Жодний банк не проводить активних інвестиційних вкладень, а сума довгострокових кредитів мізерна. Відомо, що комерційні банки обслуговують обіг оборотних фондів; практика показала що вони вкрай негативно ставляться до кредитування інвестиційних програм та довгострокового кредитування, тобто не обслуговують оборот основного капіталу. Таке положення веде до відсутності переливу капіталу і стає гальмом структурних зрушень економіки.

Головною метою кредитної політики сьогодні має стати створення третього ланцюга банківської системи з інвестиційної діяльності та довгострокового кредитування. Але для цього необхідно провести зміни в структурі економіки. Потрібні умови для накопичення капіталу як у виробництві, так і у населення. Такі кошти вкрай необхідні для самофінансування виробництва і для переливу їх в інші сфери через ринок капіталів - фінансовий ринок, але це неможливо без чіткої виваженої політики держави, тобто необхідна відповідність законів, що приймаються Верховною Радою, указів Президента та постанов Уряду об'єктивним економічним законам.

Закон грошового обігу відображає взаємний зв'язок багатьох елементів, до яких належать: сума цін на товари та послуги, наявність грошової маси, швидкість обігу грошової маси, безготівкові розрахунки, приріст кредитів за відповідний період. Необхідно пам'ятати не тільки про об'єктивність їх взаємозв'язку, й про те, що відношення між ними змінюються залежно від конкретних обставин та заходів грошової, кредитної та фінансової політики.

Прикладом цього може бути неправильна податкова політика та затвердження дефіциту бюджету в обумовлених розмірах, який покривається за рахунок емісії, що призводить до поглиблення негативних явищ та зниження виробництва, а це пряме зменшення прибутків і надходжень у бюджет. Багато складних проблем виникло також у зв'язку з відсутністю контролю в умовах, коли державний сектор в економіці значною мірою перевищує приватний, що призвело до різкого підвищення цін без зростання виробництва товарів, послуг і доходів населення. Маємо зростання цін при зростанні вітчизняного дефіциту товарів, зростає грошова маса в обігу. Але зменшення чи зростання грошової маси не є причиною інфляції, вона полягає в зменшенні виробництва товарів і необгрунтованому зростанні цін.

Необхідно також добре налагодити стосунки між Національним та комерційними банками, особливо між малими і середніми, які сьогодні не можуть виступати конкурентами великих банків.

Головне ж - створити в кредитній системі банки (державні чи комерційні), які б мали чітку спрямованість на довгострокове кредитування інвестиційних процесів.

Банки можуть виконувати такі види банківських операцій: залучення і розміщення грошових внесків і кредитів; здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів і їх касове обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів; випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів та ін.); купівлю, продаж і збереження платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними; видачу запорук, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання в грошовій формі; придбання права вимоги за поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог і інкасації цих вимог (факторинг); придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); купівлю в організацій і громадян і продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, яка накопичується на рахунках і внесках; купівлю і продаж в Україні і за кордоном монетарних металів; залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунках і внесках, а також інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики; довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів; надання консультативних послуг; проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням України; здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

Операції проводяться в грошових одиницях - гривнях, які знаходяться в обороті на території України, в порядку, встановленому НБУ.

Банки здійснюють операції в межах, передбачених їх статутами.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування.

Здійснення операцій, передбачених для банків, іншим юридичним особам забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України. У той же час виконавчі органи місцевої влади при реєстрації статутних документів комерційних структур дозволяють їм виконувати операції, які належать виключно до діяльності банків. Насамперед це стосується кредитування, інвестицій капіталу, біржової та іншої діяльності. А ці порушення призводять до зловживань. Всім відомо, як довірчі товариства неправомірно здійснювали операції по внесках, не маючи на те ліцензій Національного банку.

Аналізуючи фінансову діяльність акціонерних комерційних банків в областях, слід зазначити, що практично всі вони є філіалами столичних банків, а це означає відплив грошових ресурсів з регіонів. Цей процес має дві сторони. Великі банки, які раніше були державними і яким дісталась велика кількість підприємств держсектора, для кредитування одержують ресурси від головних контор. На виплату процентів за користування цими ресурсами спрямовується значна доля прибутку, частина якого осідає в Києві.

