Економіка перетворень. Необхідність управління стабілізаційними процесами в економіці України
Шлях становлення оновленої Української держави виявився складнішим і важчим, ніж передбачалося на початку демократичних перетворень на пострадянському просторі. Проте альтернативи державній незалежності немає. Досягти поставленої мети, узагальненої і закріпленої новою Конституцією України, - справа честі й гідності перших поколінь українських громадян, яким судилося бути творцями нової історії нашої оновленої Вітчизни.
Із проголошенням у серпні 1991 року незалежності Україна здобула можливість самостійно формувати власну економіку шляхом створення ринкової інфраструктури. Розвиток економіки України розпочинався в надзвичайно жорсткому економічному середовищі - в умовах стрімкого падіння виробництва, цінової лібералізації, руйнівної гіперінфляції та повного дисбалансу економічних процесів. Відсутність досвіду роботи у ринкових умовах призводила до повного банкрутства підприємств - як державних, так і акціонерних. На той час загострилася загальноекономічна криза, що призвело до низьких темпів ринкових перетворень. Уряд України повинен був докласти неймовірних зусиль для реалізації основної стратегічної мети, визначеної для нього законодавством, тобто забезпечити проведення цілеспрямованої політики, зорієнтованої на макроекономічну стабілізацію та зниження темпів інфляції. Втілення політики стабілізації економіки падало змогу підтримувати протягом останніх років відносну економічну стабільність, що створило умови для поступового пожвавлення ділової активності та зниження темпів падіння ВВП.
Цьому сприяло і те, що майже з моменту започаткування роботи вітчизняного фондового ринку активними його учасниками стали комерційні банки. Покриття дефіциту державного бюджету на беземісійній основі шляхом перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою облігацій внутрішньої державної позики стало засадою, яка закріпила фінансову стабілізацію.
Поряд з цим невідповідність темпів ринкового реформування економіки України стрімкому реформуванню банківської системи, поглиблення кризи платежів між виробниками (а відтак, і збільшення обсягу заборгованості за позичками на фоні подальшого спаду виробництва), у свою чергу, негативно впливали на стабільність розвитку економіки, а з нею - і банківської системи, знижуючи її ліквідність та прибутковість.
До того ж значна частина комерційних банків, які в недалекому минулому вдавалися до неконтрольованого зростання кількості та розширення операцій без створення відповідної системи контролю за їх здійсненням (зокрема, без налагодженої системи управління ризиками), виявилася просто не готовою до ефективної роботи в умовах помірних темпів інфляції та вдосконалення Національним банком системи регулювання і нагляду за діяльністю другого рівня банківської системи України.
Однією з найвизначніших подій у новітній історії нашої держави була грошова реформа, ключову роль у проведенні якої відіграла вітчизняна банківська система на чолі з Президентом України. У ході проведення реформи було не лише введено національну грошову одиницю - гривню, а й створено передумови для стабілізації грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного розвитку. Нині, коли Україна стала повноправним членом світової спільноти, запровадження власної грошової одиниці символізує відродження незалежної Української держави, підвищення її авторитету на міжнародній арені.
Традиції грошового обігу та виготовлення власних грошей на території нашої країни беруть початок у глибині віків. За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції грошей, була гривня, відлита зі срібла або золота. Вдруге, вже у вигляді паперових грошей, гривня була випущена в обіг 17 жовтня 1918 року, в період існування Української Народної Республіки. (Зазначимо, що грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень були надруковані в Берліні.)
Національно-державне відродження України на початку 1990-х років відкрило нову сторінку в історії гривні. Становлення власної грошової системи в Україні в цей період проходило у надзвичайно складних умовах розриву традиційних економічних зв'язків, глибокої фінансової кризи, зростання інфляційних процесів, прогресуючого спаду виробництва. Зважаючи на це, національну валюту впроваджували поетапно. Першим кроком було введення у січні 1992 року в готівковий обіг тимчасових національних грошей - українського карбованця (купонів багаторазового використання). Водночас обслуговування безготівкового обігу, на який припадала основна маса розрахунків між підприємствами і установами, здійснювалося рублем - грошовою одиницею колишнього СРСР. У листопаді 1992 року функціонування рубля у грошовому обігу України повністю припиняється, і єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу стає український карбованець. У результаті Україна вийшла з кола країн, які використовували рубль як грошову одиницю, і заклала вагомі правові основи для створення власної грошової системи.
З введенням карбованця Національний банк одразу започаткував курсоутворення, запровадив національну платіжну систему, створив механізм міждержавних розрахунків, почав формувати валютний ринок, постійно його лібералізуючи, було вилучено із готівкового обігу іноземну валюту, започатковано золотовалютний резерв.
