Отож, соціальні відносини визначають свідомість. Спитає-мо: а з чого складаються "соціальні" і навіть виробничі відно-сини? Чи не самі люди їх створюють? Якщо виробничі відно-сини створюються людьми, то, отже, не тільки "буття визначає свідомість", але свідомість визначає буття. Якщо ж виробничі відносини створюються не людьми, то, по-перше, виробничі відносини не є соціальними відносинами і вже тим більше не можуть мати класової природи (тоді руйнується марксизм до самих підвалин); по-друге, свідомість мислиться тоді як пов-на пасивність і нездатність діяти й утверджується антидіалектичний, суто фаталістичний дуалізм активних, але безтямних, несвідомих речей і свідомої, але цілком пасивної, бездіяльної і "дубової" людини. Я вже не кажу про те, що коли насправді "буття визначає людину", то неможливе не тільки те активне перетворення життя і світу, до якого закликає революція, але неможлива й сама революція, котра є саме свідомою й актив-ною дією "свідомості" на соціальне буття. Буття визначає сві-домість, а хіба сама свідомість не є буттям.

А.Ф. Лосєв

У зв'язку з цим зрозуміло, чому економічна свідомість, як один із найважливіших компонентів суспільної та індивідуальної свідомості, стверджує свої принципи не у вигляді суто інтересу і побажання того чи іншого суб'єкта — у вигляді безпосереднього відношення до соціальної дійсності в цілому. Вона постулює їх як імперативи, котрі випливають з об'єктивної сутності людини. Як показує весь розвиток суспільства, вона є господарською, а господарство — це "вся творча діяльність людини, спрямована на перетворення природи, відтворення і вдосконалення самої людини, створення духовних і матеріальних цінностей, формування різних соціальних інститутів та відносин"34. Враховуючи цей статус економічної свідомості, можна говорити, що це кардинально змінює статус, смисл і значимість світоглядних орієнтацій.

Важливою особливістю економічної свідомості є її синкретичний характер. Він полягає в тому, що кожна форма суспільної свідомості містить у собі економічну компоненту, завдяки якій формується "свій" погляд на суспільство в цілому, що є передумовою виникнення відповідних типів суспільних відносин (ліберальних, демократичних, автократичних, гуманістичних, прагматичних тощо). Це не означає, що правова, моральна, релігійна, естетична свідомість втрачає свій самостійний статус. Однак як принцип, покладений в основу виокремлення економічної свідомості, використовується діяльнісний, активно-творчий підхід, а не тільки посилання на певну сферу суспільного буття.

На формування економічної свідомості здійснюють вплив різні фактори. Накладають відбиток панівні світоглядні установки. Досить згадати позицію М. Вебера і В. Зомбарта, які підкреслювали практичну та історичну роль релігії з погляду її впливу на найбільшу цінність сучасної епохи — західноєвропейський капіталізм35. Не викликає сумніву, що саме такі установки визначають, по-перше, смисл і завдання економічного буття, які формують цілісний образ господарського життя; по-друге, існуючі норми і системи цінностей, типи релігійної свідомості, які визначають пріоритети поведінки суб'єктів господарства та економічної діяльності; по-третє, важливе значення має соціально-економічна, політична структура суспільства, яка склалася; по-четверте, рівень розвитку наукового знання, насамперед економічного; по-п'яте, приховані смисли, символи, зумовлені архетипами господарського життя, які є в наявності36.

Становлення особистості, формування її культури мислення в цілому і економічного зокрема у системі суспільно-економічних відносин набуває завершеного виду. Ця особливість і одночасно атрибут економічної свідомості виводять особистість на рівень усвідомлення самої себе і економічної реальності навколо неї в широких координатах матеріального і духовного буття, досягнутих усім процесом суспільно-історичного розвитку. В такому аспекті економічне буття і економічна діяльність ототожнюються, що набуває вираження у співмірності економічних і світоглядних ціннісних імперативів. Тому лише зовнішньо світоглядний вибір постає пошуком оптимальної орієнтації ситуативної поведінки. Насправді, це вибір того чи іншого способу життя, отже, і вибір особистістю самої себе. Зрозуміло, як у такому випадку відбуваються становлення і ствердження економічної свідомості.

У своєму звичайному господарському житті люди не задумуються над тим, наскільки часто вони використовують механізм дії економічного мислення (практичний результат свідомості) для вирішення питань власного існування. Воно, як відомо, передусім є господарським, оскільки завжди поєднане з проективністю: реальній справі передує задум. "Господарювання здійснюється через перетворення — але не просто однієї реальності в іншу реальність, але і реальності в ірреальність, причому це друге передує першому, його визначає. І здійснює ці переходи організм, тобто людина, суб'єкт, суб'єкт господарювання"37. Підсумком господарювання є "космос" (М. Вебер) економічного буття.

