Аналіз починається з перевірки виконання плану по валовій і товарній продукції.

До складу валової продукції включається продукція, вироблена всіма цехами підприємства, крім тієї її частини, що спожита на виробничі потреби (так званий внутрішньозаводський оборот). Таким чином, валова продукція складається з готових виробів, повністю закінчених обробкою на даному підприємстві, плюс приріст (або мінус зниження) залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів і пристосування власного виготовлення.

Чинний порядок передбачає певну відмінність у визначенні обсягу валової продукції підприємств різних галузей народного господарства.

Зміна залишків незавершеного виробництва враховується при визначенні величини валової продукції на підприємствах з тривалим процесом виробництва, а також у випадках, коли виробництва значно коливаються. Ці особливості слід мати на увазі при перевірці випуску валової продукції, оскільки вона є показником, що характеризує обсяг промислового виробництва окремих підприємств, господарських об'єднань і всього народного господарства в цілому.

До складу товарної продукції включаються тільки повністю закінчені і укомплектовані вироби, виготовлені як із купованої сировини, так і з сировини замовника (за вирахуванням вартості цієї сировини); виконані підприємством послуги і роботи по капітальному ремонту свого обладнання. Товарна продукція визначає обсяг виробленої підприємством продукції, яка може бути використана або для виробничих потреб, або для задоволення потреб населення.

Валова продукція є початковим показником для розрахунку продуктивності праці, визначення ступеня використання виробничих потужностей. Дані про розміри цієї продукції необхідно мати при перевірці використання заробітної плати, встановленні нормативів по виробничих запасах і т.п. Товарна продукція є початковою базою для розрахунку таких показників, як собівартість продукції, реалізація тощо.

Оцінка виробництва продукції може здійснюватися у вимірах. Основним з них є грошовий (вартісний), він забезпечує можливість виразити в єдиному показнику підсумок роботи підприємства по випуску продукції і зіставлення показників як всередині одного, так і між різними господарствами.

Для порівняння даних у звітності валова продукція показується не тільки в діючих, а й у незмінних цінах.

Товарна продукція оцінюється як у діючих оптових цінах підприємства, так і в оптових цінах ринку. Однак по випуску продукції в грошовому вимірі не розкривають обсяг роботи, виконаної безпосередньо підприємством, оскільки у вартість валової і товарної продукції, крім трудових витрат даного підприємства, включаються і витрати раніше матеріалізованої праці (сировина, матеріали тощо). Тому для правильної оцінки міри виконання виробничої програми поряд з грошовим виміром використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові виміри, а також нормативна вартість обробки.

Натуральні виміри (штуки, метри, тонни) широко використовуються при обліку виробництва окремих видів продукції. На підприємствах, що випускають однорідну продукцію, їх можна використовувати і для оцінки виробництва продукції загалом.

Умовно-натуральними показниками (приведеними одиницями) користуються в тому випадку, коли певний виріб приймається за одиницю, а для всіх інших встановлюються перевідні коефіцієнти порівняно з прийнятими за одиницю. Так, випуск тракторів різних марок розраховується в умовних 15-сильних тракторах, виробництво вагонів обчислюється в переведенні на двоосні вагони і т.д.

Трудові виміри (нормо-години, заробітна плата виробничих робітників) використовуються для об'єктивної оцінки обсягу роботи даного підприємства.

Аналіз виконання виробничої програми за даними річних, квартальних планів забезпечує можливість оцінки роботи підприємства за існуючими резервами збільшення випуску продукції. Результати подібного аналізу мають цінність для подальшої роботи підприємства. Вони також необхідні вищим організаціям для поліпшення керівництва підлеглими підприємствами, фінорганам і банкам при здійсненні їх контрольних функцій тощо.

Дані аналізу, що проводиться після звітного періоду, природно, не можуть бути корисними для оперативного з'ясування недоліків, що є в повсякденній роботі, і вживання оперативних заходів до негайної їх ліквідації, з тим щоб забезпечити максимальний рівень продукції в поточному періоді. Ці завдання вирішуються при повсякденному оперативному аналізі виконання виробничої програми. Чим ширше коло питань, що охоплюються оперативним аналізом, тим глибше керівники підприємства і окремих його ланок можуть вникати в хід роботи і конкретніше керувати всіма напрямками діяльності підприємства.

