Економіка перетворень. Історія реформування промисловості і сільського господарства в період 1900-1917 pp.
Усім відомо: хто не знає історії минулого, не може розраховувати на майбутнє. Згадаємо економічну реформу Столипіна в Росії, адже вона дала змогу цій державі вийти в число передових країн світового співтовариства у розвитку як промисловості, так і сільського господарства.
Розвиток промисловості, будівництво залізничних шляхів привели до необхідності реформування сільськогосподарського виробництва, і в першу чергу реформування общинного землекористування, тому дуже вчасною була столипінська аграрна реформа - реформа селянського надільного землеволодіння в Росії. Почалася вона указом від 9 листопада 1906 p., і назву отримала за іменем ініціатора і керівника реформи - голови Ради міністрів П.О. Столипіна. Він спробував подолати пережитки феодалізму шляхом реформ.
Дозволяючи продаж і купівлю наділів, уряд полегшував відплив бідноти з села і концентрацію землі в руках заможної частини селянства. Проведений в ході реформи землеустрій був спрямований насамперед на створення хуторів на селянській надільній землі.
Поява заможного селянина як ефективного власника землі супроводжувалася створенням показових хуторів, впровадженням на цих землях передових методів землеробства (з участю агрономів), наданням апробованих посівних матеріалів та племінної худоби, налагодженням чіткої системи збуту продукції. Підтвердженням цього є телеграма № 1565, яка була направлена в 1910 р. всім повітовим "предводителям дворянства Росії, у якій говориться; "имея въ виду государственную важность скорєйшаго на-сажденія на образованкыхъ хуторахъ и отрубахъ улучшенныхъ пpieмoвъ сельскаго хозяйства, я призналъ, по соглашенію съ главноуправляющимъ землеустройствомъ и земледєліемь, крайне необходимымъ теперь же, въ виду предстоящихъ земскихъ собраній, обратиться къ помощи въ этомъ деле земства, всегда столь отзывчиваго къ государственнымъ народнымъ нуждамъ, вслєдствіе чего обращаюсь къ Вашему Превосходительству съ просьбой принять организацію агрономической помощи къ вашему особливому попеченію и, обсудивъ предварительно совместно съ управой, наличными членами земскаго собранія и другими сведущими лицами, по вашему избранію, ВОП-РОСЪ О ТОЙ ФОРМЄ, въ которой, сверхъ уже принятыхъ меръ, могло бы проявиться участіе въ семъ деле земства, предложить о семъ на обсужденіе земскаго собранія въ текущей его сессіи. Съ своей стороны считаю особо полезнымъ отметить такія меры, какъ организацію показательныхъ полей на обследованныхъ хуторскихъ и отрубныхъ хозяйствахъ, устройство особыхъ образцовыхъ хозяйствъ, приглашеніе агрономовъ, предоставление улучшенныхъ семянъ и племенныхъ производителей хуторянамъ, организацію сбыта продуктовъ скотоводства, установленіе премій образцовымъ хозяйст-вамъ; полагая однако, что этимъ перечислешемъ не исчерпываются меры, которыя могли бы быть приняты земствами въ целяхъ подъема хозяйства новыхъ собственниковъ, и выражая уверенность, что знаніе местныхъ условій и нуждъ населенія подскажутъ земству наилучшій въ семъ дєлє путь, я обращаю вниманіе ваше, что отъ незамедлительнаго осуществленія намєчен-ныхъ меръ зависитъ успехъ и будущее крестьянскаго землеустройства, ибо безъ интенсивнаго хозяйства прочность и устойчивость единоличной собственности немыслима. Министръ внутреннихъ делъ Столыпинъ".
У здійсненні реформи значну роль відіграв Селянський банк. Найбільші суми банківських позик на купівлю землі видавалися окремим власникам господарств, і в їх числі - на пільгових умовах - власникам хуторів. Більшу частину власного земельного фонду банк продав власникам хуторів - опорній базі селянства. За 1907-1916 pp. нове дільниче землеволодіння склало на надільній землі 1317 тис. господарств з 12 777 тис. дес.; на землі, купленій за допомогою Селянського банку, - 339 тис. господарств з 4137 тис. дес.; на казенних землях - 13 тис. господарств з 224 тис. дес.
За період з 1877 р. по 1893 р. парові сили, що застосовувалися в металургійної промисловості Уралу, збільшилися у 2,5 рази, а на Україні - в ( разів. Що стосується старих галузей промисловості, створених ще в дореформений період, то у другій половині XIX ст. вони також значно виросли. Зі деякими підрахунками вартість бавовняного виробництва в Росії з 1860 р по 1890 р. зросла з 50 до 200 млн. руб.
Період промислового підйому 1890-х років був відзначений подальшим розвитком бавовняного виробництва. З 1890 р. по 1900 р. переробка бавовни збільшилася з 8 млн. 300 тис. пудів до 16 млн. пудів, тобто майже вдвічі Приблизно в такій же пропорції виросло і виробництво готової продукції
Ці дані показують, що в пореформений період швидке зростання капіталістичної промисловості було характерне для всіх найважливіших галузей, що вже тоді була створена в Росії важка промисловість.
