Відкритий безконфіскаційний характер реформи показав усьому світові, що Україна не пішла шляхом зрівнялівки як засобу регулювання відносин держави й народу. Відтак було створено умови для прискорення цілої низки позитивних соціально-економічних змін. Це вельми сприяло зростанню довіри іноземних інвесторів до нашої країни. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що грошову реформу в Україні проведено успішно, а завдання, які ставилися перед нею, виконано.

Необхідною умовою макроекономічної стабілізації є фінансова стабілізація, забезпечення якої, у свою чергу, є основною метою центрального банку держави. Грошово-кредитна політика після реформи була спрямована на подальше зміцнення стабільності національної грошової одиниці - гривні.

підтримку й прискорення ринкових перетворень в економіці, підвищення ефективності функціонування банківської системи та вдосконалення управління грошово-кредитним і валютним ринками.

Внутрішня стабільність гривні та контроль за цінами на внутрішньому споживчому ринку забезпечувалися шляхом регулювання обсягів грошової маси, визначення межі її приросту відповідно до реальної зміни ВВП та встановленого рівня інфляції. В результаті інфляція стала керованою, з'явилися передумови для підвищення ділової активності.

Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 році статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені ст. XIV Статуту.

Подальший розвиток валютного ринку, поступова стабілізація національної валюти створили передумови для наступного важливого кроку: 24 вересня 1996 року Україна заявила про прийняття зобов'язань за ст. VIII Статуту МВФ, що засвідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Таким чином, уперше за роки незалежності України:

розширено можливості фізичних осіб резидентів та нерезидентів у здійсненні соціальних платежів в іноземній валюті за межі країни;

надано право нерезидентам через уповноважені банки, в яких відкрито рахунки "Лоро* в гривнях, купувати на вітчизняному валютному ринку іноземну валюту за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-пере з йде н том у результаті експортно-імпортних операцій;

дозволено фізичним особам-нерезидентам відкривати в установах банків рахунки як у національній, так і в іноземній валютах на тих же умовах, що передбачені для резидентів.

Проведення грошової реформи та приєднання до ст. VIII Статуту МВФ поліпшило умови роботи на вітчизняному валютному ринку як резидентів, так і нерезидентів, стимулювало зростання надходжень іноземної валюти в Україну, сприяло створенню інвестиційного клімату, стабільності курсу гривні.

На стабільність курсу національної валюти, безумовно, впливає вибір режиму курсоутворення. Кожний режим обмінного курсу має свої переваги та недоліки.

Вибір режиму курсоутворення у країнах із перехідною економікою був важливою складовою стабілізаційної стратегії на початку реформ. Деякі центральноєвропейські та прибалтійські країни надали перевагу фіксованому (Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Польща і Словаччина), інші - гнучкому режиму обмінного курсу (Албанія, Болгарія, Македонія, Латвія, Литва, Румунія та Словенія). Майже всі країни колишнього СРСР на початку запровадження програм стабілізації обрали гнучкий режим обмінного курсу, проте невдовзі фактично застосували так звану прив'язку до долара США або німецької марки. Україна використовувала кілька режимів - від множинного до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу. Віхою на шляху еволюції обмінного курсу в нашій країні була відмова в жовтні 1994 року від режиму множинного валютного курсу і запровадження уніфікованого валютного курсу. Цей захід підтримувався цілісним економічним середовищем, невід'ємною складовою якого були лібералізація більшості цін, скасування переважної частини експортних квот і ліцензій, початок приватизації.

Запровадження в рамках програм стабілізації і одночасно зі здійсненням грошових реформ і введенням в обіг нових грошових одиниць фіксованих (у відкритій або опосередкованій формі) режимів обмінного курсу в Україні й інших країнах із перехідною економікою сприяло зниженню інфляції, стало важливим кроком на шляху до стабільності національної валюти. Це також давало певні орієнтири економічним агентам, які дістали змогу оцінити перспективи щодо майбутніх прибутків. Практику оголошення валютних коридорів Україна почала у 1995 році.

Темпи девальвації національної валюти поступово знижувалися, чому сприяли випуск державних цінних паперів та приплив короткострокових капіталів нерезидентів. Протягом 1996 року номінальний курс зменшився всього на 5,5%, а з урахуванням індексу інфляції, який становив 39,7%, реальне його значення зросло на 34%, що можна вважати переходом до курсової стабільності після значної девальвації 1994-1995 pp.

Однак азіатська (1997) та російська (1998) фінансово-валютні кризи призвели до нових курсових коливань, для зниження негативних наслідків яких тимчасово було введено деякі обмеження на валютному ринку, які, втім, не стосувалися ст. VIII Статуту МВФ. Обмежувальні заходи відіграли позитивну роль у підтриманні стабільності, дали змогу уникнути обвалу гривні та його вкрай негативних наслідків для економіки.

