Багатозначність смислів економічного буття зумовлює множинність його інтерпретацій і тлумачень, що цілком закономірно, адже у своїх проявах економічне буття виступає частиною світу, науки, мистецтва. Вже сам вибір економічного буття як об'єкта наукового дослідження повинен включати практичну свідомість. Кожна спроба аналізу будь-якого феномену дійсності (природної, економічної чи культурної), спирається на їх буття в цій ситуації, що передбачає насамперед участь у повсякденному господарському житті у всій їх безпосередності. Навіть використання теоретичних методів, перенесених із так званих точних наук у гуманітарні дослідження, обов'язково передбачає наявність практичної свідомості для їх дослідження. Залучення практичної свідомості до виявлення смислів економічного буття є умовою досягнення істини.

Зрозуміти сенс світу — означає передусім зрозуміти внут-рішнє й необхідне співвідношення (ratio) між двома терміна-ми дійсного пізнання — людиною як тим, хто пізнає, і приро-дою як тим, що пізнається. Але замість того, щоб знайти таке співвідношення цих двох необхідних термінів, матеріалізм і ідеалізм однаково їх гублять. Адже в матеріалізмі і людина, і природа, розкладені на безкінечно дрібні частинки, втрача-ють свою живу дійсність, і так само вони втрачають її в іде-алізмі, випаровуючись у діалектиці абстрактних понять. У остаточному підсумку обох цих поглядів уся реальність і того, хто пізнає, і того, що пізнається, замість того, щоб бути ос-мисленою, просто зникає в порожніх абстракціях.

В. Соловйов

Разом із тим головні особливості практичної свідомості відрізняються від принципових установок науково-теоретичної діяльності, як вони особливо визначились у розвитку експериментального знання. З одного боку, ми маємо фактичність практичної свідомості, а з іншого — необхідність наукового узагальнення, "теоретизації" явища, яке пізнається, вираження його особливостей у вигляді закону. Предметна невизначеність практичної свідомості входить у конфлікт із максимально повним визначенням об'єкта наукового пізнання, а неоднозначність смислу суперечить вимогам логічної однозначності наукового міркування. Для наукового (отже, і для економічного) мислення виявлення й об'єктивізація предметних умов пізнання, які передбачаються, — спостереження, опису, а також логіко-методологічних умов теоретичного міркування є обов'язковою нормою діяльності стосовно феноменів економічного буття. А практична свідомість за способом свого існування завжди залишається умовою об'єктивного до них ставлення і дій у світі. Нарешті, завдання орієнтації в безпосередній дійсності відрізняється від загальної установки наукового дослідження, спрямованого за межі безпосередньо даного на виявлення певних сутнісних закономірностей. Сказане означає, що практична свідомість, навіть за найбільш радикального здійснення вимог, які постають перед науковим пізнанням, залишається насамперед "онтологічним визначенням суб'єкта, атрибутом його реального життя, із самого початку включеного в логіку пізнання"25. В цьому і полягає метафізичний смисл економічної свідомості, завжди спрямованої на практичний зміст знання, яке потрібно здобути в процесі пізнавального відношення до господарської реальності.

Звичайно, "рефлексивний контроль" щодо об'єктивності економічного пізнання, можливість застосування тих чи інших буденних уявлень відносно феноменів економічного буття постійно здійснює в процесі наукового дослідження, зокрема під час аналізу науково-методологічних принципів і традицій. Але безпосередня дійсність економічного буття, дана в повсякденному житті, виступає для людини певною самоочевидною само собою зрозумілою основою теоретичного відношення до "світу економіки". Хоча трудність полягає в тому, що традиція, буденна (повсякденна) свідомість є не тільки способами відношення людини до світу — свідомістю практичних особливостей господарської життєдіяльності, а й фундаментальними характеристиками людського буття у світі. Саме цей початковий взаємозв'язок практичної свідомості — усвідомлення (знання) про світ і буття в світі — і породжує наявні проблеми його науково-теоретичного пізнання. Один зі способів вирішення, по суті, "вічних" екзистенційних проблем — метафізична рефлексія.

У цьому випадку важливим є виявлення того, якою мірою практична свідомість є універсальною основою застосування будь-якого знання на практиці, тобто в здійсненні економічної діяльності. Вона є умовою, за якої економічне знання виявляє своє істинне значення для життя, набуває онтологічних характеристик. У цьому плані практична свідомість є там, де людина діє ("господарює". — Ю.М. Осипов) у світі. Вона повсюдна, вона завжди там, де людський світогляд спирається на результати пізнання, в яких би особливих (у цьому випадку економічних) формах вони не здобувалися. Його межі окреслюють область дійсного буття людини, збігаючись із фактичністю практики, що особливо важливо для економічної практики, яка реалізується в конкретній предметності: грошей, ціни, вартості, товарів, благ тощо. Економічна практика — це не просто "практичний розум", а реальний процес життєдіяльності людей, всередині якого відбувається перетворення його соціальної, культурної, духовної тощо основ.

