такої зацікавленості може бути економічний ефект, що досягається в результаті комплексування господарської діяльності підприємств, розташованих на даній території. Спеціалізація і диференціація виробництва є основою для об'єднання і інтеграції окремих взаємопов'язаних виробництв у міжгалузеві і територіальні господарські комплекси. Отже, комплекс у даному випадку може бути представлений як сукупність інтегрованих спеціалізованих, допоміжних і обслуговуючих виробництв, зосереджених на певній території. Іншим вираженням інтеграції е міжгалузева сукупність пов'язаних галузей і видів діяльності, що розглядається в рамках усього народного господарства.
Підприємства регіону повинні брати участь у комплексному розвитку соціально-побутової і виробничої інфраструктури, у вирішенні загальногосподарських завдань на договірній основі. У питаннях територіального управління основна увага має приділятись розв'язанню природоохоронних і соціальних завдань - продовольчому, житловому, задоволенню попиту населення в матеріальних і культурних потребах. Важливою умовою розвитку регулювання економічних відносин між галузевими і територіальними об'єктами народного господарства є розмежування функцій управління.
Один із найважливіших напрямків перебудови системи управління полягає в децентралізації управління і такому перерозподілі функцій та повноважень, яке забезпечило б максимальну ініціативу і самостійність на місцях. Отже, нині основною ланкою господарського управління є підприємство.
Об'єктивна необхідність регіонізації обумовлена тим, що в рамках кожної територіальної одиниці складаються комплекси виробництв і підприємств зі своїми зв'язками, якими треба керувати в інтересах всіх господарюючих суб'єктів, забезпечуючи соціальний прогрес суспільства загалом.
Список літератури
1. Симоненко В.К. Регіони України (проблеми розвитку). - К.: Наукова думка, 1997. - 263 с.
2. Соколенко Т.І. Теоретичні, методологічні і організаційно-економічні основи приватизації. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 41 с.
3. Україна: проблеми сталого розвитку (наукова доповідь) / Б.М. Данилишин, СЛ. Дорогунцов, Е.М- Лібанова, В.Я. Шевчук. - К.: РВПС України НАН України. 1997. - 149 с.
4. Федосов В.М., Огородник С.Я.. Сутормина В.Н. Государственные финансы. - К.: Либідь, 1991. - 276 с.
5. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал. - М.: Прогресс-Универс, 1993. - 488 с.
6. Царенко A.M. Экономические проблемы производства экологически чистой агропромышленной продукции (теория и практика). - К.: Аграрна наука, 1998. -252 с.
7. Царенко О.М., Щербань В.П., Тархов П.В. Економіка та менеджмент екологізації АПК. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. - 256 с.
8. Щербань В.П. Екологічні проблеми землекористування в Україні // Вісник СДАУ. Серія "Фінанси і кредит". - 2000. - № 1. - С. 153-156.