Сучасною генеральною лінією розвитку валютного регулювання є лібералізація. На початку 2000 року в Україні офіційно запроваджено режим плаваючого обмінного курсу. Він сприяє інтеграції нашої країни у світову економіку, збалансуванню попиту і пропозиції іноземної валюти, збереженню валютних резервів, підтриманню конкурентоспроможності українських товаровиробників.

Уведення плаваючого курсу та запровадження на міжбанківському ринку торгової сесії поглибили лібералізацію валютного ринку і зменшили обсяг арбітражних операцій, забезпечили стабілізацію обмінного курсу.

подальший розвиток безготівкового і готівкового валютного ринків, а також зовнішньоекономічної діяльності, збільшення припливу валюти до України та збереження міжнародних валютних резервів НБУ.

Стабільність курсу в цей час значною мірою залежала від зростання пропозиції, що стало наслідком збільшення припливу валютних надходжень у результаті позитивного сальдо торговельного балансу, а також активізації приватизаційних процесів, поліпшення умов роботи зовнішніх інвесторів.

При значному зростанні пропозиції та обсягів торгів дії Національного банку були спрямовані, по-перше, на недопущення значної ревальвації обмінного курсу гривні та суттєвого погіршення умов діяльності вітчизняних виробників-експортерів, що забезпечило підтримання стабільності ринку і курсу гривні; по-друге, на поповнення золотовалютних резервів НБУ за рахунок викупу на ринку надлишкової пропозиції іноземної валюти.

Зростання валютних надходжень та зважена валютно-курсова політика забезпечили загальну стабільність готівкового валютного ринку та поповнення валютних ресурсів комерційних банків. Ресурси іноземної валюти у комерційних банків у 2000 році рівномірно зростали (в середньому за місяць приблизно на 4%).

Наведені дані свідчать про позитивний вплив лібералізації та режиму плаваючого курсу гривні на ситуацію на валютному ринку, про зростання довіри до валютної політики з боку економічних суб'єктів і населення, нормалізацію та оздоровлення ситуації. Збільшення обсягів експортних надходжень, помірний попит на валютні кошти, стабілізація ринку в умовах уведеної на початку року торговельної сесії, вирішення урядом питань щодо реструктуризації зовнішнього боргу, бездефіцитний бюджет, а також недопущення дестабілізації ринку нафтопродуктів стали основними факторами стабільності валютного ринку, сприяли підйому економіки, що підтверджується зростанням у поточному році реального ВВП на 3,4-5,5% щомісячно.

За будь-яких режимів завдання валютної політики полягає у підтримці відносної стабільності курсу національної валюти. Однак відсутність розвинутих фінансових ринків не дає змоги НБУ широко застосовувати для регулювання обмінного курсу інструменти непрямої, опосередкованої дії, а саме операції на відкритому ринку. За таких умов запровадження плаваючого курсу може призвести до нестабільності валютних курсів. Таку невідповідність між курсовим режимом і наявними інструментами регулювання обмінного курсу центральний банк змушений компенсувати проведенням жорсткішої монетарної політики.

Важливим етапом еволюції банківської системи України, який розширив сферу діяльності комерційних банків, стало формування валютного ринку. Постійне вдосконалення Національним банком порядку проведення комерційними банками та іншими суб'єктами господарювання операцій на валютному ринку сприяє стабілізації валютного курсу національної грошової одиниці - гривні, підвищенню довіри громадян та підприємців до неї як до засобу накопичення та інвестування, а відтак і створенню основи для широкої участі комерційних банків у процесі довгострокового інвестування вітчизняної економіки.

Серед досягнень банківської системи України - створення ефективної і потужної платіжної системи на основі впровадженої" у 1994 році системи електронних платежів (СЕП). її було розроблено фахівцями Національного банку в найкоротший термін, в умовах мінімальних капітальних та експлуатаційних витрат. Основною метою вдосконалення СЕП у 1997 році стало її реформування у зв'язку з переходом вітчизняної банківської системи на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності (МСБО). Запровадження на базі МСБО практики щоденного складання звітних балансів та різноманітних економічних показників по банківській системі України підвищило прозорість банківської діяльності та функціонування грошово-кредитного ринку, сприяло поліпшенню інформаційного забезпечення управлінських та наглядових функцій Національного банку України.

Комерційні банки - основна складова кредитної системи держави. В сучасних умовах збільшується потреба в ефективних і стабільних банках, від яких значною мірою залежить відновлення економічного зростання. Це обумовлює необхідність постійного нагляду за їх функціонуванням, який здійснюється та вдосконалюється Національним банком від часу створення в нашій країні дворівневої банківської системи. Реєстрація банків та ліцензування їх діяльності, банківський нагляд і аудит на основі аналізу звітності та економічних нормативів складають базу для всебічного регулювання діяльності комерційних банків із боку НБУ. Система банківського нагляду в Україні покликана запобігти невиваженому та ризиковому веденню банківського бізнесу, щоб не допустити втрат коштів інвесторами, а відтак - підвищити довіру до банківської