Можливість використання банками власних методик оцінки потенційних ризиків портфеля дозволить підвищити точність розрахунку необхідного капіталу відповідно до якості активів кожного індивідуального банку. Поки що, правда, незрозуміло, як забезпечити однорідність різних систем, виробити єдиний підхід, застосувати узгоджений набір критеріїв і т.д. Це питання вимагає доробки. Спостерігається також прагнення Комітету надати банкам пільги при визначенні ризику по активах, захищених заставою, гарантіями, контрактами з похідними інструментами.

Представникам наглядових установ належить здійснювати постійний контроль за станом власного капіталу окремих банків і його відповідністю ризиковому профілю банківського балансу. Питання про мінімальний рівень необхідного капіталу повинне вирішуватися по кожному банку індивідуально.

Недостатня капіталізація завжди була однією з найбільш гострих проблем для українських банків постперебудовного періоду. Поява малих і середніх банків обумовила хронічну нестачу власного капіталу через недоступність для них ринку цінних паперів і надто обмежену здатність до нарощування капіталу за рахунок внутрішніх джерел. Унаслідок цього контроль за структурою, динамікою і достатністю капіталу став однією з важливих сфер регулюючої діяльності.

Проведений аналіз дозволяє дійти таких висновків. Безперечно, розглянуті базельські стандарти, які виникли на основі колективного досвіду банківського співтовариства розвинених країн, являють значну цінність для процесів зміцнення банківської системи і захисту від фінансових ризиків. Однак система рекомендованих нормативів має неминучі недоліки, пов'язані зі стандартним підходом до різних банків і ігноруванням їх індивідуальних особливостей. При формулюванні вимог до капіталу в національному законодавстві різних країн слід враховувати конкретні шляхи і стадії розвитку банківських систем, специфіку їх операцій і структуру фінансових ризиків. Потрібен диференційований підхід до встановлення нормативів капіталу. Тому слід брати до уваги загальну світову тенденцію в цій сфері, спрямовану на активізацію внутрішньобанківського аналізу кредитного портфеля і використання банками власних методик аналізу ризиків, які дозволяють адекватно відобразити специфічну структуру їх балансу.

Проблема переходу суспільства з одного стану в інший є однією з найбільш складних проблем суспільного розвитку. Управління перехідним процесом передбачає розробку моделі суспільства, до якого здійснюється перехід і, виходячи з цього, визначення цільових настанов для ефективних процедур управління суспільним рухом.

У суспільстві перехідного типу стратегічною метою економічної політики служить створення відтворювальної структури, адекватної суспільній моделі, що формується. Звідси тактичне завдання економічної політики перехідного суспільства може бути позначене як формування необхідних висновків і умов для досягнення вказаної мети.

З погляду наявних альтернатив оптимальним станом суспільства є соціально орієнтована ринкова економіка.

Україна - незалежна держава, яка пережила глибоку економічну кризу, що супроводжувалась посиленням інфляційних процесів, які в окремі періоди переходили в стан гіперінфляції, поглибила платіжну кризу, в цей період значно зріс дефіцит державного бюджету, різко знизився життєвий рівень громадян, особливо найменш захищених верств населення, майже припинилася інвестиційна активність, наростала корупція і тіньова економіка, посилилася поляризація населення за рівнем доходів, політична та соціальна напруженість у суспільстві, регіоналізація держави, тобто Україна як держава зіткнулася з дуже гострою проблемою покриття потреби в імпорті, у першу чергу, енергоресурсів та іншої сировини.

Чому це трапилося в країні, яка за оцінками багатьох західних експертів мала найкращі потенційні можливості для переходу до ринку та недопущення або м'якого подолання економічної кризи?

Слід зазначити, що Україна мала й має певні додаткові проблеми, які порівняно з іншими державами ускладнювали процес трансформації командної економіки в ринок. У час існування колишнього СРСР в ній була розміщена значна частина неефективного енергомісткого виробництва. При застосуванні субсидованих цін на нафту і газ воно залишалося конкурентноспроможним на світовому ринку. Але ситуація різко ускладнилася в 1993 році. Якщо в 1992 році нафта продавалася по ціні 42 долари США за тонну, то в 1993 році - 73, газ - відповідно по 9 і 55 доларів за тис. м3. Це обумовило значне посилення дефіциту торгово-платіжного балансу України з іншими державами, зростання її зовнішньої заборгованості, у першу чергу перед основними постачальниками енергоресурсів - Російською Федерацією та Туркменистаном. Основний внутрішній енергоресурс - вугілля - має дуже складні умови видобутку (велика глибина шахт, мала потужність пластів), що обумовлює збитковість багатьох вугільних шахт. Україна, порівняно з іншими країнами, має несприятливу демографічну структуру населення (третина населення держави - пенсіонери). Зазначені обставини ускладнили процес реформ, але не визначають нинішнього стану економіки. Вони тільки більш загострили необхідність рішучих реформаційних дій. Але попри все Україна переборола ці негаразди і стала на шлях поступального розвитку економіки.

Список літератури

1. Крюкова І.В. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування. - Харків: Форд, 2000. - 336 с.

2. Лукінов 1-І. Економічні трансформації. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997.- 268 с.

3. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання // Економіка України. - 1994. - № 1. - С. 3-18.

4. Маконнел К.Р., Брю СЛ. Экономика: принципы, проблемы и политика. - К.: Хагард-Демос, 1993. - 785 с.

5. Мексон М.Х., Альберт М., Ходуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. -702 с.

6. Мерзляков В.Н. Стабилизация экономики - основа стабилизации финансов // Финансы. - 1994. - № 6. - С. 10-16.

7. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособ. / Т.Г. Морозова, А.В. Пикулькин, В.Ф. Тихонов и др.; Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пику-лькина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 218 с.

8. Мтерний С. Власність і особливості її розвитку в розвинутих країнах світу // Економіка України. - 1994. - № 4. - С. 48-56.

9. Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы. -М.: НИФИ, 1990. - 59 с.

10. Основи економічної теорії // За ред. проф. СВ. Мочерного. - Тернопіль: Тар-некс-Світ, 1993. - 688 с.

11. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К.: Полі-графкнига, 1998. - 304 с.