Новостворені ж муніципальні комерційні банки не одержують таких підтримок. Вони намагаються залучити максимальну кількість місцевих ресурсів по вкладах населення і депозитах підприємств. Залучені кошти надходять знову ж таки не на розвиток регіонів, де вони створені, а в ті області, де значно вища потреба у кредитних ресурсах і вищі проценти їх використання. Крім того, будь-яка філія банку зобов'язана частину отриманого від діяльності прибутку направляти вищому органу, що знову зменшує кредитні вкладення регіонів.

Іншою проблемою кредитної системи є те, що практично відсутні інвестиційні вклади з боку нових комерційних банків у виробничі галузі, оскільки довгострокові кредити є низькорентабельними вкладами, а в умовах сучасної інфляції окремі галузі стають збитковими.

Підбиваючи підсумок проаналізованому, слід зазначити, що найвигіднішими є організація і розвиток системи незалежних місцевих комерційних банків. Необхідно розглянути питання про можливість створення муніципальних банків, діяльність яких спрямовувалася б на вирішення соціальних, житлово-побутових, екологічних проблем регіону.

Факторами, що стимулюють надійність і конкурентоспроможність банківської системи, є стабільність і поступальний розвиток економіки, достатність власного капіталу та виважена податкова політика. Ці чинники в умовах спаду виробництва призводять до необхідності жорстокої централізації комерційними банками капіталу своїх дирекцій, відділень і філій. При цьому встановлюється суворий режим контролю за наданням останніми кредитів у проведенні валютних операцій, а також розподілі прибутку, чому сприяє система електронних платежів, яка дозволяє провадити надання кредитів позичальникам через центральний комерційний банк незалежно від місця знаходження відділення чи філії. Виходячи з фінансового стану підприємств та мети зміцнення надійності і стабільності банківської системи в Україні, зменшення можливих фінансових ризиків, у кредитній діяльності банків започатковано формування резервів, які гарантують покриття можливих ризиків у діяльності банків, сприяють підтримці їх ліквідності.

Але така централізація відбувається не тільки у банківській, а й у бюджетній системі, коли, наприклад, податок на додану вартість повністю вилучається у державний бюджет, а після цього регіони одержують дотацію для збалансування своїх бюджетів. Так само філії і відділення комерційних банків одержують кредитні ресурси з головних банків. За цих умов території не можуть проводити самостійну кредитну політику, що спонукає їх до створення місцевих банків з їх філіями у містах і районах для забезпечення хоча б мінімальних можливостей проведення весняно-польових робіт, збирання урожаю, підтримки підприємств харчової та переробної промисловості місцевого значення.

Інтеграція України в міжнародне економічне співтовариство разом з новими можливостями розвитку принесла також певні недоліки, одним з яких є залежність національної економіки від світових фінансових потоків. Місцеві кредитні організації являють собою сукупність фінансових інститутів, орієнтованих в основному на розв'язання внутрішніх проблем територій.

Безсумнівно, що місцевим банкам необхідні певні інтеграційні процеси, спрямовані передусім на укрупнення, підвищення надійності та кредитних можливостей. Проведення великих довгострокових інвестиційних проектів по оздоровленню промислових підприємств потребує масштабного інвестування. У даний час окремо взятий банк не може здійснювати об'ємні інвестиційні програми, що обумовлюється їх високим ризиком.

У цьому аспекті не можна забувати про наявність аграрного сектору економіки, який займає значне місце і потребує довгострокових кредитних вкладень. Хто ж має кредитувати цей реальний сектор економіки? Тим більше що і ризиковість підвищена, і суми кредитів не великі, та й ефективний власник землі - фермер - тільки набирає силу. Необхідні іпотечні або земельні банки для інвестицій.

У самому відтворювальному процесі закладені внутрішні можливості потрібного інвестування. Необхідно тільки своєчасно акумулювати і швидко інвестувати кошти накопичень в об'єкти, що мають пріоритетне значення або в аграрний сектор економіки.

Економічний стан в аграрному секторі залишається складним. Основними причинами такого становища є послаблення державної підтримки сільськогосподарських виробників, відсутність необхідних кредитних внесків, порушення паритетності міжгалузевого обміну, поглиблення диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, звуження внутрішнього ринку внаслідок зниження платоспроможності населення.

Сьогодні фактично немає контролю за тим, що відбувається на селі. Однак навіть найефективніші