жорсткі, виникають при переведенні капіталів з однієї держави в іншу. Валютні обмеження - це сукупність правил, що обмежують операції з національною або іноземною валютою. Вони регламентуються законодавчими та іншими нормативними документами, що встановлюють систему заходів щодо організації і проведення компетентними органами (в Україні - Національним банком України і державною інспекцією) валютного контролю з метою забезпечення збалансованості валютних надходжень і платежів за міжнародними розрахунками. Таке обмеження необхідне для нашої держави у зв'язку з наявністю пасивного платіжного балансу.
Становлення ринкової економіки - тривалий процес. Поки що проходить період становлення валютний ривок, а це вимагає, щоб міжнародні операції виконувалися лише банками з солідною репутацією, спроможними надавати своїм клієнтам послуги на високому професійному рівні. Вони повинні мати власний капітал, достатній для серйозних гарантій перед міжнародними клієнтами - не менше ніж 5 млн. євро.
Міжнародна кредитно-розрахункова одиниця - спочатку екю, а тепер євро - започаткована країнами Європейського економічного співтовариства, які створили в 1979 р. Європейську валютну систему. Курс екю, а тепер євро визначається через стандартний кошик валют країн-учасниць співтовариства. На початку екю виступала як розрахункова одиниця, а тепер євро стала новою формою міжнародних грошей. Країнами-учасницями С ЕС, які започаткували колективну валюту, були встановлені жорсткі рамки коливання курсів валют одна відносно іншої в рамках співтовариства, розширення масштабів взаємної інтервенції на валютних ринках для підтримки курсів валют. Сьогодні євро є досить авторитетною міжнародною кредитно-розрахунковою одиницею.
Значне місце у структурній перебудові валютних відносин в Україні належить Національному банку, який провів велику роботу з організації виробництва української національної валюти - гривні, заснував банкнотну фабрику. Йому належить також ініціатива щодо накопичення валютних цінностей за рахунок закупівлі у населення іноземної валюти, золота, срібла і платини (у злитках і монетах). Причому іноземна валюта накопичується не тільки за рахунок купівлі-продажу, а й за рахунок обміну її на національну валюту при зарахуванні на валютні рахунки в банках.
Валютні операції, що полягають у купівлі і продажу валют різних країн, обслуговують міжнародну торгівлю і міжнародні розрахунки. При валютних обмеженнях право на ведення валютних операцій надається державою тільки певним банкам.
Розрахунки в іноземній валюті, так само як і торгівля нею, тісно пов'язані з валютним курсом. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті держави, та курси валютних цінностей, виражені в іноземних валютах.
Ліцензування валютних операцій банків зміцнило довіру підприємств усіх форм власності до банків, і свої розрахунки з партнерами за кордоном вони вже проводять не через бартерні операції, а платіжними дорученнями через банки, що значно прискорює обіговість валютних коштів, сприяє поліпшенню платіжного і торговельного балансів держави.
На поліпшення платіжного і торговельного балансів держави великий вплив має і стабілізація валютного курсу, який визначається ціною грошової одиниці однієї країни, вираженою через ціну грошової одиниці іншої країни. Валютний курс не має твердих меж, і його коливання відображають процес знецінення грошових одиниць у тій чи іншій державі. Шляхом посилення пропозиції даної валюти або шляхом підвищення на неї попиту можна досягати її відхилення від ринкового курсу в той чи інший бік. Наприклад, Національний банк України може регулювати валютний курс тієї чи іншої валюти: встановлювати валютний курс шляхом купівлі-продажу іноземної валюти (валютна інтервенція).
Закономірним є те, що зміна валютного курсу залежить значною мірою від стану платіжного балансу. Тому при інфляції падіння курсу валюти може випереджати падіння купівельної сили грошей.
Встановлення в Україні курсу валют на валютній біржі ще не є свідченням того, що йому немає альтернативи. Альтернативою є вільний ринок валют, на якому іноземна валюта має вищий валютний курс і комерційні банки встановлюють валютні курси не на основі офіційного курсу валют, а виходячи з валютних курсів на вільних ринках, що призводить до великої кількості валютних курсів у різних регіонах. Практично вільні ринки являють собою купівлю-перепродаж валюти, і держава повинна жорстко обмежувати це негативне явище, бо воно підриває стійкість національної грошової одиниці.
