організація експертиз, що передбачають перевірку проектно-кошторисної документації на будівництво нового, розширення і модернізацію діючого виробництва, контроль за реалізацією проектів та відповідністю фактичних затрат кошторисній вартості, експертні роботи, пов'язані з фінансуванням проектів.

Розглянуті послуги вигідно доповнюють стандартний набір кредитно-розрахункових операцій комерційних банків, що є важливою перевагою у конкурентній боротьбі за залучення нових клієнтів.

Важливим є впровадження інновацій у структурі банківських операцій, а саме інновацій, які стосуються сфери економічної діяльності банків. Такі нововведення виникли в результаті універсалізації банків, вони є справді яскравим прикладом інноваційного вдосконалення в системі банківських операцій. Якщо на початку 1990-х років в Україні обслуговування зовнішніх відносин підприємств здійснювалося переважно через спеціалізований державний експортно-імпортний банк, то на сьогодні комерційні банки можуть запропонувати конкурентоспроможний комплекс проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Це динамічний і перспективний напрямок банківської інновації. За досить невеликий період часу було створено чітку систему платежів до зарубіжних банків, встановлено зв'язок із світовим ринком грошових капіталів. Ведуться неторгові операції з чеками. Серед широкого спектра функцій, які покликані виконувати банківські установи, пріоритетною залишається надання довгострокових кредитів на реалізацію інноваційних проектів, і у зв'язку з цим банки можуть розглядатися як зовнішні щодо нововведень суб'єкти. На жаль, у даний час операції з надання фінансових ресурсів під інноваційні проекти у вітчизняній банківській практиці майже не використовуються.

Дана ситуація пояснюється різними причинами, серед яких, на нашу думку, необхідно виділити такі. По-перше, високі темпи інфляції, яка стоїть на перешкоді серйозним комерційним інвестиціям у нові проекти навіть з порівняно нетривалими термінами реалізації, У цих умовах тривалість банківських кредитів рідко перевищує один рік, а здебільшого обмежується періодом у декілька місяців; саме тому переважають короткочасні кредити, відірвані від процесів нагромадження, розвитку виробництва, інвестиційної діяльності. По-друге, відсутність дієвих засобів стимулювання участі комерційних банків у інноваційному процесі. По-третє, відсутність системи відбору найбільш ефективних, конкурентоспроможних нововведень.

Разом з тим очевидно, що в міру зниження інфляції, посилення державної підтримки, зміцнення самих комерційних банків інноваційне кредитування розвиватиметься й надалі.

Потреба у розширенні діапазону банківських операцій об'єктивно випливає з умов конкурентного середовища, яке поступово складається на вітчизняному ринку.

Економіка перехідного періоду як наука вивчає економічні відносини і закономірності становлення відтворювальних процесів виробництва, ефективність основних напрямків розвитку продуктивних сил та забезпечення життєдіяльності суспільства в умовах переходу до повноцінних конкурентних ринкових відносин, а тому її завданням є:

чітке визначення взаємозв'язків між виробництвом і потребами соціально-економічного розвитку держави;

рекомендації щодо поточних та перспективних напрямків структурної перебудови господарства;

прогнозування розвитку виробництва і його відтворювальних процесів на основі впровадження нових технологій, інвестування в нове обладнання і техніку для виробництва конкурентоспроможної продукції, надання виважених пропозицій щодо розвитку продуктивних сил як у державі, так і в окремих її регіонах;

моделювання єдиної територіально-галузевої системи виробничих, фінансово-кредитних, цінових, природних та інших чинників, спрямованих на стабілізацію і зростання виробничих і соціально-культурних процесів розвитку країни;

розробка основних вимог до приватизації, інвестування і ведення господарської діяльності держави;

обґрунтування положень щодо вдосконалення системи прогнозування, програмування перспектив розвитку продуктивних сил, проектів капітального будівництва виробничої сфери та технічного переобладнання виробництва;

розробка фінансово-кредитних і передусім податкових та бюджетних важелів стимулювання виробничих процесів тощо.

Глибокий і всебічний аналіз нашої власної економічної еволюції доби незалежності та досвіду інших так званих транзитивних країн свідчить, що успіх досягається лише за умов органічного поєднання різноманіття моделей і концепцій з широким арсеналом практично-політичних заходів розв'язання важливих економічних завдань.

Нині визрівають необхідні передумови, що дають шанс політикам і урядовцям здійснити перелом у переході від невпинного спаду і стагнації виробництва до його пожвавлення і поступового зростання. Для цього, на наш погляд, слід у синхронному режимі задіяти основні економіко-організаційні блоки, які формують зростання виробництва і добробут народу.

Економічне зростання й добробут потребують політичного поліпшення інноваційної діяльності.

Інновації - явище, в якому досягнення науки й техніки тісно переплітаються з розвитком економіки, характеризуючи єдність у відображенні організаційних процесів. Основними особливостями інноваційних процесів є циклічність, постійна реалізація нововведень, а також великий ризик. Віддача від спрямованого в інноваційний процес капіталу може бути дуже низькою.

Інноваційна діяльність має пройти ряд етапів: дослідження, розробку, підготовку до виробництва та виробництво і збут. Поряд з цими процесами має існувати чітка інформація про дані етапи. Проходження названих етапів має відбуватися у відповідних умовах (стабілізація економіки через організаційні, інвестиційні, інституційні перетворення) згідно з потребами ринкової економіки.

