Економіка підприємництва. Контроль і аудит фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій

Розвиток нової економічної системи змінив форми і методи фінансового контролю та призвів до впровадження аудиту.

Навіть тепер, коли економічний стан держави поліпшується за макроекономічними показниками і триває процес поступового розвитку виробництва, що призводить до все більшого виробництва товарів та послуг, необхідне налагодження чіткого обліку і контролю всіх економічних процесів.

Фінансовий контроль можна розглядати як сукупність елементів управління, бо на основі аналізу отриманої інформації вживаються заходи по усуненню порушень, а у разі необхідності вносяться зміни в основні параметри функціонування об'єктів перевірки. Він має два напрямки - контроль як елемент системи управління, що забезпечує зворотний зв'язок, і контроль у широкому розумінні з урахуванням всіх елементів управління.

При здійсненні комплексу регулюючих заходів слід враховувати, що їх виконання потребує постійного контролю.

Слід враховувати і важливий момент фінансового контролю - його ефективність, яка залежить від того, наскільки достовірна надана інформація про стан об'єкта контролю і можливості проведення регулюючих заходів.

При проведенні фінансового контролю часто трапляються випадки, коли перевірки чи ревізії виявляють порушення, але й після цього поліпшення не відбувається. Це свідчить про те, що немає належної реалізації матеріалів перевірки, а тому - й реальних результатів контролю. Перетворення, які відбуваються нині в організації контролю, свідчать про те, що на практиці відмовляються від єдиної, встановленої протягом десятків років системи контролю. Уже сьогодні не витримується періодичність перевірок, максимальна їх реалізація тощо, тобто спостерігається період переходу до перевірок як форм управлінської діяльності.

З переходом до ринкової економіки змінились структура, форма і методи контролю, тобто вся система фінансового контролю. Раніше через фінансовий контроль здійснювалась перевірка виробництва і розподілу суспільного

продукту. Для цього використовувались матеріальні і грошові засоби. Контроль проводився як у виробничій, так і в невиробничій сферах. Його завданням була перевірка складання і виконання бюджету на всіх рівнях, включаючи державний, фінансові плани підприємств і галузей господарювання, а також дотримання положень госпрозрахунку і фінансової дисципліни та заходів по виявленню резервів поліпшення господарської діяльності.

Поряд з цим фінансовий контроль сприяв та й нині певною мірою сприяє збільшенню накопичень і зростанню рентабельності, боротьбі за впровадження жорсткого режиму економії і ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів. На сьогодні головною функцією фінансового контролю є переважно боротьба за виконання державного бюджету як по доходах, так і по видатках.

Фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний і подальший. Основним є попередній контроль, яким передбачається запобігти порушенню використання бюджетних та інших коштів, законів, перекрити шляхи порушенням і крадіжкам. Поточний контроль проводиться всіма фінансовими і господарськими органами в процесі використання коштів, через аналіз, перевірку та обстеження. Подальший контроль виконується після надходження доходів чи проведення видатків. У його процесі перевіряється виконання бюджету по доходах і видатках, своєчасність надходження доходів, законність проведення видатків, наявність порушень фінансової дисципліни, перекручень звітності, зловживань. Завдяки йому вживаються заходи щодо усунення порушень і притягнення винних до відповідальності.

Для проведення фінансового контролю в усіх міністерствах і відомствах було створено структурні підрозділи - ревізійні управління (відділи), а загальне керівництво здійснювало КРУ Міністерства фінансів.

З прийняттям Верховною Радою Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 р. зі змінами і доповненнями ставлення до фінансового контролю дещо поліпшилось. На нього покладаються такі функції, як перевірка виконання Закону про бюджетні права державними і місцевими органами влади та управління, контроль за додержанням фінансової дисципліни підприємствами, установами та організаціями, за ефективним використанням бюджетних і власних коштів, контроль за виконанням державного бюджету органами державного управління всіх рівнів, бюджетними установами, господарськими підприємствами і організаціями щодо виконання зобов'язань перед бюджетом, перевірка роботи фінансових органів по виконанню бюджетів всіх рівнів та роботи системи банків по взаємовідносинах з бюджетом.

Фінансові органи здійснюють систематичний контроль у процесі складання бюджетів і оперативний - при мобілізації доходів і фінансуванні видатків. Ця робота виконується при розгляді розрахунків надходження доходів і перевірці кошторисів видатків і розрахунків до них.

Надана самостійність підприємствам і організаціям та розпочата приватизація ліквідували фінансовий контроль міністерств і відомств. У зв'язку з цим значною мірою зросло значення фінансового контролю з боку головного бухгалтера та бухгалтерії і фінансових відділів підприємств всіх форм власності.

Добре поставлений бухгалтерський облік дозволяє прийняти ефективне рішення, контролювати його виконання. Відсутність обліку свідчить про неблагополучний стан на підприємстві. Тому бухгалтерська інформація є основною, і від її достовірності залежить весь процес управління, який завершує контроль.

