Загальні тенденції руху прямих іноземних інвестицій ТНК

Роль ТНК на міжнародному ринку інвестицій зростає. На їх частку припадає переважна кількість угод. Прямі іноземні інвестиції здійснюються, як правило, шляхом створення нових підприємств або придбання існуючих місцевих фірм, що забезпечує зростання обсягів виробництва. Список провідних ТНК за показником "іноземні активи" наведений у табл.9.8.

Здійснюючи ПІІ, транснаціональні корпорації беруть до уваги насамперед стан розвитку міжнародного ринку інвестицій.

Важливою тенденцією, що визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій і полегшує міжнародну міграцію капіталу, є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору і вироблення уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних процесів. Вони містяться в двосторонніх, і багатосторонніх міждержавних, регіональних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, які діють у рамках міжнародних економічних організацій, зокрема СОТ. До норм державного регулювання ШІ можна належать:

§ по-перше, надання державних гарантій як країною базування, так і приймаючою країною. Гарантією інвестицій на багатосторонньому рівні займається багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, створене під егідою всесвітнього банку. Гарантії інвестицій містяться в Ломейській конвенцій, підписаній між країнами ЄС і багатьма країнами, що розвиваються. В угоді "Про торговельні аспекти інвестиційних заходів (TRIM,), підписаній країнами - членами СОТ, міститься пряма заборона на використання по відношенню до іноземних інвесторів заходів державної промислової політики;

§ по-друге, врегулювання інвестиційних спорів. Так, у рамках країн - членів ОЕСР прийнято принцип міжнародного арбітражу, оскільки часто врегулювання спорів на базі національного законодавства не влаштовує як країни базування, так і приймаючі країни;

§ по-третє, усунення подвійного оподаткування;

§ по-четверте, страхування зарубіжних інвестицій;

§ по-п'яте, дипломатична і адміністративна підтримка. Наприклад, урядові переговори із зарубіжними партнерами про створення найбільш сприятливих умов за рубежем для національних інвесторів, або запрошення представників міжнародного бізнесу до складу міжнародних делегацій для обговорення економічних питань.

В умовах фінансової глобалізації інвестиційні ресурси переміщуються відповідно до принципу господарської доцільності і концентруються в регіонах, де можна досягти найбільшої ефективності. Приплив ПІІ стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення до світового господарства.

Темпи приросту залучених ПІІ в цілому в світі різко прискорились. Якщо 1993-1996 pp. залучені інвестиції збільшувались в середньому на 20,2% за рік, то у 2002-2006 pp.- на 34% щорічно. У 2006 р. світовий обсяг ПІІ становив 1,4 трлн. дол. [interfax. kicv. иа]. Найбільше зростання понад 50% припливу іноземного капіталу спостерігалося в Італії, Нігерії, Польщі (до 16,2 млрд дол.), Росії (на 94,6%, або 28,4 млрд дол.), Сінгапурі, Таїланді (до 7,9 млрд дол.), Туреччині та США (на 78,2%, або 177,3 млрд дол.).

Основною тенденцією розвитку ринку ПІІ є підвищення частки розвинутих країн і зниження частки країн, що розвиваються. Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73% припадає на промислово розвинуті країни, понад 24% - на країни, що розвиваються, і менше 3% - на країни Центральної і Східної Європи.

У сфері експорту інвестицій розвинуті країни концентрують понад 90%, країни, що розвиваються - 8%, а країни Центральної і Східної Європи - менше 1%.

Основну частку загального обсягу вивезення (92%) і ввезення (80%) інвестицій припадає на США, Європейський Союз та Японію.

Особливістю світового ринку інвестицій є висування на роль провідника на міжнародному ринку інвестицій саме Євросоюзу. Країни ЄС є найбільшими інвесторами, завдяки обміну капіталами між собою. Близько 80% усього експорту ПІІ припадає на європейські країни: Велика Британію, Німеччину, Францію, Нідерланди та Швейцарію. За обсягом залучених інвестицій перше місце посідають США, а потім ідуть Німеччина, Велика Британія, Бельгія.

Країни, що розвиваються, істотно поступаються промислово розвинутим країнам за масштабами міжнародного інвестування. Транскордонне інвестування в цих країнах здійснюється в основному в рамках інтеграційних об'єднань, а вивезення капіталу з країн, що розвиваються, в розвинуті країни незначний.

Масштаби руху ПІІ в країни, що розвиваються, різноспрямовані: зниження припливу капіталу в Азію і Латинську Америку супроводжується зростанням інвестицій в Африку (в основному в Анголу, Мозамбік, Судан).

Країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою прагнуть привернути інвестиції за рахунок створення пільгового режиму господарювання для іноземного інвестора, використовують заходи промислової політики, пов'язані зі стимулюванням міжфірмової кооперації між вітчизняними та іноземними інвесторами, заохочують експортну діяльність підприємств з іноземною участю тощо.

Найбільш ліберальний підхід до залучення ПІІ серед країн, що розвиваються, характерний для Латинської Америки.

Серед країн, ринок яких ще формується, найбільш привабливими для іноземного інвестора є Бразилія, Аргентина, Мексика, Польша, Чехія, Китай.