Розглянемо, як Федеральна резервна система США підтримує курс власної національної грошової одиниці - долара та здійснює операції з іноземною валютою. У своїй діяльності щодо підтримки долара, щоб уберегти його від знецінення, федеральна резервна система (у подальшому ФР) та казначейство США вживають заходів до скорочення витрат як з боку суспільних закладів, так і з боку приватних осіб тоді, коли економіка досягла межі своїх можливостей. При незмінному курсі валют розширення банківських резервів і пов'язане з цим підвищення попиту на грошову масу та кредит призведуть до зростання процентних ставок, і все це супроводжуватиметься тенденцією до перегляду курсу долара на обмінних ринках. Такі зміни процентних ставок та обмінної ставки обмежуватимуть інфляційний тиск. Якщо курс долара буде переглянутий, то внутрішній та зовнішній попит працюватимуть на користь американських товарів, а ціни на імпортовані товари повинні знижуватись. Відмова від переоцінки курсу долара за рахунок розширеного використання банківських резервів та грошової маси просто посилить інфляційний тиск з боку початкового різкого підвищення попиту.
ФР здійснює операції з іноземною валютою з 1962 p., крім розрахунків, що проводяться для клієнтів з 1950-х років. Операції з іноземною валютою ФР спрямовуються федеральним комітетом відкритого ринку, який діє в тісному співробітництві з казначейством США, що несе повну відповідальність за управління міжнародними резервами США. Керуючий міжнародними операціями Нью-йоркського банку ФР діє як агент відносно комітету і казначейства в процесі виконання операцій з іноземною валютою, яка належить США. Стратегія ФР відносно операцій з іноземною валютою відображена в його повноваженнях щодо ведення операцій з іноземною валютою та в його директивах щодо операцій з іноземною валютою.
Характер та спектр операцій з іноземною валютою розвивався у відповідь на зміни, які відбувалися в міжнародній грошовій системі. Найважливішою з таких змін був перехід на початку 1970-х років від Бреттон-вудської валютної системи з фіксованими курсами валют до системи з курсами плаваючих валют. У період звернення до курсів плаваючих валют головною метою операцій з іноземною валютою ФР (що зазначено в директиві відносно операцій з іноземною валютою) була протидія неупорядкованим умовам обміну валют на обмінних ринках за допомогою інтервенційних операцій, які виконуються головним чином на Нью-йоркському ринку обміну іноземних валют. Протягом деякого тиску на долар з метою зниження його курсу ФР купив долари (продав іноземну валюту), прийнявши тим самим на себе деякий тиск щодо продажу з урахуванням ринкової вартості долара. Аналогічно продаж доларів (купівля іноземної валюти) інколи мала місце з метою протидії курсу долара на іноземних обмінних ринках. Банк ФР у Нью-Йорку також може проводити розрахунки на американському обмінному ринку іноземної валюти як агент, що обслуговує рахунки іноземних валютних управлінь.
Інтервенційні операції, включаючи операції з доларами, які розпочав ФР або іноземне управління, не змінюють постачання резервів для американських депозитних закладів. Іншими словами, інтервенція стерилізована таким чином, що не призводить до зміни обсягу національного базового резерву, на відміну від ситуації, яка виникла б у разі відсутності такої інтервенції.
Припустимо, що ФР хоче протидіяти зниженню курсу долара. Він вибирає, наприклад, свої баланси у німецьких марках з Бундесбанку - німецького центрального банку - і продає їх за долари, тим самим тимчасово скорочуючи масу доларів у банківських резервах. Однак, якщо стосовно зниження обсягу доларових банківських резервів не вироблено чіткого рішення, то ФР традиційно використовує закуплені ним долари на створення доларового забезпечення, тим самим відновлюючи запас банківських резервів долара до його попереднього рівня.
Бундесбанк зможе дозволити або не дозволити, щоб інтервенційна операція з боку ФР вплинула на його банківські резерви німецьких марок. Для того щоб виключити збільшення банківських резервів у німецьких марках, Бундесбанк повинен стерилізувати інтервенцію шляхом продажу забезпечення у німецьких марках на відкритому ринку. Чистий ефект від операції інтервенції з боку ФР, яка стерилізована як ФР, так і Бундесбанком, полягає у зменшенні доларової маси забезпечень та у підвищенні грошової маси забезпечень у вигляді німецьких марок для приватного сектору.
Доларові інтервенції іноземних центральних банків також залишають національний базовий резерв США недоторканим або тому, що вони не призводять до будь-яких змін у балансі ФР, або тому, що такі зміни компенсуються традиційними методами. Більшість доларових продажів з боку іноземних центральних банків реалізується шляхом використання (вибірки) капіталовкладень у вигляді забезпечень (у доларах) або шляхом отримання позики (у доларах) на ринку і, таким чином, не впливають на банківські резерви. Якщо іноземний банк продає долари зі своїх капіталовкладень ФР або долари, отримані від ФР, через "своп"-мережу, то такі розрахунки прямо та опосередковано впливатимуть на обсяг банківських резервів. Однак у будь-якому випадку вплив може компенсуватися в процесі продажу внутрішніх цінних паперів з боку ФР.
Головною особливістю операцій з іноземною валютою,