Основна вимога до інформації, поданої у звітності, полягає в тому, щоб вона була об'єктивною, тобто щоб цю інформацію можна було використовувати банком для прийняття обґрунтованих ділових рішень по наданню кредиту. Для цього інформація про фінансовий стан повинна відповідати певним критеріям:

інформація повинна надаватись в повному обсязі, який забезпечує можливість перспективного і ретроспективного аналізу;

вірогідність інформації визначається ЇЇ точністю і правдивістю, можливістю перевірки і документальною обґрунтованістю;

інформація вважається правдивою, якщо вона не містить помилок і упереджених оцінок, а також не фальсифікує подій господарського життя;

фінансова звітність не робить акценту на задоволення інтересів однієї групи користувачів, або упередженість загальної звітності на шкоду іншим, тобто є нейтральною;

відкритість і зрозумілість, адже користувачі повинні порівняно легко розуміти зміст звітності;

можливість порівнянь, з дозволу власників, даних про діяльність підприємства з аналогічною інформацією про діяльність інших фірм.

У ході формування звітної інформації потрібно дотримуватися певних обмежень на інформацію, що включається у звітність:

оптимальне співвідношення витрат і доходів, тобто витрати на складання звітності повинні розумно співвідноситися з імовірними доходами, отримуваними підприємством від подання цих даних зацікавленим користувачам;

принцип обережності (консерватизму) - передбачає, що документи звітності не повинні допускати завищеної оцінки активів і прибутку і заниженої оцінки зобов'язань;

конфіденційність вимагає, щоб звітна інформація не містила даних, що можуть завдати шкоди конкурентним позиціям підприємства.

До речі, користувачі інформації різні, цілі конкурентні або діаметрально протилежні. Класифікація користувачів бухгалтерської звітності може бути виконана різними способами, однак, як правило, виділяють три укрупнені групи: користувачі, зовнішні стосовно конкретного підприємства; самі підприємства (точніше, управлінський персонал); власне бухгалтери.

Бухгалтерська звітність підприємства або організації, за винятком звітності бюджетних організацій, складається з бухгалтерського балансу; звіту про прибутки і збитки; додатків до них, передбачених нормативними актами; аудиторського висновку, що підтверджує вірогідність бухгалтерської звітності, якщо вона підлягає обов'язковому аудиту; пояснювальної записки.

Пояснювальна записка до річної бухгалтерської звітності повинна містити істотну інформацію про підприємства, організації, їх фінансовий стан, можливість порівнянь даних за звітний період і попередній йому рік і т.д.

Існують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурного боку методики фінансового аналізу залежить від визначених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи передбачає її організацію у вигляді двохмодульної структури: експрес-аналіз фінансового стану; деталізований аналіз фінансового стану.

Метою експрес-аналізу фінансового стану є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта підприємництва. Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, економічне вивчення й аналіз звітності.

Мета першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до аналізу. Тобто проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності за формальними ознаками і, власне кажучи, визначається наявність усіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність усіх звітних форм; перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки.

Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані господарюючого суб'єкта.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність або необхідність більш глибокого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Мета деталізованого аналізу фінансового стану - сформувати більш детальну характеристику майнового і фінансового стану підприємства і результатів його діяльності у звітному періоді та можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

З цією метою можна запропонувати таку програму поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства:

Попередній огляд економічного і фінансового стану суб'єкта господарювання, який включає характеристику загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності та виявлення статей звітності з негативною характеристикою.

Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання: оцінка майнового стану; аналітика; структурний аналіз балансу; аналіз якісних зрушень; оцінка фінансового стану; оцінка ліквідності; оцінка фінансової стійкості.

Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання; оцінка основної діяльності; аналіз рентабельності-прибутковості.

До речі, аналіз прибутковості суб'єкта характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку, або доходів.

Відносний показник - рівень рентабельності. Величина прибутковості вимірюється рівнем рентабельності. Рівень рентабельності суб'єктів, пов'язаних з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається процентним відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.

У процесі аналізу вивчають динамічні зміни обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності і фактори, які їх визначають.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може або залишитися незмінним, або поліпшитися, або погіршитися. Потік господарських операцій, що здійснюються щодня, є мовби "підбурювачем визначеного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних меж зміни джерел коштів для покриття вкладення капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання, наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності.

На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості. Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за допомогою абсолютних показників.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або брак джерел коштів для формування запасів і витрат, що визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат.

Таким чином, фінансово стійким вважається таке підприємство, яке за рахунок власних коштів покриває затрати, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розплачується у встановлений термін за своїми зобов'язаннями перед кредиторами. Головним у діяльності підприємств є їх фінансовий стан. Тому, розкриваючи фінансову стійкість, слід зробити аналіз складу і розміщення активів підприємства; динаміки і структури джерел фінансових ресурсів; наявності власних оборотних коштів; кредиторської заборгованості; наявності і структури оборотних коштів; дебіторської заборгованості; платоспроможності.

Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього передумов для одержання кредиту і здатність повернути його у встановлений термін. Кредитоспроможність позичальника характеризується його поточним фінансовим станом і перспективами змін, здатністю в разі необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.

При аналізі кредитоспроможності використовується ціла низка показників. Найбільш важливими з них є норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність. Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву за балансом. Ліквідність суб'єкта підприємницької діяльності - це здатність його розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів. Поріг рентабельності - це такий виторг від реалізації, при якому підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутку. Перейшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валового прибутку з кожної наступної одиниці товару. Тоді різниця між досягнутим фактичним виторгом від реалізації і порогом рентабельності складає запас фінансової міцності, яка характеризує ефективне використання капіталу. Завдання аналізу ліквідності балансу виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і цілком розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, за який даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їх ліквідність.

Зрозуміло, що використання капіталу має бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміють величину прибутку, що припадає на одну гривню вкладеного капіталу. Ефективність капіталу - комплексне поняття, що включає в себе використання оборотних коштів, основних фондів та нематеріальних активів. Тому аналіз ефективності капіталу проводиться за окремими його складовими:

1) ефективність використання оборотних коштів характеризується, насамперед, їх оборотністю. Під оборотністю коштів розуміють тривалість проходження ними окремих стадій виробництва і їх повернення. Оборотність оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в днях або кількістю оборотів за звітний період;

2) ефективність використання капіталу в цілому. Капітал у цілому являє собою суму основних фондів та оборотних коштів. Ефективність використання капіталу найкраще виміряється його рентабельністю. Рівень