До чинників зростання транскордонних угод "ЗіП" слід віднести прагнення великих ТНК позбутися непрофільних, другорядних підприємств, посилити позиції дочірніх компаній, придбати ключову або кінцеву ланку у технологічному ланцюжку. Так, компанія "Norsk Hydro", яка є однією з провідних інтегрованих продуцентів на світовому ринку алюмінію і яка прагнула одержати контроль над щонабільшою частиною кожної виробничої стадії (від глинозему до випуску прокату), придбала активи норвезької компанії "VAW", яка спеціалізувалась на виробництві сортового прокату. Поглинання компанії "V AW" суттєво вплине на галузь. Поток металу на європейський ринок алюмінію зменшиться, угоди з "VAW" будуть вважатися внутрішньофірмовими і обсяг поставок на "вільний" ринок почне постійно знижуватися. Таким чином, фактично зникнуть незалежні продавці прокату, тому що їх можливості в технологічному ланцюжку значно звузяться. Неінтегровані виробники стануть ще вразливішими [77, с. 72].

ТНК вступають на ринок тієї чи іншої країни через "ЗіП" за різних причин: рівня її економічного розвитку, інвестиційного та податкового законодавства, наявності великої кількості конкурентоспроможних приватних підприємств, фінансових крих місцевих підприємств, масштабної приватизації в країні тощо. Так, американські ТНК завдяки ліберальному законодавству більшість операцій з "ЗіП" здійснюють на ринку США. Західноєвропейські компанії внаслідок національних законодавчих обмежень шукають партнерів за кордоном. Наприклад, найпривабливішими з точки зору злиття та поглинання компаній для німецьких ТНК є США (близько 14% загального обсягу "ЗіП", у яких вони беруть участь), Швейцарія, Велика Британія, на частку кожної з яких припадає 10%, а також Іспанія, Італія (їх частка в загальному обсязі "ЗіП" - 9%). У країнах Західної Європи купівля компаній здійснюється частіше ТНК із Великої Британії, США [77, с. 72]

Угоди, щодо злиття і поглинання укладаються в різних секторах економіки, але пріоритетні галузі з часом змінюються. Так, з 80-х років до другої половини 90-х років операції ТНК з транскордонного "ЗіП" охоплювали в основному виробничі фірми. Зараз процес укрупнення господарюючих суб'єктів активно відбувається у фінансовому, харчовому, тютюновому секторах, секторах послуг, телекомунікацій, інформаційних технологій, споживчих товарів.

Транскордонні злиття і поглинання можуть здійснюватися внаслідок банкрутства (продаж іноземному інвестору неефективної приватної компанії), внаслідок приватизації (передача контроля над колишньою державною компанією іноземній компанії на умовах забезпечення ефективного її функціонування), а також з метою захисту (для отримання конкурентної переваги) або зростання (об'єднання сильних компаній, що прагнуть підвищити свою ефективність). Так, у 2005 р. американська компанія "Ргос-ter&Gamble" почала придбавати активи іншої американської компанії "Gillette". їх злиття стане стимулом щодо стабільно високого зростання нової компанії. Наслідком цієї угоди буде поява найкрупнішої у світі компанії по виробництву споживчих товарів. їх щорічний обсяг продажів становитимуть більше ніж 60 млрд дол., а кількість робітників досягне 140 тисяч. Передумовою злиття компаній було:

§ підвищення цін на сировинні товари, що призвело до зростання вартості продукції;

§ конкуренція з боку фірм роздрібної торгівлі ("Wal-Mart", "Costco"). Раніше компанії-виробники споживчих товарів перекладали зростаючу вартість своєї продукції на покупців. Але фірми роздрібної торгівлі почали проводити агресивну торговельну політику, яка пов'язана з активним просуванням товарів на ринок і вже не дозволяє виробникам використовувати старі підходи до ціноутворення. Фірми роздрібної торгівлі тепер широко рекламують свої власні бренди, які продають зі знижкою. В таких умовах американські компанії-виробники споживчих товарів близько 17% прибутків від продажу продукції повинні витрачати на нові методи просування товарів на ринок.

Придбання компанією "Procter&Gamble" нових супербрендів допоможе одержати конкурентні переваги в боротьбі з іншими компаніями, здійснити перерозподіл фінансових ресурсів, які вона витрачає на науково-дослідні роботи щодо перспективних товарів, а також розповсюдити мережі роздрібної торгівлі в країнах, що розвиваються, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Латинської Америки, де потенційні темпи зростання продаж споживчих товарів вищі, ніж у США, Японії, деяких країнах Європи.

Однак у країнах Західної Європи очікуються негативні наслідки злиття цих двох компаній. Можуть відбутися поглинання компаній або продажі деяких брендів європейськими конкурентами "Procter&Gamble" та "Gillette", оскільки вони будуть вимушені боротися з труднощами, які викликані зростанням цін на сировинні товари, курсу євро, конкуренцією з боку брендів, які належать великим ТНК [77, с. 74].