У найбільш відповідальні моменти економічної діяльності, у разі зміни етапів економічного буття або за обставин, коли людина змушена вирішувати питання, здатні вплинути на всю її подальшу долю, моменти пошуку економічно правильних шляхів і моральних відповідей перспективи життєвого вибору немовби самі собою поляризуються перед свідомістю особистості й постають у вигляді взаємовиключних можливостей. Тактичні господарські турботи відступають на другий план і втрачають своє значення в контексті необхідності вирішення стратегічних, економічно доленосних завдань. На їх здійсненні концентруються всі теоретичні знання, господарський досвід, воля і моральна сила людини. Тобто весь економічно свідомий потенціал, оскільки зроблений вибір, як правило, незворотний і може мати доленосне значення. Про це свідчить увесь історичний досвід щодо досягнення економічного чи фінансового успіху. Економічна свідомість як складова світогляду керує і спрямовує найважливіші життєві рішення особистості.

У господарській діяльності, в теоретичних міркуваннях економістів і всіх тих мислителів, які вирішували для себе і для людства життєсмислові проблеми, в економічній, отже, і в політичній боротьбі, в соціальних програмах постійно виявляється і фіксується цей вибір. Він є прагненням особистості реалізувати себе в суперечностях економічного процесу і веде або до перемоги (економічний успіх, багатство тощо), або до поразки (банкрутство тощо). У кожній з наведених сфер економічної діяльності важлива роль належить економічній свідомості. Адже як без усвідомлення зробити той вибір, який може визначити подальше життя і долю?

Проблема вибору є проблемою економічної активності суб'єкта господарської діяльності. Це можна простежити під час аналізу структури окремого виробничого відношення, яке включає такі елементи: певну кількість соціальних суб'єктів, кожний з яких у рамках цього відношення виступає його активним самостійним началом, взаємодія яких є єдино можливою формою буття суспільно-виробничого відношення; об'єкт відношення, під яким розуміється "матеріалізований результат" суспільного виробництва, котре є причиною виникнення виробничих відношень і через яке це відношення виявляє себе на поверхні соціальної дійсності; економічні інтереси, зміст і спрямованість яких відображають субординоване становище економічних суб'єктів у рамках відношення, яке вивчається; суперечність, котра виникає внаслідок взаємодії різнопланових економічних інтересів суб'єктів, яка виступає "внутрішнім джерелом саморуху виробничого відношення". Цей аналіз показує, що основними елементами окремого виробничого відношення є суб'єкти, які вступають у це відношення, і об'єкти, з приводу яких це відношення виникає. Економічним суб'єктом є "соціальна одиниця" (Є.В. Логінова), основною ознакою якої є економічно орієнтована свідомість.

Економічні ідеї всеоб'ємні не лише стосовно того, що стосується "світу економіки", а й відносно людини, оскільки вимагають повної людської відданості собі. В духовному світі особистості прагнення до блага, отже, і до економічного добробуту, не може поширюватися "від і до" (міра завжди є дуже відносною). Щоб стати переконанням, а не простим кон'юнктурним розрахунком, воно повинно з'єднатися з усвідомленням економічної реальності, з особистим "Я". Ці ідеї виходять із психологічних глибин економічної самомотивації, вони утворюють світоглядні принципи людини ("економічна людина"), серцевину її характеру, і тому знаходяться не на поверхні, а в глибинах духовного світу. їх розкриття вимагає філософської рефлексії, до застосування якої вдається "метафізика економіки".

Смисложиттєві цінності духовного світу людини впорядковуються, ранжируються не лише за класами явищ світу, до яких вони належать, а й за глибиною їх укорінення в суб'єктивній свідомості, що характеризує універсальність їх функціонування. Цінності економічного ряду завжди є невід'ємними від глибинних переосмислень і переживань. Вони визначають, крім усього, економічну свідомість, яка завжди орієнтована на задоволення смисложиттєвих інтересів. Економічна свідомість визначає логіку поведінки економічних суб'єктів, детерміновану специфікою їх економічних інтересів. Ця специфіка полягає в тому, що можна виділити складний , суперечливий характер економічних інтересів суб'єктів, які протистоять один одному39. Важливою ознакою економічного суб'єкта в процесі задоволення економічних інтересів е більш висока динамічність, активність його свідомості, спрямованої на світ у цілому.

Найбільш важливими