Кожна річ (предмет) економічного буття, включена в систему господарських, соціальних відносин, передбачає певну цілісність. Тільки стосовно неї вона набуває "світового" значення (значення у світі). Але ця цілісність, в якій виявляється значення тієї чи іншої речі економічного буття (отриманої в процесі економічної діяльності), є результатом співвіднесення з конкретним буттям людини. "Економічність" світу як певна цілісність, що всеохоплює "світ людини", набуває свого значення, тільки спираючись на буття людини в господарській практиці, застосування у світі її практичної свідомості, яка помежово визначає цільові зв'язки речей повсякденності одна з одною. Отже, всі феномени " світу економіки", в якому відбувається самоздійснення людини, реальні речі, предметні посередники економічної практики і спілкування, артефакти економічної творчості набувають свого конкретного значення, лише спираючись на вже існуючий конкретний синтез світу в практичній свідомості людини. У контексті проблеми самовизначення людини практична свідомість є основою способу її буття у світі економічної реальності.

Економічна свідомість: теоретичний і практичний виміри

Самовизначення особистості в людському світі становить процес входження, вростання в життєву, господарську реальність і разом з тим персоніфікацію в ній. Тому вживання індивіда в предметне соціоекономічне оточення повинно мати головним результатом таку адаптацію, котра веде до набування, становлення власної свідомості. Це означає ствердження "самості", "Я". Адже "особисте" народжується в процесі сприйняття життя, а не відмови від "самості". Звідси і свідомість, а разом з нею і самосвідомість особистості повинна набувати свого змісту не стільки з констатації власної відмінності від усього навколо, скільки з відношення до сущого — буття, і сущим (як собі подібним). Це означає, що людина здатна стверджувати і реалізовувати свою самобутність тільки у формах людської життєдіяльності. Тут людина відразу стає одним зі співучасників спільної справи, яку може виконати більш або менш успішно порівняно з іншими. Тим самим самобутність особистості практично стверджується лише як особлива перевага у вирішенні спільних, людських завдань незалежно від того, як все це уявляється людині.

Таким чином, загальна структура господарської життєдіяльності суспільства і світу людини знаходить своєрідне відображення в актах і процесах економічного самовизначення і самосвідомості людини, що визначає будову мікрокосму її духовного світу. Ця своєрідність полягає в тому, що весь "простір", який знаходиться між загальнолюдським і особистим, індивід проходить на практиці й у власній свідомості, "від себе", як суб'єкт, який повинен об'єктивні рівні будови світу перетворити в рівні власної суб'єктивної визначеності. Будучи людиною як такою об'єктивно, тобто за походженням і належністю до суспільства, індивід повинен стати людиною також суб'єктивно, "для себе", в активних формах економічної життєдіяльності та самосвідомості, що означає саморозвиток й утворює етапи феноменологічного ряду становлення індивідуальної свідомості та її компонентів, серед яких економічна свідомість відіграє основну роль. По суті, це утворення внутрішнього світу людини як суб'єкта господарського життя.

Виробництво ідей, уявлень, свідомості первісно прямо вплетене в матеріальну діяльність і матеріальне спілкування людей, умову реального життя. Утворення уявлень, мислен-ня, духовне спілкування людей є тут ще безпосереднім по-родженням їхніх матеріальних дій. Те саме стосується і духов-ного виробництва, як воно виявляє себе в мові політики, законів, моралі, релігії, метафізики і т. ін. того чи іншого наро-ду. Люди є творцями своїх уявлень, ідей тощо, але мова йде про дійсних, діючих людей, зумовлених певним розвитком їх-ніх продуктивних сил і відповідним цьому розвиткові спілку-ванням, аж до найвіддаленіших форм.

Свідомість (das Bewustsein) ніколи не може бути чимось ін-шим, ніж усвідомленим буттям (das Bewustsein), а буття лю-дей є реальним процесом їхнього життя. Якщо в усій ідеології люди та їхні стосунки виявляються поставленими на голову, немов у камері-обскурі, то це явище так само випливає з істо-ричного процесу їхнього життя, як зворотне зображення предметів на сітчатці ока випливає безпосередньо з фізично-го процесу їхнього життя.

К. Маркс, Ф. Енгельс

Вихідним етапам цього шляху саморозвитку є вже наявність "самості" у вигляді свідомості та "відношення" до зовнішнього, тобто здатності відрізняти "Я" від "іншого". Все наступне є переробленням відношення до світу і всього практичного життєвого шляху в суб'єктивний досвід, у внутрішній світ, збагачення і структурування його до тієї межі, коли багатство засвоєного економічно-соціального змісту, що трансформується в практичний досвід, набуває конфігурації особистого світу з його неповторністю. Тобто особистості. Вона знаменує собою сходження макрокосму об'єктивного людського світу — "світу економіки" і мікрокосму індивідуального досвіду, їх взаємну проекцію один на одного, перехід суспільного в індивідуальне і навпаки30.

