло і що можна вивести з одного лише розгляду його природи, а також що вони самі знають із досвіду, що за одними лише законами природи від-бувається досить багато, у можливості походження чого вони б інакше, ніж під керівництвом душі, ніколи не повірили, при-кладом чому є те, що роблять уві сні сновиди і чому вони самі в бадьорому стані дивуються. Додамо, що з природи, хоч би під яким атрибутом вона розглядалася, випливає нескінченно багато.

Б. Спіноза

Практична свідомість є детермінантом перетворень, які атрибутивні для господарської діяльності в цілому і трансформацій економічного буття в кожному окремому випадку. Головною характеристикою практичної свідомості є її фактичність — спрямованість на конкретні, окремі, специфічні, індивідуальні особливості та сторони існуючого "світу економіки" , в якому живе і діє людина. Це і відрізняє практичну свідомість і від теоретичної свідомості, для якої виявлення спільних закономірностей буття виступає кінцевою метою, і від духовно-практичної свідомості, котра переробляє світ, зокрема економічний на такий, який повинен бути, у своєму існуванні та конструкціях. Практична свідомість — це не просто якесь ідеальне чи ідеалізоване уявлення про світ, "ідеальний план" людського освоєння дійсності. Звичайно, за своєю спрямованістю воно є відображенням найближчого до людини світу, усвідомленням його індивідуальності.

Так, у кожному конкретному випадку господарсько-економічна реальність постає у своїх особливих рисах. І не лише в конкретно-буденній ситуації, а й у часових вимірах. Однак практична свідомість — це насамперед умова практичного застосування поглядів людини на світ — уявлення, знання тощо — до особливої ситуації. Такою в кожному випадку здебільшого є економічна ситуація, хоча б унаслідок її внутрішньої енергетичності.

Практична свідомість обумовлена насамперед працею, яка у своїй системності виступає як всезагальне. Саме як умова співвіднесення всезагального плану діяльності й особливостей економічної реальності практична свідомість залишається "невизначеною" у предметному і смисловому аспектах. Це "не дозволяє" знанням людини, господарському досвіду в цілому, закріпленому як в категоріях економічного мислення, так і в різноманітних системах значень і цінностей, перетворюватися в абсолют. Інакше кожна економічно-господарська (життєво-практична) ситуація або навіть предмет господарства вимагали б оброблення та свого особливого уявлення про економічну реальність і в принципі не могли б оцінюватися з певної теоретичної позиції. Іншими словами, в кожному окремому випадку практична свідомість збігається з тим пластом знань про світ економічного буття, який є актуальним для людини в цей момент, володіє предметно-господарською дійсністю "тут" і "тепер", тобто може застосовуватися в реальному житті. В цьому значенні практична свідомість є безпосередньою дійсністю людського мислення, знання, ідей, культурних значень, взагалі будь-якого свідомого ставлення до світу, тим більше, якщо цей світ є економічним світом.

Характеристика практичної свідомості не можлива поза економічною категорією "праці". У суспільстві, що ґрунтується на всебічно розвиненому суспільному поділі праці (розщеплення діяльності), людська сутність задається індивідам "абстрактним чином" за панування над індивідами ними ж створеного предметного багатства у формі вартостей і "сили колективності", яка відчужена від людей. Така система байдужа до особливостей індивіда, вона вимагає людського існування лише в проекції однієї, а тому — абстрактної якості. Суспільні відносини "оречевлюються", і на зміну відносинам особистої залежності приходять відносини особистої незалежності, але сама форма соціальної залежності змінюється, стає "речовою залежністю22. В такому випадку практична свідомість зумовлює трансформацію переосмислень економічного буття, вектором якого є прагнення вийти за межі залежності. Досягти цього можна з урахуванням структурності практичної свідомості, відповідної структурі економічного буття. Щоправда ця відповідність не пряма, а опосередкована.

Безпосередня практична свідомість ("здоровий глузд") дає можливість максимально оперативно орієнтуватися в конкретній економічній ситуації вчинку або поведінки, спираючись на певний узагальнений досвід практичного господарського буття. Тим більше це стосується й економічних традицій (в узагальненому уявленні), котрі практична свідомість регламентує: як потрібно чинити, діяти, застосовувати способи розуміння або практичної поведінки в кожному конкретному випадку господарсько-економічної діяльності. А водночас — пізнання і спілкування, що зумовило покладання у формування практичної свідомості "духу" тієї чи іншої традиції. В основі капіталістичного господарства, зазначав М. Вебер, була "традиція підприємницької форми організації господарської діяльності"23. Вона і визначала практичну свідомість підприємців цього кола.

Одночасно потрібно не забувати, що, виступаючи як певна система загальних значень, ідеалів, норм (у ту чи іншу епоху, в той чи інший господарсько-економічний період), практична свідомість може виявитися не засобом концентрації життєво-практичної, економічної ситуації, а навпаки, знаряддям спотворення її конкретної своєрідності. Прикладів такого спотворення в історії економічних вчень цілком досить. Але кожен із них потрібно розглядати залежно від певного часу і у взаємозв'язку з ним. Як би ми не критикували планову економіку або державний розподіл, або колгоспну власність тощо, проте, попри їх негативне значення, вони можуть бути виправданими міркуваннями практичної свідомості ("здорового глузду"). Проте ця практична свідомість стосується буденної свідомості, традиційної свідомості, символічного мислення тією мірою, якою вони розглядаються не як умова буття у світі, а як саме реальне існування. Тут відбувається підміна дійсності, що призводить до створення "міфологем". У такому випадку практична свідомість знижує значимість смислів економічного буття до їх спрощених форм.

У виявленні сенсу буття людини в економічній реальності важливу роль відіграє смислова багатозначність практичної свідомості. Зрозуміло, що застосування деяких загальних значень, норм, ідеалів, ідей, сюжетів тощо в новій (порівняно з історичною вихідною) ситуації, яка постійно змінюється, пов'язане з наявністю конкретних ступенів "свободи" в їх предметній інтерпретації. Вже звичайний життєвий спосіб господарства — від народження до вмирання через становлення, зрілість і старість, не може не демонструвати різних історичних втілень способу господарства, життєвих форм, що змінюють одна одну. А разом з ними — різних смислів, які в цій зміні не можуть бути однозначними. Аргументом багатозначності смислів є також якісна особливість історичних втілень способів господарства. "Тоді виходить, що способи господарства реалізуються історично немовби в різних за якістю способах господарства (підспособах господарства, його формах). Звідси і загальна трансформація способів господарства і зміна конкретних історичних форм, і важливі історичні етапи буття способів господарства (як періоди існування тієї чи іншої конкретної форми). Звідси й особливий