Україні) можна і варто застосовувати ширшу національну статистичну базу, використовуючи яку розробити хоча і складніші, але виваженіші та інформативніші показники. З метою оптимальної адаптації глобальних ідей людського розвитку до конкретних умов України вітчизняними вченими під керівництвом члена-кореспондента АН України Е. Лібанової та професора О. Власюка розроблено національні методики вимірювання людського розвитку для регіонів України1. Ці методики враховують багато більше основних аспектів людського розвитку: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальний добробут населення; умови проживання населення; рівень освіти населення; стан та охорону здоров'я; соціальне середовище; екологічну ситуацію; фінансування людського розвитку. Для розрахунку значення кожного з названих аспектів використовуються цілі групи детальніших показників (див. додаток 3).
Продумана, виважена і зрозуміла методика обрахування ІЛР та його складових, крім ранжування і поділу країн на групи, дає змогу оцінити відповідність поточної ситуації певним орієнтирам, що виражаються оптимальними значеннями показників людського розвитку, а також зміну її за певний період. Порівняння індексів тривалості життя, освіченості та рівня життя дає можливість, за інших рівних умов, уточнити пріоритетність відповідних програм людського розвитку і необхідні розміри фінансування їх. Разом з тим
ІЛР не враховує багато параметрів, що забезпечують можливості вибору, цінні для людей. У зв'язку з цим триває постійна робота з вдосконалення методики його розрахунку та з доповнення його іншими синтетичними показниками. Однак ніякі зміни у методиці розрахунку ІЛР не можуть зменшити його значення як принципово нового інструменту вивчення суспільного прогресу. Разом з тим, методика розрахунку ІЛР ПРООН має бути розширена і вдосконалена для використання всередині країни.
Література для поглибленого вивчення теми
1. Грішнова О. Вплив рівня освіти на зайнятість: теоретичний та емпіричний аналіз // Україна: аспекти праці. — 2001. — №. б. — С. З— 11.
2. Грішнова О. Тендерні особливості конкурентоспроможності громадян на українському ринку праці // Україна: аспекти праці. — 2001. — №4. —С. 3—8.
3. Економічна активність населення України в 2002 році: Статист, зб. — К.: Держкомстат України. — 2003. — 209 с.
4. Конституція України. — К.: Парламентське вид-во, 1999. — 22 с.
5. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 224 с —Розд. II, IV.
6. Петюх ВМ. Ринок праці: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999. — 228 с. — Гл. 3,5.
7. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Закон України від 02.03.2000 № 1533-ІИ (зі змінами та доповненнями).
8. Про зайнятість населення. Закон України від 01.02.1991 № 803-ХІІ (зі змінами та доповненнями).
9. РофеА.И., Збышко Б.Г., Ишин В.В. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда: Учеб. пособие / Под ред. проф. А.И. Рофе. — М.: Изд-во "МИК", 1997. —160 с. — Гл. 3.
10. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. — М.: Изд-во МГУ: Изд-во ЧеРо, 1996. — 623 с —Гл.З.
11. Экономика труда (социально-трудовые отношения) / Под ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. - M.: ЭКЗАМЕН, 2002. — 736 с. — Гл. 3.2,3.3.
12. Эренберг РДж., Смит Р.С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. — M.: Изд-во МГУ, 1996. — 777 с. — Гл. 16,17.