Членами Світового банку станом на середину 1993 р. були 176 держав-членів.

Передбачалося, що Світовий банк сприятиме зміцненню міжнародної економіки після закінчення Другої світової війни шляхом надання кредитів на відбудову зруйнованих війною господарств Західної Європи. Разом із тим англійський економіст Кейне, один із засновників Світового балку, прогнозував зміну напряму його діяльності, оскільки з плином часу мало відбутися зміщення адресності кредитів у бік країн, що розвивалися в Азії, Африці та Латинській Америці.

Наданню кредитів Світового банку передує складання проекту, яке має шість етапів: ідентифікація, підготовка, експертиза, переговори і представлення на Раді, впровадження, нагляд і оцінка.

До світових організацій за одержанням кредитів звертається й Україна. На наш погляд, найефективнішу допомогу Україні може надати саме Світовий банк, повна назва якого - Міжнародний банк реконструкції і розвитку. На відміну від Міжнародного валютного фонду Світовий банк як банк розвитку більше відповідає інтересам економіки України, тому буде доцільним детальніше розглянути методику підготовки надання ним кредитів.

На першому етапі провадиться ідентифікація вивчення проектів та їх аналіз за такою схемою:

чи забезпечуватиме проект надходження валюти;

чи є дешеві варіанти проекту;

чи відповідає данин проект принципам розвитку пріоритетних напрямів.

Якщо проект задовольняє ці вимоги, то він включається в банківську багаторічну програму позик для забезпечення ресурсами ідентифікованих проектів.

На другому етапі вивчається питання відповідальності країни - одержувача позики чи кредиту за дослідження технічних, економічних, соціальних, природоохоронних аспектів, пов'язаних з реалізацією проекту. Підготовка передбачає всі варіанти здійснення проекту, а також видатки і прибутки.

На третьому етапі проходить експертиза - оцінка проекту, виконувана експертами банку шляхом проведення аналізу за такими напрямами: технічним, установчим, економічним та фінансовим.

На четвертому етапі проводяться переговори і представлення на Раді, тобто банк і позичальник переглядають усі розбіжності та експертизи проекту, готується доповідь і позикові документи для доповіді президента банку Раді виконавчих директорів, що представляють країни - члени банку, для затвердження.

На п'ятому етапі розробляється план впровадження і нагляду за будівництвом, закупки і встановлення механізмів та обладнання, а також навчання кадрів. Банк наглядає за цільовим використанням коштів і надає технічну допомогу.

Шостий етап включає порівняльний аналіз видатків, прибутків та результативність впровадження проекту порівняно з очікуваним під час проведення експертизи. Слід зазначити, що оцінку операцій по впровадженню проектів виконує незалежний департамент оцінки операцій, що входить до структури Світового банку (скорочено - ДОО), він же пропонує шляхи вдосконалення проектів у майбутньому.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (Світовий банк) має три організації-філії:

Міжнародну фінансову корпорацію (МФК);

Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ);

Міжнародну асоціацію розвитку (МАР).

Усі вони, як і Світовий банк, розташовані у Вашингтоні.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована у 1956 р. з метою сприяння приватним підприємствам у країнах, що розвиваються. На відміну від Світового банку, МФК надає позики приватним компаніям, не вимагаючи гарантій від урядів держав, яким надається допомога. МФК є найбільшим джерелом прямого фінансування проектів приватного сектору економіки країн, що розвиваються, хоча й на ринкових умовах - не більше 25% загальної суми видатків на проект. Різниця сум на виконання проекту одержується за рахунок:

пошуку партнерів для спільного підприємства і заохочення компаній для участі в проектах;

участі комерційних банків у наданні позик для реалізації проектів;

розміщення цінних паперів під гарантії МФК і сприяння формуванню портфеля замовлень іноземних інвестицій на біржах акцій у країнах, що розвиваються, завдяки фінансовим фондам, які вони допомогли створити.

В останні роки МФК також включилась в інвестиції проектів розвитку інфраструктури (енергетика, водопостачання, транспорт і зв'язок) у тих країнах, де ця інфраструктура передається у приватний сектор економіки.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована у 1960 р. для надання безпроцентних позик країнам світу, які мають найменший річний прибуток на душу населення, тобто менше, ніж 1305 доларів США на рік. Позики МАР характеризуються як довгострокові, підлягають оплаті протягом 35-40-річного періоду і мають 10-річний період відстрочки. Обсяг кредитів, які надаються найбіднішим країнам, наприклад, у 1993 р. становив 6,8 млрд. доларів США для 110 проектів розвитку і програм перебудови економічних структур у 45 країнах.

Кредитні ресурси МАР складаються із внесків економічно розвинених держав, доходів Міжнародного банку реконструкції і розвитку (Світового банку) і погашення наданих кредитів.

Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ) створене у 1988 р. для захисту інвесторів від таких некомерційних ризиків, як війна або націоналізація. Зрозуміло, що для держав, які розвиваються, прямі іноземні інвестиції є надзвичайно принадливими, бо створюють потенціал робочих місць та впровадження сучасних технологій промислово розвинутих країн.

Надання іноземних інвестицій загальмовується через побоювання інвесторів залишатись зі збитками внаслідок, наприклад, націоналізації іноземних інвестицій країнами, що розвиваються, або від проведення війн, громадської непокори та насильств.

БАГІ переслідує мету подолання цих негативних проблем шляхом страхування інвестицій від некомерційних (політичних) ризиків. Це надає змогу державам з низьким рівнем прибутку та й країнам з його середнім рівнем вдаватися до прямих іноземних інвестицій для прискорення свого економічного розвитку.

У цілому діяльність Міжнародного банку реконструкції і розвитку та його філій - МФК, МАР і БАГІ - спрямована на поліпшення економіки країн, що розвиваються.

Основна відмінність Світового банку від МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабілізації в країнах, тоді як Світовий банк більше зосереджується на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли говоримо про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання більше стосується діяльності МВФ. Коли ж говоримо про структурні і галузеві реформи, то тут на передній план серед міжнародних фінансових організацій виступає Світовий банк, який концентрує увагу на перетвореннях на мікрорівні, питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, працює над реформуванням енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Безперечно Світовий банк на початковому етапі функціонування і Світовий банк на нинішньому етапі роботи відрізняються. Відмінність полягає в тому, що на початковому етапі більше уваги приділялося питанням забезпечення системності в його діяльності. Це проблеми плану Маршалла, відбудови Європи після Другої світової війни та інші напрямки інвестицій, які були необхідні для розбудови нової Європи в післявоєнний період. З часом, коли цієї мети було досягнуто, діяльність Світового банку почала більше зосереджуватись на питаннях розвитку економіки. В останній період, тобто після перетворень, що відбулися у Східній Європі і колишньому Радянському Союзі, ця функція реконструкції знову висувається на передній план, особливо в роботі банку в цих регіонах. Тобто відбувається повернення до необхідності реконструкції, реформи, реабілітації економіки тих країн, які утворилися після розпаду колишнього СРСР. Ця діяльність має певні спільні і певні відмінні риси порівняно з проблемами реконструкції початкового періоду діяльності Світового банку.

Важлива сторона еволюції Світового банку - зростаюча увага до питань соціального сектору, проблем його розбудови. Світовий банк приділяє все більшу увагу і надає все більше коштів на вирішення гострих проблем у сферах освіти, охорони здоров'я, екології та інших, пов'язаних із соціальним сектором.

На початковому етапі було набагато більше проектів традиційних: побудови гребель, мостів і т.ін. Вони є й зараз і продовжують фінансуватись Світовим банком. Але одночасно все більше коштів і уваги спрямовується на проекти в соціальній сфері, на розвиток цього напрямку.

Пріоритети Світового банку - це зростаюче розуміння і врахування в його роботі того факту, що відповідне економічне середовище, економічна політика на ринкових засадах є дуже важливою, більше того, необхідною умовою реалізації як конкретних інвестиційних проектів, так і успішної розбудови економіки країни, зростання добробуту її населення. Ця особливість у зміні пріоритетів діяльності Світового банку випливає з обопільної обумовленості та взаємодії макроекономічного і мікроекономічного середовища розвитку людської цивілізації на сучасному етапі, що вимагає більш тісної координації макроекономічної і мікроекономічної політики. Ці два рівні розвитку повинні бути адекватними, вони є взаємодоповнюючими. І лише врахування діалектики їхнього взаємозв'язку забезпечує успішну реалізацію, розв'язання проблем кожного з них.

Україна стала членом Світового банку у вересні 1992 року, невдовзі після здобуття незалежності. І з цього часу почалася технічна допомога Світового банку Україні.

Через кілька місяців після вступу України до Світового банку вона отримала перший грант на технічну допомогу - один мільйон доларів. Невдовзі було відкрито представництво Світового банку в Україні. А на початку 1993 року було затверджено першу позику на інституційну розбудову в сумі близько ЗО мільйонів доларів. Розпочалася також реалізація ще кількох ініціатив, і досить активно розвивався компонент технічної допомоги.

Проте великі за розмірами позики в той період Україні не надавались, хоча Банк займався широким спектром діяльності - від технічної допомоги до підготовки фахівців. Великі позики, що надаються Світовим банком і МВФ, пов'язані з серйозними програмами економічних перетворень.

Говорячи про міжнародні фінансово-кредитні установи, не можна обійти аналогічні установи, які створені і діють