Перехід до ринкових форм господарювання супроводжується порівняно тривалим трансформаційним спадом. Імпульси для пожвавлення виробництва у ринковому середовищі посилає ринок, який неупереджено фіксує стан економічної кон'юнктури в регіоні, країні та у світі взагалі. Завдання державної економічної політики й полягає у створенні сприятливих макроекономічних, тобто загальнодержавних, передумов для активізації суб'єктів господарської діяльності, передусім на власній території. Йдеться про те, що не лише відносно невеликий національний капітал не повинен відпливати за кордон, як це відбувається зараз, а й зарубіжні інвестори мають вкладати свої інвестиції в економіку України.

Визначальний вплив на стан економіки справляють такі макроекономічні параметри, як інфляція, ціни і облікова ставка Національного банку та ставки за кредити комерційних банків, дефіцит чи профіцит держбюджету, курс національної валюти - гривні. Слід сказати, що світові інфляційні хвилі періодично накочувалися на економіку, спочатку спустошуючи її, а потім викликаючи прогресивні структурні зрушення і підвищення продуктивної сили праці й капіталу.

Основною рушійною силою трансформаційного процесу є інституціональні перетворення, що охоплюють приватизацію державної і комунальної власності, формування нових ринкових структур і механізмів, наповнюють новим змістом існуючі державні та економічні інституції - починаючи від вищих органів законодавчої і виконавчої влади і закінчуючи підприємствами, фірмами та іншими суб'єктами господарської діяльності.

Якою ж мірою сприяють економічному зростанню інституціональні фактори і структури? На превеликий жаль, в Україні засоби інституціональної політики виявилися неефективними з погляду впливу на подолання економічної кризи і формування передумов економічного піднесення. У процесі приватизації не вирішено двох основних завдань економічного зростання: створення ефективного, конкурентоспроможного власника та стратегічно сильного сучасного інвестора. Внаслідок сертифікатної приватизації велика кількість державних підприємств перейшла у власність дрібних акціонерів, переважно трудових колективів, шляхом створення закритих акціонерних товариств, що не забезпечує економічних підвалин для їх розвитку. Крім того, така форма підприємства ускладнює доступ до нього ефективних власників із числа вітчизняних фінансових організацій та іноземних інвесторів.

Держава повинна бути заінтересована в розвитку підприємств усіх форм власності, які в рамках правового поля забезпечують ефективне виробництво, особливо підприємств малого та середнього бізнесу. Зрозуміло, що в умовах недостатності коштів у бюджеті держава використовує можливості економічного маневру, спрямованого на підтримку:

великих акціонерів, які на приватній основі володіють контрольним пакетом акцій і мають змогу концентрувати необхідні ресурси;

державних підприємств стратегічного значення на основі створення ефективної системи корпоративного управління державною власністю;

іноземних інвесторів, які гарантують зростання виробництва на сучасній техніко-технологічній основі.

Нині навіть найсприятливіші макроекономічні передумови не сприяють автоматично економічному пожвавленню і зростанню виробництва. Для цього потрібний відповідний ресурсний потенціал у вигляді інвестицій, інновацій, сучасних технологій, кваліфікованої робочої сили, менеджменту, маркетингу тощо.

Історична практика свідчить, що без накопичень, які виділяються з прибуткової частини будь-якого підприємства, економічний поступ неможливий. Отже, основою підйому економічного зростання і своєрідним пусковим механізмом є активізація інвестиційного процесу, модернізація виробництва на основі новітньої техніки й технології. Статистичні дані вказують на тенденцію як відносного, так і абсолютного скорочення капітальних вкладень в економіку України за останні п'ять-шість років. Тому суть проблеми полягає в оперативному вжитті неординарних політико-економічних заходів з метою нейтралізації негативних тенденцій, що склалися в інвестиційному процесі, і його енергійному спрямуванні в конструктивне, творче русло. Передусім йдеться про мобілізацію всіх наявних джерел інвестицій, залучення додаткових внутрішніх і зовнішніх коштів, сукупна критична маса яких засвідчить наявність позитивних зрушень в інвестиційному процесі.

Серед традиційних джерел інвестування активнішу роль мають відігравати відрахування з прибутку підприємств та амортизаційні кошти; бюджетні інвестиції повинні спрямовуватись у стратегічні галузі і виробництво загальнодержавного значення. З поліпшенням фінансової ситуації можна розраховувати на збільшення середньо- та довгострокових кредитів комерційних банків. Основну ж роль детонатора інвестиційного процесу мають відіграти додаткові ресурси, що виникають в економіці внаслідок її ринкової трансформації. Це зростання коштів від грошової приватизації, використання можливостей внутрішнього і зовнішніх фондових ринків, створення сприятливих економічних умов для залучення вільних грошових заощаджень населення до інвестиційної сфери, поступове й неухильне запровадження іпотечного кредитування під заставу нерухомості та землі і, нарешті, активне використання іноземних інвестицій.

Основні канали надходження інвестицій - прямі інвестиції приватних фірм, портфельні інвестиції зарубіжних банків, страхових компаній та інших інвесторів-нерезидентів.

Аналізуючи сказане, можна зробити висновок, що основу економічного розвитку України, і передусім відтворювальних процесів, становлять фінанси. Вони є економічною категорією, заснованою на використанні вартості та її форм, що виникають на основі функціонування грошей у системі товарно-грошових відносин. Іншими словами,