Поступово український карбованець, незважаючи на тимчасовий статус, набув усіх ознак звичайної грошової одинці, хоча водночас він увібрав увесь негатив економічних проблем перехідного періоду зростання дефіциту бюджету, гіперінфляцію, знецінення національної валюти.
З метою подолання високої інфляції Президент, Уряд та Національний банк України з жовтня 1994 року запроваджують програму антиінфляційних заходів. У 1995 році - першій половині 1996 року вона забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці і фінансах. Суттєво уповільнилися інфляційні процеси (темпи інфляції зменшилися з 10 256% у
1993 р. до 252% у 1995 p.), які в 1996 році набули стабільного характеру. Так, у червні - липні 1996 р. щомісячні темпи інфляції знизилися до 0.1% -
Стабілізаційні заходи позитивно вплинули на сповільнення темпів спаду обсягів валового внутрішнього продукту і промислового виробництва - відповідно з 23% та 27,3% у 1994 до 10% та 5,1% в 1996 році. Поступово зміцнювався курс національної валюти. Починаючи з березня 1996 року вперше намітилася тенденція до зростання курсу українського карбованця щодо іноземних валют, поліпшилися результати зовнішньоекономічної діяльності, активізувалися домогосподарства як суб'єкти економіки та зросли грошові доходи й заощадження населення.
Поліпшення макроекономічної ситуації в Україні створило необхідні умови для проведення у вересні 1996 року грошової реформи та запровадження гривні.
Основними цілями грошової реформи були:
заміна тимчасової грошової одиниці - українського карбованця на повноцінну національну валюту - гривню;
зміна масштабу цін;
оздоровлення і впорядкування грошового обігу, подолання катастрофічних соціально-економічних наслідків знецінення грошей;
створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку, передусім внаслідок зростання нагромаджень та інвестицій у виробництво, структурної перебудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.
Вибір прозорого варіанта й безконфіскаційного виду грошової реформи обумовлений:
необхідністю забезпечення довіри населення до нової національної валюти, а відтак і до політики уряду та економічних реформ, які він проводить;
прагненням не допустити інфляційного сплеску і порушення стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення;
прагненням не допустити поширення спекулятивних операцій під час обміну карбованців на гривні;
прагненням створити прийнятний соціальний клімат, не допустити психологічної і соціальної напруги в суспільстві у зв'язку з грошовою реформою.
Грошова реформа в Україні проводилася з 2 по 16 вересня 1996 року. Для обміну карбованців на гривні було створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків, яких загалом налічувалося 10 320. Для обслуговування пенсіонерів залучено 14 033 підприємства зв'язку, в тому числі в сільській місцевості 11 048, створено 91 851 комісію з обміну на підприємствах, в організаціях та установах. Це дало змогу забезпечити оптимальні зручності для населення і провести реформу організовано, без значних соціальних конфліктів.
За період реформи банківською системою було вилучено 97% емітованих до реформи карбованців. Протягом п'ятнадцяти днів з приводу обміну карбованців на гривні звернулося 11,3 млн. чоловік, тобто 28°/. від загальної чисельності дорослого населення, у тому числі 3 млн. пенсіонерів. Майже дві третини вилучених з обігу карбованців були обміняні населенням на гривні. Поряд із прямим обміном на гривні карбованці вилучалися з готівкового обігу також шляхом купівлі населенням товарів, оплати послуг, внесення вкладів у банки. Упродовж 2-16 вересня 1996 року в готівковому обігу одночасно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Потому прийняття карбованців до всіх видів платежів було припинено, і єдиним законним засобом платежу в Україні стала гривня.
Грошова реформа сприяла закріпленню фінансової стабільності, прискоренню розрахунків, залученню готівки до банківської системи, забезпеченню стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.
Важливим позитивним результатом реформи є те, що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому та валютному ринках. Темпи інфляції до кінця 1996 року постійно знижувались - із 2,0% у вересні до 0,9% у грудні. Курс гривні щодо іноземних валют був стабільним - на рівні, який склався напередодні реформи: 176 гривень за 100 доларів США.
Отже, введення повноцінної національної валюти - гривні - забезпечило умови для прискорення подальшого реформування економіки.
Грошова реформа в Україні - це надзвичайна подія для нашої країни, в результаті якої вона набула один з невід'ємних атрибутів державності. Такий масштабний захід - повна заміна в готівковому обігу за короткий термін (два тижні) грошових знаків, зміна масштабу цін і переведення всієї грошової системи, в тому числі безготівкових розрахунків, на нову грошову