При розробці кола показників оперативного аналізу і використанні його результатів слід визначити, які з них потрібні керівникам низових ланок (бригад, змін, дільниць), цехів і служб і які керівництву підприємством. Таке розмежування дозволяє забезпечити потрібними матеріалами керівників тих ланок, які компетентні приймати рішення з даного конкретного питання.

Підприємства, що працюють за мережним графіком, можуть використовувати при оперативному аналізі дані про допущені відхилення від графіка.

Поточним оперативним аналізом виконання виробничої програми мають охоплюватися щонайменше такі основні питання:

хід виробництва продукції;

забезпеченість робочою силою всіх дільниць і повнота використання робочого часу;

виконання завдань по продуктивності праці і по нормах виробітку;

використання часу роботи, обладнання, його потужності, застосування передових методів роботи тощо;

хід матеріально-технічного постачання і стан матеріальних запасів;

повнота і своєчасність забезпечення всіх ділянок необхідними основними і допоміжними матеріалами, інструментом, різними пристосуваннями, а також використання матеріалів.

Процес обробки матеріалів включає в себе приведення показників у порівнянний вигляд, спрощення цифрових даних та складання аналітичних розрахунків і таблиць.

Приведення до порівнянного вигляду необхідне у зв'язку з тим, що у звітних таблицях багато показників розраховано в різній оцінці, ґрунтуються на неоднаковому кількісному базисі і відображають різну структуру. Особливо важливим є приведення до порівнянного вигляду даних при аналізі показників діяльності двох і більше підприємств.

Основними способами спрощення цифрових даних є заокруглення і підсумовування. Заокруглення чисел полягає в тому, що замість вираження окремих величин у нижчих розрядах, вони беруться в одиницях вищих розрядів. Підсумовування полягає в об'єднанні однорідних доданків у групові показники. Спрощення матеріалів має проводитися таким чином, щоб воно не впливало на якість висновків за результатами аналізу.

Найважливішим і трудомістким процесом обробки матеріалів є складання аналітичних розрахунків і таблиць. У цьому процесі широко використовуються всі прийоми економічного аналізу.

Аналітичні розрахунки і таблиці мають забезпечити правильну оцінку стану справ на тій чи іншій ділянці роботи підприємства, встановити і кількісно виміряти вплив окремих чинників на показники діяльності, що вивчаються. У такий спосіб у результаті аналізу досягається можливість відокремити істотне від неістотного, визначити позитивне й негативне, виявити існуючі внутрішньогосподарські резерви і накреслити шляхи їх використання. Монтаж аналітичних таблиць здійснюється з урахуванням використання даних, що містяться в них, не тільки для самої аналітичної роботи, а й як ілюстративний матеріал до висновків за результатами аналізу.

У наш час підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Усе це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання коштів.

Результати такого аналізу потрібні насамперед власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам.

Зміст і основна цільова мета фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб'єкта (підприємства, фірми, компанії тощо) за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою й іншими господарчими суб'єктами.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз може проводитися аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансового стану підприємства переслідує кілька завдань: визначення фінансового становища; виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі; виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані; прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою різних методів і прийомів. Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила, або методику аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити основні:

періодичний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

структурний аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників, з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з позиціями попередніх періодів і визначення тренда - основної тенденції динаміки показника. За допомогою тренда ведеться перспективний прогнозний аналіз;

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності за окремими показниками суб'єкта, визначення взаємозв'язку показників;

порівняльний аналіз - можна класифікувати як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, підрозділів, цехів, так і як міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, із середньогалузевими і середніми господарськими даними.

В умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність суб'єктів підприємництва стає основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство зацікавлене в отриманні додаткових джерел фінансування. Знайти їх можна на кредитному ринку шляхом об'єктивного інформування про свою