Відмінність між зовнішнім і внутрішнім світом — практичним і духовним життям, не можна зводити лише до відмінності об'єкта і образу, або дійсного та уявного. Вся людська життєдіяльність — суспільна і особиста, "зовнішня" і "внутрішня", економічна і культурна — є практичною по суті і за будовою, тобто єдиною у зв'язку своїх матеріальних і духовних (свідомих) компонентів. Людина не живе на практиці без свідомості, а у свідомості — без практичного досвіду й орієнтації. У конкретній економічній діяльності, яка, по суті, завжди є практичною, свідомість є основою вибору її напряму, який може визначити успіх чи, навпаки, "втрату" життя. Так утворюється економічна свідомість, котра визначає характер і значимість економічної діяльності в її розмаїтті.

Маючи життєдіяльну основу — господарство, яке трансформується в економічне буття, зовнішній і внутрішній духовні світи становлять опосередковані форми існування особистості. Вони є своєрідним механізмом, завдяки якому соціокультурний зміст життя перетворюється у внутрішнє надбання особистості, а індивідуальність останньої та продукти її життєдіяльності стають безпосереднім додатком загальнолюдського потенціалу розвитку. Взаємозв'язок і взаємодоповнюваність внутрішнього і зовнішнього світів утворюють власне економічний цикл людського саморозвитку. Вираження його є економічна свідомість, результат розвитку практичної свідомості.

Реальним ґрунтом економічної свідомості суспільно-економічної людини, яка знаходить відображення в її світогляді, виступає весь історичний процес розвитку господарства, вся економічна реальність, увесь "світ людини", а не лише місце і сфера буття конкретного суб'єкта пізнання в суспільстві. "Свідомість", — зазначає Д. Лукач, — є продуктом конкретного способу суспільного буття і повинна виконувати в ньому важливі функції. Однак переважна частина буття — та, яку ми називаємо природою, — існує, рухається, функціонує тощо повністю незалежно від того, чи наявна свідомість, яка сприймає ці властивості відношення, процеси тощо і робить із них висновки. Однак сама свідомість знову-таки є ні чим іншим, як важливим компонентом руху певного, особливого способу (існування) буття"31. Але з того, що свідомість відіграє таку важливу роль у суспільному, економічному бутті — внаслідок тих функцій, які має цілепокладання людини, які визначають специфічні предметності цього буття, — зовсім не випливає, що "предметності" (факти господарської та економічної реальності), явища тощо, як в органічній, так і в неорганічній природі і, нарешті, в самому суспільно-економічному бутті повинні певним чином об'єктивно залежати від свідомості. Основоположним фактом суспільного буття є те, що праця, тобто економічне буття, і все, що з нього виникає — людська свідомість, суспільна діяльність тощо, саме в інтересах її успішного здійснення вимагають предметності в її цілісності.

Економічна детермінованість людського буття і його способу визначає спрямованість поглядів, глибину і спектр розуміння світових проблем, тоді як загальний смисл самих цих проблем сходить до остаточних основ і смислу людського буття, до вимог людської сутності, в яких завжди "звучить" голос вищої історичної справедливості. Перед "лицем світу в цілому" може виступати лише "людина взагалі", і тоді для кожної особистості, яка живе у власному соціоекономічному і культурному світі, постануть ясними головні орієнтири її розвитку, розуміння необхідності удосконалення й усвідомлення себе господарем ситуації.

Якщо свідомість і пізнання узагальнюють свої об'єкти, підводячи їх під родові категорії, то економічна свідомість є актом, у якому сам суб'єкт ставить себе в позицію роду, усвідомлюючи свою "замість" як безпосередньо людську. В економічній свідомості сутність присвоюється як відношення "Я" до "свого роду" і тому втрачає характер "німої все загальності" (Г.В.Ф. Гегель), простої інстинктивної натури. В цьому акті в людських істотах пробуджується людська гідність, причому відразу і повністю. Характеристикою економічної свідомості є її гуманістична спрямованість, — оскільки вона спрямована на створення нового життя, використовуючи принципи, в основі яких — вищі цінності: добро, істина, краса і справедливість. У зв'язку з цим очевидно, що економічна свідомість має ціннісний характер. Водночас економічна, як і господарська свідомість, передбачає діалог рівноправних суб'єктів, які поважають свободу один перед одним32. Економічна свідомість, таким чином, є активно-діяльнісною, в її основі знаходиться творчий підхід. У цьому плані вона оптимістична, оскільки несе ідею гармонізації буття.

На якій би підставі не виникала свідомість з її