До важливих тенденцій світового інвестиційного процесу відноситься також зростання масштабів транскордонного злиття і поглинання ("ЗіП") національних фірм. Ці операції є зараз домінуючим напрямом інвестиційної політики транснаціональних корпорацій. Так, у 2002-2004 pp. сумарна вартість операцій з трансграничних злиттів і поглинань дорівнювала близько 2 трлн дол. У 2004 р. частка операцій з трансграничних злиттів і поглинань у сумарних обсягах вивезених ПІІ досить висока - 82%.

Транскордонне "ЗШ" - це процес об'єднання (на основі участі в акціонерному капіталі) компаній різних країн.

Під транскордонним злиттям розуміють об'єднання активів компаній, при якому створюється нова компанія, а попередні припиняють своє існування.

При транскордонному поглинанні іноземна компанія купує місцеву компанію і в подальшому здійснює контроль над її активами, тобто місцева компанія стає філіалом іноземної. Останнім часом спостерігається зростання кількості "агресивних" ("ворожих") поглинань і, відповідно, зменшення "дружніх". При "агресивних" поглинаннях ТНК з початку вдаються до скуповування акцій іноземної компанії на фондовому ринку, а потім уже вступають у взаємодію із загальними зборами акціонерів. Наслідком "агресивного" поглинання стає повна зміна керівників компанії, яку поглинають. У випадку "дружнього" поглинання попереду досягається згода між керівниками ТНК та керівниками (акціонерами) компанії, яку поглинають, на купівлю-продаж акцій. Потім здійснюється обмін акцій цієї компанії на акції ТНК. Іншим варіантом "дружнього" поглинання є поглинання у формі передавання контрольного пакету акцій ТНК у траст або довірче управління.

Таким чином, різниця між злиттям і поглинанням - технічна і стосується організації фінансового боку угоди.

Передумовами процесу "ЗіП" є глобалізація інформаційного та господарчого обміну, технологічні зміни, лібералізація транскордонного руху капіталів та торговельних режимів, діяльність могутніх фінансових посередників. Фінансовими посередниками виступають, як правило, великі інвестиційні банки, які розширили свою присутність у багатьох країнах. Вони надають широкий діапазон послуг своїм ТНК-клієнтам: від переговорного процесу до здійснення "ЗіП". Кількість консалтингових фірм, які діють у світі у сфері "ЗіП" і надають послуги з питань купівлі-продажу компаній, постійно зростає. Провідні місця займають американські інвестиційні банки "Goldman Sachs", "Morgan Stanly", консалтингова компанія "Merrill Lynch". У консультаційній угоді можуть брати участь декілька посередників. Так, у консультуванні найбільшій у світі угоди з "ЗіП" щодо купівлі кабельної компанії "AT&T" американською фірмою "Comcast", вартість якої становила 72 млрд дол, брали участь "Goldman Sachs", "CSFB", "Deutsche Bank", "JP Morgan", "Morgan Stanly" та "Quadrangle Group" [77, c. 70].

Основна кількість операцій з транскордонного "ЗіП" спостерігається у промислово розвинутих країнах (США, Велика Британія, Франція, Японія). Однак останнім часом поступово збільшується кількість випадків операцій "ЗіП" у країнах, що розвиваються, що зумовлюється здійсненням приватизійних програм.

У світі близько 80% ПІІ, які пов'язані із зростанням міжнародного виробництва, забезпечується через угоди "ЗіП" Обсяг транскордонних "ЗіП" у 90-х роках спочатку зростав: із 100 млрд дол. у 1987 р. до 720 млрд дол. у 1999 р. Однак у 2001 р. цей процес сповільнився і відбулося лише 113 злиттів компаній, які знаходились у різних країнах, порівняно зі 175 у 2000 p., і обсяг "ЗіП" становив уже 601 млрд дол. Це вплинуло на зниження загального світового обсягу прямих іноземних інвестицій, світовий приплив яких зменшився на 51% [77, с. 70]. У Європі скорочення "ЗіП" у цей період становило 53%, а в Німеччині - майже 70%. Головними причинами спаду транскордонних операцій

"ЗіП" стали низькі темпи приросту ВВП у провідних промислово розвинутих країнах, різке зниження активності на світовому фондовому ринку, пов'язаної з падінням курсів акцій. Після дворічної кризи знову пожвавлюється кон'юнктура на світовому ринку "ЗіП". Кількість злиттів і поглинань збільшується. У 2003 р. у світі було здійснено "ЗіП" на загальну суму 1,4 трлн евро, а в 2004 р.- на 2 трлн евро [71, с. 71]. Так, у 2004 р. придбання іспанською телефонною компанією 'Telefonica Моуі1е$"активів американської компанії "Bell South" на суму 5,8 млрд дол. стало угодою року в Європі. У країнах Латинської Америки 70% ПІІ пов'язані з політикою ТНК у галузі злиття і поглинання. Наприклад, найбільшими операціями в 2004 р. у Бразилії були: злиття філій компаній по виробництву напоїв "Ambev" та бельгійської "Interbrew" на суму 4,0 млрд дол., купівля мексиканською "Telmex" телефонної компанії "Embratel" за 360 млн дол., придбання "Wal-Mart" торговельної мережі "Вотргесо" за 300 млн дол. [77, с. 71]

Місця ТНК