Процес використання коштів з найменшим ризиком передбачає попереднє планування, розробку нових важелів, чітке розуміння суті фінансів та їх контрольних і розподільних функцій. Через розподільну і контрольну функції фінанси активно впливають на процес відтворення та накопичення фондів і раціональне їх використання. Розподільна функція пов'язана із створенням, розподілом і використанням, що здійснюється через фінансову систему. По відношенню до підприємств ця функція реалізується в обороті фондів виробничого призначення та через інвестування розширеного відтворення виробництва.

Слід наголосити, що через державний бюджет національний доход розподіляється у двох формах; у формі платежів у бюджет та формі виплат з фінансової системи. По суті, йдеться про розподіл грошових доходів та накопичень і забезпечення грошовою масою кругообороту в державі. Це дві сторони одного процесу розподілу ВВП у грошовій формі.

Функції фінансів можна порівняти з функціями грошей, оскільки в процесі використання їх окремими галузями гроші не набувають додаткових функцій, як і в процесі господарської діяльності підприємств усіх форм власності. Тобто фінанси обумовлюють грошові відносини через накопичення, розподіл і використання грошових надходжень, що є процесом обігу фондів. Через розподільну і контрольну функції фінанси активно впливають на процес відтворення, опосередковуючи створення фондів накопичення і споживання, додержання пропорцій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне використання. Це знаходить своє відображення у зростанні валового продукту, що потребує фінансового контролю.

Контрольна функція фінансів реалізується через контроль над виробництвом, розподілом і використанням валового продукту та аналіз діяльності виробничої сфери за допомогою аудиту. Можна виділити три напрямки фінансового контролю: контроль при складанні і виконанні державного та місцевих бюджетів, внутрішній фінансовий контроль підприємств та їх взаємовідносин з іншими підприємствами, контроль за кредитуванням підприємств і організацій через комерційний та державний кредити банків. Всі види контролю взаємно пов'язані і мають спільну основу та спрямованість. Разом з тим кожний з них має свою особливість і специфіку, обумовлені сферою їх дії та поставленими завданнями.

Знання функцій фінансів дозволяє чітко відстежувати і використовувати позитивні процеси, що відбуваються в обігу капіталу та відтворенні виробництва, а також негативні явища, які стосуються виробництва і накопичення капіталу.

Розвинута система грошових відносин обумовлює необхідність існування різних гілок фінансової системи: фінансів підприємств усіх форм власності, державного і місцевого бюджетів та позабюджетних фондів. Перехід до ринкових відносин започаткував зміну фінансових відносин, які ґрунтувалися на принципах державного планування і централізованого керівництва з боку бюджетної системи, державного соціального страхування, а через міністерства - всіх галузей і підприємств. Єдність фінансової системи раніше забезпечувалася завдяки дії принципу демократичного централізму та єдності центральних і місцевих органів влади. У період сьогодення запроваджено, відповідно до ринкових перетворень та демократичних принципів, підвищену відповідальність місцевих органів влади і управління за економічний розвиток регіонів та наповнення дохідної бази місцевих бюджетів.

Основною ланкою фінансової системи є бюджетна, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з двох ланок - державного і місцевих бюджетів; їх відношення будувалися на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави. Відповідно визначалися й бюджетні права, надані різним органам державної влади і державного управління, а також взаємні відносини, які виникали з використання цих прав. Кожна область, місто, район, селище, село в особі їх Рад мають свій бюджет, що був складовою частиною державного бюджету, а нині - зведеного бюджету держави.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються й бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, впливаючи при цьому на їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи закріплюється Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права окреслені права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження. Нові економічні відносини призвели до змін в бюджетній системі, що були запроваджені в Україні з прийняттям нового бюджетного кодексу.

