Розладнання господарства країни поглиблювалось також величезним скороченням випуску машин, обладнання і надто нераціональне використання існуючої виробничої бази промислових підприємств. Прагнення наживи, спекулятивний ажіотаж привели промисловців на шлях, що суперечив загальним вимогам мобілізованого господарства. Навіть такі потужні машинобудівні заводи, як Путиловський в Петербурзі, Коломенський та інші, перепрофілювали свої виробничі потужності на найбільш прибуткове виготовлення трьохдюймових артилерійських снарядів, хоча з цим завданням могли легко справитися численні середні та дрібні підприємства. Виробництво машин, верстатів і паровозів різко скоротилося. Наприклад, найбільший Коломенський машинобудівний завод у 1916 р. припинив виконання замовлень морського відомства на двигуни для підводних човнів і зайнявся переважно виготовленням снарядів. Так само вчинили Сормовський завод, Невський суднобудівний і ряд інших найважливіших підприємств країни. Тим часом нераціональне використання виробничих потужностей найбільших машинобудівних заводів підривало самі основи промислової мобілізації, позбавляючи підприємства можливості придбавати необхідні машини і обладнання.

Війна порушила зв'язки, що існували між окремими галузями промисловості країни, позбавила підприємства необхідної сировини і палива. Розлад найважливіших галузей економіки посилювався і доповнювався залізничною розрухою. Вище вказувалося, що дореволюційний залізничний транспорт навіть в умовах мирного часу не в змозі був повністю задовольнити потреби капіталістичного господарства Росії. Низька пропускна і провізна спроможність залізниць призводила до того, що в найбільш напружені осінньо-зимові місяці на вузлових станціях скупчувалася величезна кількість вантажів, які затримувалися там на довгий час.

Війна поставила перед залізничним транспортом нові, складніші завдання. У зв'язку з припиненням імпорту англійського вугілля промисловість Петрограда і всього північно-західного району перейшла на споживання донецького палива, що надзвичайно підвищило навантаження Єкатерининської залізниці. Нестача рухомого складу посилювалася його невчасним ремонтом. Все це призвело до того, що залізничний транспорт абсолютно не справлявся з тими складними завданнями, які мав виконати.

До цього періоду найважливіші галузі промисловості, сільське господарство, залізничний транспорт були охоплені глибокою кризою. Через відсутність палива довелося позакривати ряд уральських металургійних заводів, що відіграли важливу роль у постачанні військової промисловості металом.

У критичному стані опинилися навіть заводи, що випускали артилерійське озброєння. У кінці грудня 1916 р. військове міністерство зажадало від міністра шляхів сполучення Трепова вжити екстрених заходів.

Єдиним виходом із становища, що склалося, залишалися все ті ж зовнішні позики. У складних умовах воєнного часу ще більше посилилася традиційна фінансова залежність самодержавства від зарубіжних кредиторів. Переважна більшість позик була укладена в Англії, яка використала посилення фінансової залежності Росії для ще більшого ЇЇ економічного і політичного закабалення.

У зв'язку з цим слід нагадати, що Росія аж ніяк не була вільна у витрачанні кредитів, що їй надавались. Останні можна було витрачати лише на сплату відсотків і платежів за старими позиками, а також на військові замовлення за кордоном через посередництво англійського уряду.

Всі замовлення Росії за кордоном на озброєння, обладнання і різні матеріали повинні були проводитися тільки через посередництво англійського уряду, який широко використав це своє право, щоб збути за підвищеними цінами залежану і недоброякісну продукцію. У той же час виконання замовлень на гостродефіцитні матеріали і промислове обладнання всіляко гальмувалося. Протягом Першої світової війни англійський уряд прагнув максимально задовольнити інтереси англійських промисловців за рахунок інтересів Росії. Ціни на озброєння за російськими замовленнями на .25-30% перевищували англійські. До того ж виконання замовлень затягувалося іноді на дуже тривалий термін.

У ряді випадків Англія у зв'язку з фінансовими ускладненнями затримувала здійснення платежів по російських замовленнях і часто зривала постачання російської армії гостро необхідними озброєнням і боєприпасами. Якщо замовлення для російської армії виконувалися в іншій країні, то вся курсова різниця при переведенні фунтів стерлінгів на іншу валюту відносилася на рахунок Росії.

Характер позик, наданих західноєвропейськими державами Росії в роки Першої світової війни, яскраво демонструє матеріали конференції союзників у Петрограді в січні 1917 р. Фінансові питання були основними в роботі цієї конференції. Найважливішими з них були:

Розмір нових кредитів Росії, порядок їх витрачання і контролювання замовлень.

Підтримання курсу рубля.

Порядок надання допомоги Румунії.

Російським представникам на Петроградській конференції рекомендувалося домагатися надання права Росії вільно розпоряджатися виділеними їй кредитами. "Радикальним засобом, - вказувало міністерство фінансів, - була б видача всієї суми позики повністю або частинами в розпорядження російського уряду ще до здійснення кожної окремої операції по замовленнях і купівлях". Однак уряд не тішив себе зайвими надіями на поступливість англійців. У заздалегідь складеній інструкції для російських представників відзначалося: "Це наше побажання буде, імовірно, енергійно опротестоване англійським урядом головним чином у зв'язку з тим, що новий порядок позбавив би його можливості затримувати відкриття кредитів при казначейських ускладненнях, як це ним практикується". Крім того, представники Росії домагалися, щоб англійський уряд розподіляв російські замовлення якомога швидше, одночасно зі своїми замовленнями, а не після них.

На жаль, немає відомостей, які рішення ухвалила Петроградська конференція з усіх зазначених питань, але сам факт, що вони були актуальні ще в січні 1917 p., свідчить, якими марними були спроби уряду пом'якшити надзвичайно кабальні, принизливі умови, на яких Росії надавалися іноземні позики.

Якщо за допомогою зовнішніх позик оплачувалися закордонні замовлення, то для покриття колосальних військових витрат всередині країни уряд вдавався до внутрішніх позик. Останні відіграли надзвичайно важливу роль у фінансуванні всіх заходів, передбачуваних урядом.

Список літератури

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Економіка України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.

2. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики* 1994. - 97 с.

4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.

5. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. - К" 1. - С. 25^30.

6. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.

7. Гальчинський А.С Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993. - 96 с.

8. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 122 с.

9. Д'яконова 1.1. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 68 с.

10. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресе, 1990. - 736 с.

11. Кредитна система України і банківські технологи: У 3 кн. // За ред. І.В. Сало. - Львів: Банківський інститут, 2002. - 1350 с.