Економічна практика обумовлює повсюдність практичної свідомості. Вона скрізь, де людина діє у світі, де людський розум спирається на результати пізнання, в яких би формах вони не здобувалися, а його межі окреслюють область дійсного буття людини, збігаючись із фактичністю господарської практики, з якої випливає економічна діяльність. Людське пізнання може "апостеріорно" констатувати тенденції розвитку економічної реальності, отримавши з них висновки про динамічний характер економічного буття; крім того, воно "може і повинно — також апостеріорно — констатувати, що нові, чисто суспільні форми буття суспільства, що виникають таким чином водночас є продуктами власних, людських, соціальних дій"26. Вони, ці дії, і є тією фактичною практикою, вихід за межі якої означає втрату можливості якого б то не було дійсного відношення до світу. Але як в такому випадку можна визначити його реальні межі, не маючи можливості "подивитись" на нього з боку, уявити у вигляді об'єкта пізнання? Як можна, не виходячи за межі практичного відношення, виявити його значення — світ людини, безпосередня господарсько-економічна дійсність якого повинна увійти в повне визначення "живої" економічної свідомості?

Тут знову виникає питання про "світ", на який спрямована практична свідомість, і саме на ту його сферу, в якій людина живе практичним повсякденним життям, тобто сферу господарської реальності. Вона не виступає повсякденно предметом спеціальної теоретичної рефлексії, хоча духовно і переживається людиною (у формах практичної свідомості) як безпосередня реальність свого внутрішнього світу. "Господарства бувають різні — як у часі, так і в просторі. Різні, і відрізнятися вони можуть одне від одного не чимось одним, а буквально всім, тобто за всім колом параметрів. Розмаїття господарств відображає взагалі розмаїття світу.

Життя є найзагальнішою і всеохопною назвою для повноти дійсності повсюдно і в усьому. Ми з однаковим правом гово-римо і про життя божественне, і про життя людське, і про життя природи... Загальна ознака цього життя полягає в послі-довності змін, які, однак, не порушують істотної тотожності в гаданому суб'єкті цих змін. Ми вбачаємо життя в тих змінах, за якими, як ми переконані, ховається неминущий суб'єкт: життя передбачає того, хто живе.

В. Соловйов

Це також свого роду закон — закон відповідності та різноманітності господарств різноманітності буття, життя, світу. Але це ще не все: різноманітність господарств відображає і різноманітність самої людини, її внутрішнього космосу. Воно підкоряється, звичайно, необхідності, але, по-перше, різній, надзвичайно різній, а по-друге, воно все-таки багато в чому є імпровізаційним, як імпровізаційна і сама людина, зокрема людина, що господарює. Господарство, не забудемо, життя, а життя... ох, як різноманітне і не передбачене, яке вільне... за всією цією; що поважається наукою, всезагальної необхідності"27. Це означає не лише той добре відомий факт, що світ у свідомості людини тісно зрощений зі способами його усвідомлення — значеннями сприйняття, мови, символіки, правилами буденної поведінки, цінностями і нормами культурних традицій мислення і пізнання.

Аналіз практичної свідомості показує, що і в дійсності світ для людини — це завжди світ людини як особлива реальність: культурна, економічна, соціальна. Як економічна реальність світ людини в кінцевому підсумку є в основі всіх можливих способів освоєння людиною сущого. Зокрема того, що знаходиться за межами людського світу, тобто трансцендентного. А економіка, як ми з'ясували, "річ трансцендентна" (Ю.М. Осипов). Ось чому для виявлення істинних онтологічних характеристик "світу економіки" як такого мало зафіксувати його усвідомлення людиною. Необхідно ще вказати на особливу предметну реальність — речовинний, матеріальний носій тих типологічних характеристик, які набувають відображення і втілення в категоріях практичної свідомості28. Тільки в цьому випадку можна претендувати на опис і характеристику "світу економіки" "самого по собі" як об'єктивної реальності, в якій здійснюється реалізація людського буття.

У процесі осмислення економічної реальності в її різноманітності перед людиною (суб'єктом пізнання) постає складний об'єкт дослідження, основні характеристики якого спів-мірні з тими особливостями практики, які відображаються в типології практичної свідомості. Цей найближчий для людини світ є фактичним, конкретним світом економічного буття у всій його життєво-предметній розмаїтості. Він дається людині завжди безпосередньо і самоочевидно. Як зазначає Д. Лукач, "онтологічний розгляд суспільного буття неможливий, якщо ми не будемо шукати його вихідний пункт в елементарних фактах повсякденного життя людини"29. Економічне буття через господарську практику і демонструє цю