Відомо, що спочатку розвивається легка промисловість. Тільки після того, як в ній будуть зроблені достатні накопичення, починається перекачування коштів з цієї галузі промисловості у важку. У кінці ХГХ ст. Росія переживала вже той період капіталістичної індустріалізації, коли нарівні з легкою промисловістю, що переважала, розвивалася і важка індустрія. Правда, цей розвиток був недостатнім, найважливіша галузь - машинобудування - завжди була найслабшим місцем Росії.
У пореформеному економічному розвитку Росії особливе місце відводиться 1890-м рокам. Це десятиріччя ознаменувалося швидкими темпами розвитку російського капіталізму. Виплавка чавуну за цей період збільшилася більш ніж у 3 рази, видобуток кам'яного вугілля - більш ніж у 2,5 рази, переробка бавовни - у 2 рази і т.ін. Протягом даного періоду тільки в Україні були побудовані великі металургійні заводи: Дружковський, Донецько-Юрьєвський, Єнакієвський та ін. Кількість діючих доменних печей у промисловості Півдня збільшилася в чотири рази. Зростання виробництва відбувалося також в машинобудівній промисловості, передусім на великих підприємствах країни, зайнятих виконанням вигідних державних замовлень.
Дев'яності роки - період найбільш неприборканого капіталістичного грюндерства, біржового ажіотажу і зростання спекуляції. Лихоманка засновництва охопила найрізноманітніші галузі промисловості й транспорту. Акціонерні компанії зростали, як гриби після дощу. За десятиріччя було створено 677 акціонерних компаній. Основний капітал акціонерних товариств збільшився на 825 млн. руб., а сума капіталовкладень у всю промисловість - на 1 200 млн. руб.
У країні виникли сотні нових великих підприємств у різних галузях промисловості. За деякими підрахунками, більше 40% підприємств, що налічувалися в Росії до початку XX ст., було побудовано протягом 1890-х років.
Росія другої половини ХГХ сторіччя відіграла найбільшу роль у розвитку світової науки і техніки. Революційне новаторство - характерна риса російської науки. Великий хімік Д.І. Менделєєв, спираючись на досягнення своїх попередників, не тільки відкрив періодичний закон хімічних елементів, але й передбачив на основі своїх узагальнень існування ряду таких елементів, які були відкриті значно пізніше. П.Н. Яблочков і А.Н. Лодигін своїми винаходами збагатили світову електротехніку. Величезний внесок зробили вчені і винахідники в розвиток інших галузей науки та техніки, дали світу радіо.
Велику роль у розвитку капіталізму відіграла протекційна політика уряду стосовно великої промисловості, що сприяла зростанню промисловості і збільшенню доходів. Серед протекційних заходів у 1890-х роках особливе значення мали казенні замовлення за вельми вигідними для заводчиків цінами та протекціоністський митний тариф 1891 р. Порівняно з 1868 р. мита на паперові тканини були збільшені у 2 рази, на чавун - у 10 разів, на рейки - у 4,5 рази і т.д. Надзвичайно високе заборонне мито було також встановлене на залізо, металеві вироби, рухомий склад і ряд інших товарів. Митний тариф 1891 р. сприяв зростанню доходів.
Поряд з цим у Росії спостерігалося значне зростання промисловості. З 1900 по 1913 р. видобуток кам'яного вугілля збільшився у 2,5 рази, виплавка чавуну - на 70%, виробництво міді - у 4,5 рази, споживання бавовни - більш ніж у два рази і т.д.
Значне збільшення кількості об'єднань з початку XX ст. пояснювалось передусім високим рівнем промисловості.
У 1886 р. був організований синдикат дротяних і цвяхових заводів, а в 1887 р. - цукровий синдикат. Але масове створення синдикатних об'єднань у країні почалося лише у XX ст.
Великим поштовхом, що прискорив процес розвитку російської промисловості, була криза 1900-1902 pp. - найбільш руйнівна у всій історії Росії, Криза викликала значне скорочення виробництва, банкрутство багатьох підприємств і масове безробіття.
Криза на початку XX ст. сприяла підвищенню концентрації російської промисловості, а також появі та зростанню монополістичних об'єднань.
Ось короткий перелік найважливіших синдикатських організацій, заснованих у Росії на початку XX ст.: у 1902 р. виникло найбільше монополістичне об'єднання в металургії - синдикат "Продамет", у 1904 р, в Україні - "Продвугілля", що об'єднало найбільших шахтовласників Донецького басейну. У тому ж 1904 р. була монополізована уральська металургійна промисловість. Монополістичні об'єднання з'явилися також в нафтовій промисловості, транспортному машинобудуванні ("Продвагон"), текстильній, цукровій та інших галузях промисловості. Таким чином, криза послужила потужним поштовхом, що прискорив синдикування російської промисловості. Високий рівень її концентрації створював сприятливий ґрунт для розвитку об'єднань.
Значний вплив на організацію синдикатів у Росії мав також іноземний капітал, питома вага якого в капіталістичній економіці країни вже з перших років XX ст. була досить великою. Уряд надавав іноземцям широке поле діяльності.
Чорна металургія, незважаючи на певне зростання, залишалася відсталою галуззю господарства. Перед війною "металевий голод" набув
