завжди є світоглядні цінності, які утворюють "замість" особистості, глибинне джерело її сутнісних сил і життєвих спонукань. На цій глибинній суб'єктивності цінності вже не можуть слугувати зовнішнім засобом, оскільки сповідувати їх означає те саме, що залишатися самим собою, тобто бути людиною, зберігати людську сутність і гідність. На цьому рівні індивідуальне безпосередньо тотожне людському. В такому випадку, визначаючи головною характеристикою економічної свідомості п індивідуальність (гроші, багатство "люблять" особистість, окремого індивіда, а не колектив), ми доходимо висновку про тотальність економічного "для себе-буття" (Г.В.Ф. Гегель), яке визначає спрямованість свідомості, формуючи її в напрямі прагматичного, економічно вигідного вибору.
Стосовно цієї тотальності економічного, навіть внутрішній світ особистості з його духовними, ідеалізованими об'єктами виявляється зовнішнім. Адже за всіх змін власного внутрішнього світу, духовного багатства і культури вона зберігає собітотожність свого "Я" доки існує. Тому, хоч "особистість і формується під впливом множини життєвих причин, соціальних та економічних обставин, як суб'єкт економічної діяльності, вона орієнтована економічною свідомістю. Як суб'єкт вона вже не є їх наслідком, засобом або інструментом; вона така, яке її "Я" як потенційний носій реальних форм світовідношення. Вона самодостатня як володар власного світу, як би при цьому вона не була обмеженою з погляду соціальних критеріїв. Більше того, раптове порушення цієї рівності, відповідності самій собі, призводить частіше за все до руйнування і деградації особистості, до порушення її зв'язків зі світом і, як наслідок, неадекватної поведінки"40. Добре відомо, що глибокі економічні кризи викликають не менш глибокі світоглядні потрясіння, які зачіпають основи свідомості особистості. Вони здатні виростати в такі життєві драми, які мають трагічний наслідок у вигляді духовної смерті. Але особливість економічної свідомості в тому, що вона "знімає" цю трагічну напруженість, орієнтуючи на вихід із кожної, навіть найбільш деструктивної і трагічної ситуації.
У певному відношенні можна стверджувати, що економічна свідомість є умовою збереження "ядра" духовного світу особистості. Воно не може бути об'єктом прямих впливів як з боку соціоекономічного буття (в його проявах), так і з боку самої особистості (як і інших людей). Будь-які перетворення в цьому "ядрі" можуть і повинні відбуватися лише природним шляхом, під час життєво-господарського процесу, а не здійснення чиїхось проектів. І це зрозуміло, адже йдеться про внутрішній процес суб'єктивної самозміни, а не про зовнішнє перетворення об'єкта. Це означає, що кожний виховний вплив, адресований особистості, може бути безрезультативним або небезпечним, якщо розуміє її як об'єкт, розраховуючи на негайну й очікувану об'єктивну реакцію. Об'єктність економічного буття є основою цілісності економічної свідомості. А вона, у свою чергу, є умовою духовної повноти особистості, щоправда, враховуючи динаміку розвитку економічної цивілізації.
Знання не зводиться лише до результатів пізнання, але є продуктом певної культурно-історичної асиміляції цих ре-зультатів, "вписування" нової інформації в систему цивіліза-ції. Знання характеризується перехрещенням процесів пі-знання та усвідомлення істини. Воно невід'ємне від свідомості. Адже спосіб, у який існує знання, визначається свідомістю. Таким самим способом конституюється і наука як розвинена форма знання.
Наука, проте, відрізняється від побутової свідомості тим, що будується на передумовах усвідомленого вибору інфор-мації з навколишнього світу; вона потребує відрізнення іс-тотного від неістотного, часткового від загального, законоподібного від довільного, відтворювального від неповторного тощо. Для такого відрізнення замало однієї досвідної бази; тут є необхідним метод. Не просто метод, але методологічна свідомість, бо усвідомлений вибір передбачає на рівні мето-ду нормативно-ціннісні установки, управління дослідницьким процесом у напрямі збереження певного кодексу наукової коректності.
С.Б. Кримський
Економічна свідомість фіксує і визначає "самість" особистості у сукупності її потреб і поліфонії діяльності. Усвідомлення стандартів споживання, отже, економічного життя людини, показує, що розвиток особистості не завжди повністю відповідає способу та рівню розвитку матеріального прогресу. Адже споживчо-господарські ресурси суспільства утворюють лише сферу можливостей індивідуального розвитку людей, тоді як напрям і зміст їх дійсного розвитку детерміновані факторами, які стосуються загального влаштування людського світопорядку. Саме в ньому об'єктивно закладена економічна програма вдосконалення людини. Історичний досвід переконує, що сутність та існування людини не ідентичні, тому створення сприятливих умов для життя зовсім не гарантує такого ж прогресу в її сутнісному розвитку. Як показує історія багатьох країн, найвищий рівень розвитку людської особистості зовсім не обов'язково виявляється в місцях найбільш повного задоволення матеріальних потреб.
