У Великобританії у 1948 р. була створена спеціальна державна структура — Британська технологічна група, пріоритетним напрямом діяльності якої стала підтримка широкомасштабної комерціалізації науково-дослідних розробок та робіт, урегулювання відносин у сфері реєстрації, охорони та захисту прав інтелектуальної власності, залучення об'єктів інтелектуальної праці до господарського обороту. До початку 70-х років XX ст. Британська технологічна група функціонувала як державна корпорація і фінансувалась із державного бюджету. Однак у 70-ті роки вона перейшла на самофінансування і з часом була реорганізована в приватну компанію.

Специфіка вартісного оцінювання об'єктів інтелектуальної власності

Використання в економіці охороноздатних результатів творчої розумової діяльності ґрунтується на комерціалізації інтелектуальної власності у процесі реалізації договірних відносин між суб'єктами господарювання. Подальший прогрес інформаційного суспільства, пов'язаний з виробництвом технологічно складної та наукомісткої продукції, поглиблення та модифікація ринкових відносин, набуття інтелектуальними продуктами статусу товарів, зростання ролі та значення інтелектуального капіталу загострюють проблему вартісного оцінювання об'єктів інтелектуальної власності, врахування цінності всіх активів сучасних компаній на основі обліку не лише фінансового, а й людського і структурного капіталів. Сучасні дослідники звертають увагу на те, що доктрина комерціалізації результатів інтелектуальної праці є однією з найбільш значущих у формуванні моделі інноваційного розвитку суспільства, оскільки все більша частка вартості сучасних компаній припадає на — "невідчутні", нематеріальні активи, найважливішою складовою яких є об'єкти інтелектуальної власності; зростає кількість угод економічних суб'єктів щодо продажу, передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності) збільшуються обсяги міжнародної торгівлі останніми; інтелектуальна власність перетворюється на найважливіше джерело доходів сучасних підприємств, як одноразових (за умов функціонування об'єктів інтелектуальної власності як товарів), так і тривалих у часі (за умов функціонування об'єктів інтелектуальної власності як капіталу); все більш поширеною стає практика включення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу акціонерних товариств, урахування вартості цих об'єктів при злитті або поділі останніх; загострюється проблема захисту прав суб'єктів господарювання на основі оцінювання та компенсації збитків, що виникають у зв'язку з порушенням прав на об'єкти інтелектуальної власності тощо.

На думку сучасних дослідників, метою оцінювання інтелектуальної власності за умов незмінності юридичного статусу майна компанії, що оцінюється, може бути: включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного капіталу; обґрунтування розрахунку ціни за право використання об'єктів інтелектуальної власності у зв'язку з укладенням ліцензійної угоди; визначення винагороди автора результатів інтелектуальної діяльності; отримання банківського кредиту під заставу виключних прав суб'єкта, що володіє інтелектуальною власністю; розробка бізнес-плану з метою залучення інвестицій; визначення розміру податку на майно, що успадковується чи дарується; страхування інтелектуальної власності; обґрунтування розрахунків щодо компенсації збитків, заподіяних порушником виключних прав тощо6.

Загальновизнано, що питання комерціалізації інтелектуальної власності є складними та неоднозначними. Для їх практичного вирішення необхідно впровадити сучасні, науково обґрунтовані механізми юридичного оформлення прав інтелектуальної власності суб'єктів господарювання, вартісного оцінювання об'єктів інтелектуальної власності, бухгалтерського обліку нематеріальних, "невідчутних" активів підприємств та економіко-правового забезпечення механізмів патентно-ліцензійної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності.

Матеріальні активи витісняються інтелектуальними так само, як поточні активи витісняються інформацією. Для прикладу порівняймо між собою компанії "Майкрософт" і "Ай-Бі-Ем". Як відомо, життєві шляхи обох компаній уже давно переплелись. У 1983 р. "Ай-Бі-Ем", корпорація — талісман 50, 60 і 70-х, ви-брала дискову операційну систему "Майкрософт" (MS-DOS) як основний елемент персональних комп'ютерів, які вона вироб-ляла, і тим самим вивела "Майкрософт" у число провідних ком-паній попереднього і нинішнього століть. Остання набрала такої сили, що тепер може і не згадати, що "Ай-Бі-Ем" продає своєї продукції в 15 разів більше... крім того, Інтелектуальний капітал "Ай-Бі-Ем" є надзвичайно потужним, про що свідчать... 3768 патентів, виданих її співробітникам лише за період з 1993 по 1995 р.

Однак при створенні "Майкрософт" Білл Гейтс і Пол Аллен використали зовсім іншу модель, ніж та, на якій ґрунтується фірма Тома Уоррена. Бухгалтерські книги обох компаній вияв-ляють вражаючі відмінності. "Майкрософт" коштує дорожче "Ай-Бі-Ем", хоча продає набагато менше продукції. У листопаді 1996 р. ринкова капіталізація активів "Ай-Бі-Ем" виражалася сумою близько 70,7 млрд. дол., а загальна капіталізація "Май-крософт" становила 85,5 млрд. дол. Але за цими капіталами стоять абсолютно різні активи. На початку 1996 р. "Ай-Бі-Ем", за вирахуванням амортизації, володіла майном, основними ви-робничими засобами і обладнанням на суму 16,6 трлн. дол., а залишкова вартість основного капіталу "Майкрософт" стано-вила всього 930 млрд. дол. Іншими словами, на кожні 100 дол. вкладник в "Ай-Бі-Ем", припадає основних фондів вартістю 23дол., тоді як ті ж 100 дол., інвестовані в "Майкрософт", від-повідають фондам вартістю трохи більше одного долара.

