та отримання прибутків, а при необхідності - отримання кредитів, саме тому банки відігравали і відіграють велику роль у розвитку економіки держав через проведення монетарної та кредитної політики.
Кредитна політика - це система кредитних заходів, націлених на забезпечення економічних інтересів держави. Цими засобами, як правило, є різні пільги при наданні кредитів. Методами проведення кредитної політики є підвищення або зниження ставок на отримані кредити, обмеження розмірів кредитів, регулювання кредитних лімітів по біржових операціях з цінними паперами та збільшення чи зменшення частки споживчого кредиту.
З розвитком фондової біржі і випуском державою цінних паперів в Україні розвивається купівля і продаж банками цінних паперів, що в одному випадку скорочує кредитні ресурси банків, а в іншому - збільшує їх.
Сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту та система кредитних установ держави складають кредитну систему. У ринковій економіці кредитна система відтворює кредитні відносини, які виникають у зв'язку з перетіканням тимчасово вільних коштів від банків (продавців) до підприємств, організацій, населення (покупців) на умовах повернення з обов'язковою виплатою відповідних відсотків за їх використання. В операціях купівлі-продажу кредитних ресурсів банки виконують подвійну роль. З одного боку, вони купують тимчасово кошти, тобто проводять пасивні операції, а з іншого - продають їх, тобто виконують активні операції.
Виконання активних операцій банками, або ж продаж кредитних ресурсів відбувається з дотриманням чітких принципів: забезпечення і платності кредиту, строковості та цільового його характеру. Банки у своїй діяльності виконують такі операції;
залучення і розміщення грошей та кредитів;
розрахунки за дорученням банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;
фінансування капітальних вкладень за дорученням учасників або розпорядників інвестиційних центрів і фондів;
випуск платіжних документів і цінних паперів;
купівля, продаж і збереження платіжних документів, цінних паперів та проведення операцій з ними;
видання поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
придбання в організацій і громадян та продаж іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;
залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та виконання інших операцій з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики тощо.
Життя народу, його економічний, матеріальний і культурний добробут завжди розглядалися як найголовніший критерій правомірності тих чи інших суспільних перетворень. Ось чому одним з основоположних і дуже важливих напрямків стратегії реформи є такий порядок речей, який передусім викликає до життя хоча б мінімальні поліпшення в становищі народних мас. Але суть питання не тільки в цьому. Постійне зниження частки споживання в суспільному продукті загрожує підірвати і поховати весь процес трансформування суспільних відносин у напрямку утвердження розвинутої ринкової економіки. Необхідно пам'ятати про макроекономічну залежність між виробництвом і особистим споживанням, відповідно до якої виробництво є первинним по відношенню до особистого споживання і якоюсь мірою незалежним від нього, однак ця незалежність обмежена. Врешті-решт, особисте споживання визначає розвиток виробництва: якщо процес суспільного виробництва не супроводжується зростанням особистого споживання, то за певними межами припиняється і сам цей процес. Якщо в даному зв'язку розглядати питання про падіння обсягів суспільного виробництва, то слід підкреслити, що це значною мірою зумовлено скороченням внутрішнього виробництва, а воно, у свою чергу, визначається злиденним становищем переважної маси споживачів внаслідок зниження заробітної плати, незадовільного або невеликого розміру пенсійного забезпечення та особистих доходів населення.
Список літератури
1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Економіка України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.
2. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.
3. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики* 1994. - 97 с.
4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.
5. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. - К" 1. - С. 25^30.
6. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.
7. Гальчинський А.С Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993. - 96 с.
8. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 122 с.
9. Д'яконова 1.1. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 68 с.
10. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресе, 1990. - 736 с.
11. Кредитна система України і банківські технологи: У 3 кн. // За ред. І.В. Сало. - Львів: Банківський інститут, 2002. - 1350 с.