Залежно від повноти контроль підрозділяється на такі види - повний і частковий, тематичний і комплексний. Причому вони мають державні і приватні структури. Повний контроль потребує перевірки всієї фінансово-господарської діяльності. При частковому - перевіряються окремі ділянки фінансово-господарської діяльності або окремі витрати, наприклад, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей. Тематичний контроль проводиться в однотипних структурах, де перевіряються одні й ті ж питання, наприклад, перевірка проведення фінансових розрахунків підприємств і організацій.

Розвиток ринкових відносин, існування державної, колективної, приватної і змішаної власності потребують і створення нової системи фінансового контролю за його певними підрозділами: за джерелами фінансування (госпрозрахункові, бюджетні і змішані); за формами власності; за суб'єктами контролю (державний, аудиторський); за контрольованими питаннями фінансово-господарської діяльності (формування доходів і видатків бюджету, достовірність звітних даних, контроль і аналіз фінансових результатів, стан бухгалтерського обліку і надання допомоги контролюючим господарським і бюджетним організаціям у постановці бухгалтерського обліку, економічного аналізу тощо).

Надання підприємству самостійності потребує і зміни системи контролю за його діяльністю. Важливим положенням фінансового контролю є використання таких його методів, як інвентаризація матеріальних цінностей і наявності грошових коштів, зустрічна перевірка та перевірка бухгалтерських звітів і балансів.

Важливо розглянути методи контролю.

Для перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей і на основі зіставлення даних перевірки із записами рахунків бухгалтерського обліку, виявлення існуючих розбіжностей і вжиття заходів для виправлення порушень, відшкодування недостачі використовується метод інвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсів. Причому інвентаризація наявності грошових коштів проводиться обов'язково методом раптової перевірки наявності грошових коштів у касі підприємства, організації або установи.

Як правило, перевірка наявності грошових коштів відбувається без перерви і закінчується складанням і підписанням акта. У випадках, коли з певної причини необхідно зробити перерву, перевіряючий опечатує касу. Опечатування може супроводжуватись також інвентаризацією матеріальних цінностей, якщо вони знаходяться на різних складах або якщо їх облік потребує багато часу.

При інвентаризації наявності сировини і матеріалів, а також готової продукції, щоб виявити розходження, здійснюються контрольні перевірки. Метод таких перевірок передбачає звіряння записів у книгах і рахунках бухгалтерського обліку організації чи установи, яка перевіряється, з даними обліку організації або установи, яка поставляє сировину, матеріали чи продукцію. Повніше цей метод застосовується при перевірці виконання робіт або послуг, які надає організація, що перевіряється, іншим організаціям, а також приватним особам.

Метод рахункової перевірки бухгалтерських звітів і балансів передбачає перевірки достовірності відображення в них звітних показників, виявлення і усунення приписок та інших зловживань, які спричиняють перекручення показників виконання підприємствами державного замовлення, недопущення незаконного або неправильного використання коштів, забезпечення виконання обов'язків перед бюджетом і зміцнення звітної дисципліни.

Останнім часом зменшилось значення рахункової перевірки бухгалтерських звітів і балансів, але це явище тимчасове, оскільки неминуче кожна державна, акціонерна чи приватна структура буде змушена повертатись до такого методу, а тим більше до пофакторного аналізу фінансово-господарської діяльності з тим, щоб мати чітке уявлення про стан справ.

Сьогоднішня реальність полягає в тому, що відбувається широкий розвиток ринкових структур, утворення приватних підприємств, фірм, акціонерних товариств, розвивається підприємницька діяльність новостворених структур, керівники яких роблять свій "бізнес". А якщо додати до цього сумарний бухгалтерський облік і практично повне скорочення відомчих ревізійних служб, то стане зрозуміло, чому така безконтрольність у витрачанні коштів.

Як відомо, природа не терпить вакууму, і, звичайно, він заповнюється. Відчувши послаблення контролю, керівники і бухгалтери, як уже зазначалось, намагаються робити на цьому бізнес. Таке неадекватне ставлення до державних коштів, їх використання за цільовими напрямками потребує посиленого контролю за роботою передусім бюджетних установ, а тому в областях створюються координаційні ради з контролюючих органів для проведення перевірок і ревізій використання як бюджетних коштів, так і наданих державою чи Національним банком цільових кредитів на розвиток агропромислового комплексу чи конверсію. Це надає можливість використовувати наявний фінансовий і економічний потенціал областей для систематичного вивчення і узагальнення матеріалів з метою внесення пропозицій щодо поліпшення фінансового стану областей, мобілізації резервів та підготовки рекомендацій щодо поліпшення фінансово-кредитної політики.

Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація і створення на цій основі акціонерних товариств, приватних підприємств та інших подібних об'єднань і товариств викликало необхідність створення органу, в обов'язки якого входило б проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств всіх форм власності