Укрупнення компаній неоднозначно впливають на їхню діяльність. З одного боку, великим ТНК легше знизити витрати на виробництво та збільшити інвестиції в рекламу, інновації або продовжити поглинати інші фірми. Вони одержують економію від масштабу, прискорюють інноваційний процес, усувають надлишкові потужності, забезпечують своїх акціонерів більшими дивідендами, мають доступ до специфічних фірмових активів. З другого боку, великим компаніям складніше швидко діяти та орієнтуватися на ринку, що може призвести до зростання їх витрат. Крім того, процес "ЗіП" дуже тривалий. Він може здійснюватися протягом декількох років. Іноді краще віддати перевагу міцним брендам, ніж розмірам компанії. Орієнтація ТНК на незначну кількість брендів може принести більш помітні результати. Прикладом може бути "L'Oreal", яка продала свій фармацевтичний бізнес і зосередилась на виробництві товарів для догляду за волоссям та шкірою, або "Danone", яка продає тільки воду, печиво та йогурти, однак є світовим лідером у всіх трьох галузях. ТНК не завжди повинні прямувати до транскордонного злиття чи поглинання. Операції "ЗіП" мають сенс лише тоді, коли стратегічно виправдані, забезпечують сталі конкурентні переваги та прибутки, які перевищують середній рівень.

Таким чином можна зробити висновок, шо ТНК у виборі своєї інвестиційної стратегії віддають перевагу не створенню нових виробничих потужностей за кордоном, а вкладанню коштів у вже діючі підприємства, які випускають високу конкурентну продукцію і мають свою частку на національному ринку.

Новітні тенденції в структурі міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

За останнє десятиліття в структурі інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій відбулася переорієнтація на сектор послуг. Так, як свідчать дослідження ЮНКТАД, надруковані в Доповіді про світові інвестиції, 2004 рік: переорієнтація на сектор послуг", якщо на початку 70-х років частка цього сектора становила лише 25% сумарного обсягу ПІІ в світі, то в 1990 p.- вже менше половини, а до 2002 р. досягла майже 60%, або 4 трлн дол.

За той самий період частка сировинного сектора в глобальному сумарному обсязі ПІІ знизилася з 9 до 6%, а частка обробної промисловості - з 42 до 34%. У середньому на частку сектора послуг у період 2001-2002 pp. припадало дві третини загального обсягу припливу ПІІ, або приблизно 500 млрд дол. [207].

Крім того, оскільки транснаціоналізація сектора послуг у країнах базування і приймаючих країнах відстає від аналогічного показника в обробній промисловості, є можливості для подальшої переорієнтації на сектор послуг. Основна частина вивезення ПІІ до сектора послуг, як і раніше, припадає на розвинуті країни, хоча розподіл цих інвестицій між ними став рівномірнішим.

Кілька десятків років тому майже весь сумарний обсяг вивезення ПІІ в сектор послуг припадав на частку фірм із Сполучених Штатів. У 2002 р. великими джерелами таких інвестицій стали Японія і ЄС. При цьому помітне зростання вивезення ПІІ до сектора послуг із країн, шо розвиваються, почався ще з 90-х років їхня частка в глобальному сумарному обсязі вивезених ПІІ в сектор послуг збільшилася з 1% у 1990 р. до 10% у 2002 p., зростаючи швидшими темпами, ніж в інших секторах. Особливо швидко зростали послуги, надані промисловими ТНК у сфері торгівлі, при цьому відзначалося і ріст підприємницьких послуг, сектора готелів і ресторанів, а також фінансових послуг.

Що стосується ввезення, то розподіл сумарного обсягу ШІ в секторі послуг був більш збалансованим, хоча основна їхня частина, як і раніше, припадає на частку розвинутих країн. Найшвидше зростання було зафіксоване в Західній Європі і Сполучених Штатах, що відбиває той факт, що метою основної частини ПІІ в сектор послуг є закріплення позицій на ринках.

У 2003 р. на частку розвинутих країн припадало, за оцінками ЮНКТАД, 72% сумарного обсягу завезених ШІ в сектор послуг, на частку країн, що розвиваються, -25%, а частина, що залишилася, - на частку ЦСЄ. У 2003 р. провідною приймаючою країною за показником сумарного обсягу завезених ПІІ в сектор послуг були Сполучені Штати Америки [208].

За винятком Китаю, країни, в яких відбувався бум ПІІ в сектор послуг, зміцнили також свої позиції як серед країн базування, так і серед приймаючих країн у випадку всіх ШІ. Разом з тим існують значні розходження в частці послуг у ПІІ по окремих країнах.

Змінюється також структура ПІІ в сектор послуг. Донедавна ці інвестиції спрямовувалися в основному в сектори торгівлі і фінансів,