Т. Стюарт

Таким чином, за умов розвиненої ринкової економіки потреба в оцінюванні вартості об'єктів інтелектуальної власності виникає за умов необхідності визначення майнових часток у статутному капіталі при злитті чи роз'єднанні організацій; кредитування під заставу майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності; страхування майна, що містить об'єкт інтелектуальної власності; передачі прав власності на об'єкт інтелектуальної власності або надання дозволу на його використання шляхом ліцензування; здійснення процедури банкрутства; ліквідації підприємства; обґрунтування інвестиційних проектів; організації комерційної концесії тощо.

На сьогодні вартісне оцінювання об'єктів інтелектуальної власності є складною проблемою, яка не має однозначного вирішення, оскільки: об'єкти інтелектуальної власності нематеріальні за своєю сутністю, їхню вартість неможливо визначити за допомогою традиційного інструментарію; не всі інтелектуальні блага піддаються безпосередньому ринковому оцінюванню; немає (не може бути) єдиної загальноприйнятої, уніфікованої методики оцінювання об'єктів інтелектуальної власності у зв'язку з оригінальністю та неповторністю інтелектуальних продуктів та умов їх використання окремими суб'єктами господарювання; динаміка вартості Інтелектуальної власності не завжди підпорядковується певній загальній закономірності, є індивідуальною для кожного конкретного її об'єкта, оскільки інновації не стільки йдуть за ринковою кон'юнктурою, скільки визначають її зміни.

Структура собівартості більшості наукомістких товарів і послуг і "матеріалізованого знання" різко відрізняється від структури собівартості "матеріалізованого матеріалу". Більша частина ви-трат, що містяться в них, припадає на підготовчий період: це означає, що собівартість виготовлення першого екземпляра непропорційно велика відносно собівартості наступних... Чим більш невідчутним є продукт — чим ближчий він до чистого знан-ня, — тим більшою є різниця між затратами минулого періоду і граничними витратами; затрати на виготовлення і доставку елек-тронної копії документа дорівнюють іскрі електрики, та й здійс-нює ці затрати переважно отримувач, а не "виробник". Те саме можна сказати про програмне забезпечення, фармацевтичні вироби, кінофільми тощо. Тенденція до нагромадження витрат на початковій стадії виробництва виявляється і при виготовленні промислових товарів у міру зростання їх інформаційного змісту; затрати на конструкторські роботи, наукові дослідження і дослід-но-конструкторські розробки при виробництві літаків, автомо-білів І багатьох інших продуктів зростають відносно прямих ви-робничих витрат. У "Фуджі електрик", яка посідає в Японії четверте місце з виробництва електротехнічного обладнання, взята на озброєння гнучка виробнича система з випуску машин-них з'єднувачів, що використовуються в електромоторах. Систе-ма складається з дуже дорогих універсальних станків, здатних випускати 8 тис. різноманітних модифікацій певного виробу, причому для їх переведення на випуск нової модифікації прак-тично не потрібні додаткові витрати, оскільки всі інвестиції в но-вий продукт здійснюються на стадії НДЦКР.

Т. Стюарт

Відтак традиційні прикладні методики економічного аналізу та оцінки бізнесу, що ґрунтуються на класичних постулатах теорії витрат виробництва, трудової теорії вартості, теорії граничної корисності, рівноважної ціни не можуть бути застосовані для вичерпного вирішення проблем оцінювання об'єктів інтелектуальної власності.

По-перше, вартісне оцінювання цих об'єктів не можна здійснити в межах теорії витрат виробництва, оскільки немає прямої залежності між затратами на отримання інформації, знань та корисним ефектом від них. Крім того, витрати виробництва інтелектуального продукту важко розрахувати, оскільки останній є ідеальною субстанцією, а не її матеріальним втіленням. Загальновизнано, що інформаційна економіка надає якісно нові риси товарам і послугам, які за обсягом і структурою витрат відрізняються від традиційних благ. Наприклад, виробництво програмного забезпечення Інтернет-технологій не потребує основних фондів, сировини і транспортних засобів у традиційному розумінні; водночас затрати інтелектуальної праці на виробництво цих благ становлять близько 70 % витрат, решту визначає вартість використаного устаткування (комп'ютерів), електроенергії, будівель, комунікацій тощо.

Уявіть собі, що Ви збираєтесь придбати звичайну краватку. Якщо ви виберете таку відому у світі марку, як "Гермес" або "Дан-хілл", подібна покупка у токійському магазині обійдеться вам більш ніж у 20 тис. єн (135дол.). Однак купівля звичайної крават-ки, виготовленої з такого ж матеріалу, обійдеться не дорожче 4 тис. єн (близько 27 дол.)... За ближчого ознайомленні ви-явиться, що вони мало чим відрізняються один від одного як з погляду енергії та ресурсів, затрачених на їх виробництво, так і з погляду ткачів, фарбувальників, швачок, що брали участь у їх створенні. Краватка від "Гермеса" не виявиться у три рази дов-шою, не буде відрізнятись якою-небудь вишивкою або чимось особливо помітним. Однак вона буде коштувати у п'ять разів до-рожче. І багато людей охоче купують ці