Яка ж роль економічної свідомості у взаємодії визначальних факторів розвитку — економічного і духовного, або, як це свого часу визначила метафізика, матеріального і ідеального. Останнє демонструє свою спорідненість із духовним, бо духовне і є такою сферою буття, в якій "об'єктивне виступає не у формі зовнішнього об'єкта, що протистоїть нам як матеріальна реальність, а у формі реальності, яка наявна в нас самих, споріднена з нами, відкривається нам зсередини. Але водночас вивищується над нами і, отже, вивищує нас. Саме так для нас існують вищі (ідеальні) начала буття — Бог, Добро, Істина, Краса. Саме так може існувати ідеальне взагалі"41. Економічна свідомість у ролі ідеального визначає оптимальні можливості буття людини у "світі економіки".
Свідомість у "метафізиці економіки" — це сфера ідеального, котра розкривається у відношеннях людини до самої себе як людини економічної, що господарює, інших людей, природи, культури та її цінностей, проходячи крізь "сито рефлексії" . Завдяки останній економічна свідомість проникає в життя людини, яке полягає не тільки і не стільки в підтримці життя (задоволення потреб), скільки у вирішенні власне людських проблем буття на шляхах економічного розвитку і самовдосконалення, параметри і спрямованість якого задані кожній особистості всім соціокультурним світопорядком. Мета і проблеми економічного розвитку особистості перебувають у пошуковій, творчій сфері буття, де набувають розвитку продуктивні здібності та можливості. Економічна свідомість дає змогу виявити, що в цій сфері діють вже не споживчі (матеріально-економічні) критерії та мірки; лише сутність справи повинна вказати, хто і що формує орієнтири розвитку, якими є критерії розуміння смислу людського буття, місця і призначення в ньому людини.
На відміну від матеріально-економічних потреб смисл буття може бути в екзистенційному визначенні лише один. Тут вже не може бути ніяких особистісних "ролей" і "функцій", які можна змінювати за ходом справи і стосовно обставин. Адже йдеться про вибір самого себе, розуміння власної людської сутності і гідності, відмова від якої рівнозначна духовній загибелі. Тільки такий смисложиттєвий вибір, за якого особистість здатна піднестися до смислу і в ньому ствердитись, може увійти в нескінченне коло економічних потреб, інтересів, споживання благ тощо. Попри різного роду духовно-романтичні, отже, утопічні зваби, економічна свідомість виявляє реальну сутність життя людини.
Економічна свідомість — це спосіб, існування знання про економічне буття. Щоб потреба саморозвитку виникла і стала основою життя особистості, а не знайшла вираження в різних імітаційних формах життєвої поведінки, вона повинна піднятися над буденними обставинами свого господарського буття й усвідомити себе в горизонті всього людського соціоекономічного світопорядку, а своє життя — як виконання певного людського призначення. По суті, це і означає розвиток здатності до соціально відповідальної поведінки в суперечностях економічної діяльності. Як тільки особистість у результаті виокремлення в системі об'єктивних відношень здобуває можливість вибору "лінії" свого розвитку, вона стає відповідальною за характер зробленого вибору і за послідовність свого руху вибраним шляхом. Економічна свідомість за такої відповідальності за вибір сприяє виробленню форм принципової особистісної поведінки.
Економічна свідомість зобов'язує до принциповості, адже становить духовну рефлексію, що ґрунтується на принципах і постулатах — особливих логічних формах універсалізації уявлень про "світ економічного буття" і людського відношення до нього. Вони резюмують не відношення між речами, що емпірично спостерігаються, а весь історичний досвід економічного взаємозв'язку людини і світу, який, зрозуміло, не підлягає якимось остаточним експериментальним перевіркам. Лише практичний розвиток економічних відносин та їх кристалізація в певних господарсько-культурних формах буття і господарської діяльності людини спроможні пояснити витоки появи тих чи інших світоглядних принципів і типів свідомості, що ґрунтується на них. У різні епохи суспільно-економічна практика виокремлює найбільш стійкі, загально значимі та раціональні схеми світовідношення, надає їм характер всезагальних орієнтирів свідомості та імперативів поведінки. Так стверджуються принципи економічної свідомості.
Література
1 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 65.
2 Мировоззренческая культура личности. —К., 1986. —С. 58.
3 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 108.
4 Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 441.
5 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 122.
6 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 146.
7 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 103.
8 Корет Э. Основы метафизики. — С. 178.
9 Мировоззренческая культура личности. — С. 63.
10 Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990. — С. 339.
11 Там же. — С. 338.
12 Осипов ЮМ. Философия хозяйства. — С. 105.
13 Там же. — С. 106.
14 Лукач Д. К онтологии общественного бытия.