Розглядаючи питання формування бюджетної системи та бюджетного устрою, слід зазначити, що в державі продовжують зберігатися затратні функції, які супроводжуються незначним пожвавленням виробництва. Недостатність коштів на фінансування соціально-культурної сфери, будівництво, оборону та інші заходи у державному бюджеті поповнюється за рахунок централізованого розподілу коштів між ланками бюджетної системи, що, безперечно, є позитивним моментом. Передача функцій складання, розгляду, затвердження і виконання місцевих бюджетів обумовила економне ставлення до їх використання в усіх органах влади і ланках управління, і, відповідно, активізацію діяльності з пошуку додаткових коштів у господарствах областей, міст, районів, селищ і сіл. Саме місцеві органи влади і управління розробляють відповідні заходи щодо поліпшення економічного стану своїх сіл, селищ, районів, міст і областей, пошуків можливостей додаткового залучення коштів до їх бюджетів, підтримку діючих установ охорони здоров'я, освіти, культури та фінансування інших заходів, передбачених бюджетами. Адже якщо держава мобілізує кошти для фінансування пріоритетних напрямків економічного розвитку, то вона не зможе достатньо забезпечувати позики, субвенції і субсидії місцевим бюджетам, і ті змушені будуть скорочувати видатки саме за рахунок мережі установ культури, освіти, охорони здоров'я, що не може вважатись позитивним явищем.

Те, що реформування спонукає органи місцевої влади і управління до розробки невідкладних заходів щодо пошуку засобів для фінансування інфраструктури, є позитивним моментом, оскільки з державного бюджету місцевим органам влади та їх бюджетам виділяється мінімум допомоги.

Прийняття зведеного бюджету, до складу якого входять всі види бюджетів бюджетної системи, підлягає значним навантаженням на місцеві органи влади і управління, вимагає від них повної відповідальності за стан справ при виконанні бюджету. Позитивним у бюджеті є те, що бюджетна система спирається на економічно і юридично врегульовану сукупність Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних та сільських бюджетів, тобто при цьому передбачена повна самостійність місцевих бюджетів і всіх їх ланок, обумовлена наявністю власних та закріплених доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання.

Як бачимо, бюджет - це форма планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій, які здійснюють органи державної влади, регіонального та місцевого самоврядування. Планомірне накопичення коштів відбувається у галузях виробництва, а тому підприємства всіх форм власності є головною ланкою у створенні фінансів держави: їх фінанси опосередковують грошові відносини, що виникають при створенні і використанні грошових доходів для формування основних і обігових фондів, при розрахунках з державою через систему податків та обслуговуванні обігу коштів підприємств і при зміні форм власності у процесі цього кругообігу. Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва валового продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систему, то загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу і перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний бюджет.

Таким чином, фінансову систему України представляють фінанси підприємств усіх форм власності, відрахування до державного та місцевого бюджетів та в різні фонди.

Розглядаючи фінанси як сукупність економічних відносин, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням коштів, слід торкнутися питання про "фінансове становище" підприємства, про наявність ресурсів та раціональне їх використання, яке визначається відносними показниками фінансової діяльності. Під фінансами підприємства ми розуміємо забезпеченість підприємства власними та позиковими коштами, а також ефективність їх використання при економічних відносинах, що склалися. З цієї точки зору фінансова стратегія буде розглядатись як спрямованість дій підприємства з перерозподілу коштів, які надходять у його розпорядження.

Економічні відносини, які складаються у процесі виробництва, передбачають наявність зв'язків підприємства з багатьма фінансовими інститутами. Актуальною стає проблема оцінки фінансового становища наявних та потенційних партнерів - промислових підприємств. Рішенням даної проблеми нині займаються в Україні банки, які мають для цього власні специфічні методичні розробки і оцінюють фінансовий стан своїх клієнтів з метою зниження ризику непогашення кредиту. У зв'язку з цим багато підприємств втрачають можливість отримання кредиту. Подальша їх фінансова стратегія полягає у прагненні створити додаткові виробничі запаси, що, у свою чергу, призводить до диспропорцій у складі коштів підприємства та джерел їх надходження. У багатьох випадках результатом такої фінансової політики є невиправдане скорочення виробництва.

Фінансове становище підприємства розглядається як результат впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на його фінансову систему. Мета розвитку такої системи - оптимальний перерозподіл фінансових ресурсів для забезпечення безперебійності виробничого процесу та можливості розширеного відтворення. Пропонується оцінку фінансового становища підприємства проводити за чотирма напрямками: фінансовою стійкістю, платоспроможністю, ефективністю діяльності та економічним потенціалом. Фінансова стійкість підприємства передбачає наявність такої праці, яка забезпечує стабільну роботу підприємств