Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, виконання аудиторських перевірок і надання аудиторських послуг як шляхом перевірок, так і шляхом експертизи, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Згідно з чинним законодавством аудиторську діяльність можуть виконувати як громадяни України, так і аудиторські фірми, об'єднання, які мають кваліфікаційний сертифікат і на його основі одержали ліцензію. При цьому слід мати на увазі, що аудиторська перевірка поділяється на загальну і спеціальну. Загальну виконують аудитори та їх фірми, об'єднання при перевірці фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, спеціальну - аудитори, які мають спеціальний дозвіл палати аудиторів на проведення перевірок комерційних банків та надання їм послуг.

Атестує аудиторів і видає кваліфікаційні сертифікати та ліцензії Палата аудиторів. Вона розробляє стандарти та методичні рекомендації, здійснює облік аудиторів, їх об'єднань і фірм. Уся діяльність аудиторів будується на комерційній основі.

Основне їх завдання - аналіз фінансово-господарської діяльності господарських структур за певний проміжок часу, наприклад за рік.

Джерелом аналізу є декларація про доходи підприємства чи організації та звіт про фінансові результати. Для виконання аналізу слід також мати бухгалтерські документи з обліку виробничих витрат, реалізації продукції та фінансових результатів. Передусім необхідно проаналізувати собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства, яка складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Далі перевіряються документи по фінансових результатах, тобто по факторах. Якість аналізу залежить від правильної постановки бухгалтерського обліку. Його оцінка - важливий момент при підготовці аудиторського звіту. У зв'язку з цим аудитор повинен зробити експертизу достовірності облікових даних.

Пофакторний аналіз звітних даних та експертиза достовірності облікових даних відображається в аудиторському висновку, який є офіційним документом, засвідчений підписом та печаткою аудитора чи аудиторської фірми, що складається у визначеному порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до законодавчих та нормативних документів України, проведення аудиту обов'язкове: для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств та інших господарських суб'єктів незалежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційна, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю; для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; емітентів цінних паперів; для державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності; при порушенні питання про визначення неплатоспроможним або банкрутом.

Враховуючи, що аудиторський контроль - практично нова галузь контролю, яка виникла у зв'язку з переходом України до ринкової економіки, а в результаті цього - з роздержавленням і приватизацією, появою підприємницьких та власних підприємств і організацій, зупинимось на аудиторському контролі детальніше.

Аудит як незалежна перевірка фінансових звітів підприємств виконується аудитором, який має впевнитись, що звіти відображають дійсний фінансовий стан підприємства на дату його проведення і шляхи отримання прибутку. У своїй діяльності аудитор спирається на законодавчі та нормативні документи, але при цьому до виконання своїх завдань він підходить гнучко, що виявляється не тільки при перевірці діяльності підприємства, а й за його межами (при перевірці окремих операцій), в обґрунтованому виборі методу перевірки, застосовує два різних підходи: системний аудит та його альтернативу - субстативний аудит.

Системний аудит - це перевірка виконання контролем своїх функцій, що дає впевненість в тому, що недоліків немає, оскільки фінансові показники відображено в бухгалтерському обліку чітко, без перекручень.

Субстативний аудит - це перевірка якомога більшої кількості балансів і рахунків для впевненості в їх повноті та чіткому записі, підтвердженому документами.

Мета обох підходів одна - гарантувати чіткий висновок по проведеному аудиту. Для цього аудит поділяється на два етапи. На першому етапі визначається мета аудиту, тобто наявність, повнота і оцінка розкриття у звіті всіх статей. При розгляданні кредиторів перевіряється повнота їх відображення в обліку. На другому етапі розглядаються всі конкретні ризики, пов'язані з клієнтами та проведенням технологічних операцій, обладнання, запасів сировини тощо. Тут виявляється система внутрішнього контролю, яка зводить нанівець ризик помилки.

Тільки після перевірки ступеня ризику на даному підприємстві аудитор може визначати обсяг перевірки, яку необхідно провести, чи аналізу, який можна підрозділити на такі категорії, як інспекція, нагляд, підтвердження, підрахунок, аналітичний огляд.

Інспекція - це аналіз бухгалтерських документів, який гарантує достовірність звітних даних. Нагляд за виконанням операцій передбачає точність виконання та шляхи його здійснення. Підтвердження - це офіційне або неофіційне з'ясування в межах підприємства, що перевіряється, чи поза ним в усній чи письмовій формі як по окремих операціях, так і в цілому надійності їх проведення. Підрахунок - перевірка арифметичної точності бухгалтерських записів у документах і виконаних розрахунках. Аналітичний огляд - виявлення окремих тенденцій, статистичних та інших даних для вивчення впливу змін на діяльність підприємств.

Аудит можна поділити й на такі етапи, як планування - розробка підходів до об'єкта, що перевіряється; опитування - виявлення фактів, які мають значення при перевірці; реєстрація - розгляд системи бухгалтерського обліку клієнта; підтвердження - перевірка окремих операцій і їх відображення в бухгалтерському обліку від початку й до кінця її проведення з тим, щоб підтвердити, що всі записи в обліку операцій здійснено правильно і відхилень немає, та оцінка - перша оцінка постановки бухгалтерського обліку; якщо вона негативна по кінцевих рахунках, то виявляються причини, недоліки та ступінь ризику.

Аудиторський ризик (АР) підрозділяється на невиправний ризик (HP) - ризик за рахунок недостовірності звітних даних, відображених у фінансових рахунках.

Може бути і запланований діловий ризик. Контрольний ризик (КР) -ризик, допущений клієнтом в надії, що аудитор його не виявить, але виявився, та дослідницький ризик ЩР) - ризик, коли ні клієнт, ні аудитор не виявили недостовірності звітних даних.

Тому основною метою аудитора є дослідницький ризик, який оцінюється через невиправний і контрольний ризик.

Діяльність аудитора по перевірці або аналізу товариства чи акціонерного підприємства закінчується аудиторським висновком, який можна підрозділити на кваліфікований і некваліфікований. Кваліфікований аудиторський висновок виявляє недоліки у постановці бухгалтерського обліку, прорахунки та інші проблеми, виявлені під час перевірки, які потребують виправлення, некваліфікований - стан бухгалтерського обліку на підприємстві як задовільний та беззастережний.

Список літератури

1. Симоненко В.К. Регіони України (проблеми розвитку). - К.: Наукова думка, 1997. - 263 с.

2. Соколенко Т.І. Теоретичні, методологічні і організаційно-економічні основи приватизації. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 41 с.

3. Україна: проблеми сталого розвитку (наукова доповідь) / Б.М. Данилишин, СЛ. Дорогунцов, Е.М- Лібанова, В.Я. Шевчук. - К.: РВПС України НАН України. 1997. - 149 с.

4. Федосов В.М., Огородник С.Я.. Сутормина В.Н. Государственные финансы. - К.: Либідь, 1991. - 276 с.

5. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал. - М.: Прогресс-Универс, 1993. - 488 с.

6. Царенко A.M. Экономические проблемы производства экологически чистой агропромышленной продукции (теория и практика). - К.: Аграрна наука, 1998. -252 с.

7. Царенко О.М., Щербань В.П., Тархов П.В. Економіка та менеджмент екологізації АПК. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. - 256 с.

8. Щербань В.П. Екологічні проблеми землекористування в Україні // Вісник СДАУ. Серія "Фінанси і кредит". - 2000. - № 1. - С. 153-156.